ВЕРБИЧ Віктор, Author at Волинь.Правда - Сторінка 3 з 4
04.08.2017

Даздрапеперма, Ху так званий Яобан, Сапула…

Звісно, нікого не здивуєш, коли імена та прізвища виявляються не тільки псевдонімами,  «не справжніми», але й віддзеркаленням парадоксальної сутності реалій. До того ж, як зауважував світлої […]
11.07.2017

«Я – Іван Франко», – написав волинянин Микола Панасюк

І зробив (створив) це унікально, талановито й… для багатьох – несподівано- неочікувано. Маю на увазі 480-сторінковий роман (а точніше – першу книгу роману) «Я – Іван […]
30.06.2017

Із нотаток мандрівника

Життєвий шлях – це мандрівка. Чи він тернистий, чи  начебто безпроблемний. Але зазвичай – у контексті назви-афоризму  роману Мілана  Кундери  «Нестерпна легкість буття». До того ж […]
05.06.2017

Любомир Гузар: «Все – у Божих руках»

Його ім’я промовляло, промовляє та промовлятиме  любов’ю. Адже він – Любомир. Тобто, це ім’я засвідчує любов до людей, до світу, здатність до умиротворення. Але передовсім  сутність […]
16.05.2017

Весела мозаїка: сміхотерапія

Чи справді вся підлота звершується з серйозним виразом на обличчі? Навряд чи можна однозначно погодитися з цією афористичною претензією (зі знаком запитання чи категоричною крапкою) на […]
02.05.2017

«Так, поляк, але який він Українець!»

Вкотре проїжджаючи через Затурці  та вбираючи в погляд цю місцину, яка дала Україні Галшку Гулевичівну та В’ячеслава Липинського,  згадую про епізод щонайменше десятирічної давності.  Тоді, під […]
11.04.2017

«Вічний повстанець» – волинянин із числа «100 облич самостійної України»

«Друже Мелетію», - так зазвичай зверталися до цього вольового, невтомного чоловіка. Відкритий, але часто довірливий погляд, чітко «карбовані» слова… Коли іноді звучав закид (звісно, дружній) за «підвищений голос», він пояснював, не оправдовуючись: «Така в мене мова».

 

07.03.2017

Федір Степанюк: «Відчуваєш і знаєш – повторень немає»

Напевне,у безмежному часопросторі вічності людські життя і смерть іноді видаються мало не умовностями. Однак це не втішає,не загоює болю з приводу непоправної втрати. Так вкотре думаєш,згадуючи Федора Степанюка. Про нього просто неможливо казати: був. Хоч його життєвий шлях завершився 15 років тому.

09.02.2017

Полікарп Шафета: за покликом пам’яті

Розповів про вбивство польського міністра і врятував від першого українського Президента. Так автор цих рядків міг би,осідлавши коника сенсаційності,розпочинати спогад-оповідь про світлої пам’яті Полікарпа Шафету.

13.01.2017

Василь Гей: «Хвилина кожна – дар Господній»

14 січня,коли відзначається свято Василя,нерідко цим іменем,вітаючи,усміхнено-жартома називають мало не кожного знайомого чоловіка. Зрештою,пригадаймо,навіть рівноапостольний князь Володимир Великий,хреститель Руси-України,у хрещенні – Василій. Може,таким чином він нагадував,що є василевсом - володарем,самодержцем,вершителем доль у державі. А скільки Василів – творців українського художнього світу,літераторів - носіїв духовності: Стефаник,Чумак,Еллан,Симоненко,Стус… Навіть Вільгельм Габсбург,який міг претендувати на австрійський трон,творив як український поет з іменем Василь Вишиваний.

08.11.2016

«Кіновиноград»: прикарпатська Мавка,залюблений у Волинь кіровоградець і невтомний Ющенко

Осінь - пора спогадів? Особливо тоді,коли життєва весна вже далеко позаду? Звісно,на такі та подібні запитання,що раптово зринають нині,годі однозначно категорично (згідно з біблійними приписами: або «так»,або «ні») відповісти. Але,у контексті абревіатури об’єднаної політичної сили-банкрута,можна нагадати: «ПОРА-ПРП».

15.10.2016

Олександр Рисак: «Душа запрагла вічності»

Більшого життєлюба,ніж світлої пам’яті Олександра Опанасовича Рисака,авторові цих рядків поки що не судилося зустріти. Це направду унікальна людина,яка зуміла відмовитися від кар’єрної спокуси партійного зверхника,аби не зрадити покликанню. Тож і незабутній професор пов’язав свою долю зі словом,наче вкладаючи власну уявну цеглину в духовний форпост незнищенності українства.