Минулого вікенду на вітчизняних вболівальників чекав вечір українського боксу в Америці. 9 квітня в Штатах успішно відбоксували відразу троє українських «екс-олімпійців» - тезки Усик і Гвоздик та «хайтек» Ломаченко. Як би там не було, але не тоді був головний боксерський «івент» для українського вболівальника…
Перебіжчик гірше за ворога. Гроші не замінять честі. Ультрас «Динамо» Київ під час останнього домашнього матчу вивісили на трибунах «Олімпійського» банер,який змушує пофілософствувати. А все тому,що йшлося там і про справи волинські.
Ми запізно схиляємо голови,починаємо цінувати після втрат і дякуємо,коли нас вже фізично почути не можуть. Це не буде аналітична стаття,як годиться для журналіста. Тут можуть бути емоції і навіть суб’єктивізм,але я готовий взяти удар критики на себе,як це робив Той,про кого ітиметься в цьому матеріалі.
Те,що вартість проїзду у луцьких маршрутках таки зросте,розуміли всі тверезомислячі городяни.
Останні дні грудня – час,коли модно та і,напевно,необхідно підбивати підсумки. Інтернет-простір кишить тематичними публікаціями,де експерти аналізують втрати і здобути,подекуди таки намагаючись заглянути «сьогодні в день завтрашній». Я не буду «забирати хліб» у своїх колег або перетруджувати ваші очі нудними фактами. Просто хочеться,аби в новому році ми побільше акцентували увагу на хороших новинах. Тому згадаємо і трішки пофантазуємо.
Передмова...
День 14 жовтня завжди асоціювався у мене із козаками,повстанцями та Покровою. Згодом почалися військові дії і на фоні путінських зелених карликів з’явилася асоціація цього дня із нашими патріотами – захисниками України. Цьогорічна Покрова підлила масла у вогонь асоціацій і в результаті 14 жовтня стало для мене Днем Правди. Уникаючи всі медіаканони і писані-переписані теорій журналістики,я розповім вам про мою Правду. Диванному експерту,який назве це блюзнірством чи одами-дифірамбами,я просто пораджу почитати перше волинське незалежне інтернет-видання «Волинська правда»,яке,до слова,саме в день Покрови відсвяткувало свій десятирічний ювілей. З цієї поради я і розпочну розповідь про мою Правду.
Трішки більше тижня лишається до церемонії відкриття Олімпійських ігор у карнавальній столиці світу – Ріо-де-Жанейро. Олімпіада у бразильському мегаполісі може стати однією із найскандальніших,а можливо і очолить цей антирейтинг. І справа тут не в новому штамі вірусу: «накарнавалити» купу цікавих і водночас не прогнозованих новин для ЗМІ може допінговий скандал із російськими спортсменами . Не пишучи тривіально довгих речень,хочеться сказати про цю проблему і можливо трішки заглянути «сьогодні в завтрашній день».
28 листопада 2015 року Володимир Кличко (Доктор Сталевий молот) втратив свої чемпіонські пояси,програвши одноголосним рішенням суддів одіозному Тайсону Фьюрі. Не хочеться аналізувати цей бій з технічно-тактичної точки зору. Для цього є спеціалісти,та і сам Володимир вже неодноразово «пройшовся» по своїх хибах.
Війна на Донбасі змушує переглянути погляди на багато речей. До того часу,коли схиблений дзюдоїст наслав своїх ботів на нашу землю,День Перемоги сприймався як свято радості. Зараз це скоріше День Пам’яті.
Хвороба змусила рахуватися з нею і переглядати один з останніх матчів луцької «Волині» такого формату по телевізору. Західноукраїнське дербі 17 квітня чимось нагадало кориду. Волиняни здавалися пораненим звіром,десь невмілим,десь втомленим,але таким,що справді бореться за своє існування. Галичани ж були апатичним тореадором в лицарських обладунках,якого силоміць витягнули на арену.