Але два «медових» роки пролетіли,як мить,і скупердяй – Захід в особі МВФ відмовився давати гроші,поки не буде запроваджено дієвої системи боротьби з корупцією і публічного декларування посадовцями своїх статків,доходів і видатків. Довелося і антикорупційні органи створювати (НАЗК,НАБУ,САП),і електронне декларування запроваджувати (після двох чи трьох відтермінувань і суттєвого вихолощування законодавства,особливо в частині покарання за незаконне збагачення). Шок від оприлюднених мільярдів «у тумбочках» високопосадовців і депутатів серед «маленьких» українців був ще той! Але заціпило всім роти від усвідомлення того,що ніхто ні за що не відповідатиме,скільки б Президент не закликав: «А поясни-но,голубе,звідки взяв». Ну,може,оштрафують для годиться якогось «корисного ідіота»,якого не шкода,на кшталт Лещенка,щоб сказати: «Не можна карати,бо всі однакові»,і на тому – все.
 
Але ж,хвилиночку,боротьба з корупцією – це не нахабне вихваляння накраденими мільярдами,це – суворе покарання за кожен факт незаконного діяння і конфіскація на користь держави усіх незаконно отриманих капіталів! Та про таке у наших українських «реальполітіках» навіть мова не ведеться…
 
Яку ж відповідь придумали наші «гоп-стоп- бізнесмени»,які називають себе державною владою,для громадян,котрі займаються малим бізнесом і утримують свої сім’ї,не чекаючи субсидій від держави,і котрі посміли вимагати відповіді на запитання: «Звідки взяли?» Спочатку можновладці кинулись зносити кіоски та павільйони малого бізнесу (для «наведення порядку»),потім придумали «податок за реєстрацію» – щомісячну доплату для непрацюючих приватних підприємств,а напередодні новорічних свят столична мерія (не без вказівки з «монаршої» канцелярії) оголосила про план проведення спільних з поліцією рейдів з перевірки паспортного РЕЖИМУ в будинках і квартирах киян.
 
Захотіли,плебеї,дізнатися про джерела наших нажитих «непосильною працею» мільярдів? То ми вам і бізнес ваш спекулянтський бульдозерами «впорядкуємо»,і перевіримо вміст холодильника вдома,і сімсот чотири гривні щомісяця нізащо платитимете,щоб боялися і не рипалися…
 
Чим закінчиться цей діалог глухого з німим? Якщо згадати події сторічної давнини,то неважко передбачити. Коли у лютому 1917 року на вулиці Петрограда вийшли тисячі людей з вимогами припинити війну,покарати тих,хто збагачується на злиднях мільйонів,дати свободу підприємництва (землю – селянам,а заводи – робітникам),то у відповідь неадекватні можновладці почали «наводити порядок». Цар Микола II розпорядився: «Наказую негайно,у найкоротший термін,припинити заворушення…».
 
Чим закінчилось тодішнє «наведення порядку»,знають усі,хто не лінується читати і думати. Як не допустити непередбачуваного розвитку подій сьогодні? Варто всім,хто задекларував статки і кошти,що виходять за межі офіційних доходів,дослухатись до ідеї волонтерів і віддати на суспільні потреби «десятину» (десять відсотків від задекларованих сум). Оскільки наша «еліта» впевнена,що ці кошти після передачі до бюджету будуть негайно розкрадені ними ж поставленими чиновниками,то кошти треба цілеспрямовано переказати важкохворим дітям,які потребують спеціалізованої медичної допомоги,зокрема,онкохворим. Якраз цих декількох мільярдів гривень мало б вистачити на перші часи. Напевно,саме в такий спосіб вдалося б засипати це страшне соціальне провалля і відновити хоча б мінімальну довіру між владою і народом,без якої будь-який поступ неможливий.
 
Що ж станеться,якщо «верхи» чекатимуть «з моря погоди» або ще гірше – «наводитимуть порядок»? На це запитання дев’яносторічний ветеран,який і війну не одну провоював,і злиднів багато разів пережив,відповів просто і мудро,у прямому і переносному сенсі сказаних слів: «Буде сімнадцятий рік,синку…».