Працювати в кайф – місія здійсненна

Показати всі

Працювати в кайф – місія здійсненна

Чарльз Дарвін стверджував, що саме праця зробила з мавпи людину. Не всі погоджуються з теорією еволюції Дарвіна, але кожному, щоб жити в суспільстві, потрібно приносити якусь користь, а взамін отримувати блага, створені іншими людьми. Такі закони існування людства склалися з незапам’ятних часів і особливо не змінилися до сьогодні. Так, у сучасному цифровому світі існують пасивні джерела доходу, а роботи й штучний інтелект замінюють людей вже все в більшій і більшій кількості професій.

Тим не менше бути корисним і затребуваним – природна потреба кожної людини, адже кожен від народження має певний інтелектуальний та творчий потенціал, який так і проситься розкритися у тій чи інший діяльності. Реалізація цього потенціалу – вагома запорука успіху у житті, та й з рештою – одна зі складових щастя.

Все починається з дитячої мрії. Кожен з нас мріяв у дитинстві стати кимось. Дитячі ігри дозволяли приміряти на себе роль тої чи іншої професії. А вибір професії – це чи не один із найбільш вагомих виборів у житті. Вона відповідає на питання хто ми є, чим і для чого займаємося. Людина без праці, без активної зайнятості, яка приносить матеріальні блага і моральне задоволення, не може бути щасливою. Той, хто не зайняв свою нішу, почувається непотрібним, меншовартісним, відкинутим суспільством. Часто такі люди стають на згубний шлях криміналу і пропадають назавжди. Втім, це одиниці. Більшість щодня важко працює. Але далеко не кожен з них вважає себе щасливим. Будь-то самозайняті дрібні підприємці, залежні від своїх клієнтів, чи наймані робітники приватних фірм, висококласні професіонали з високими заробітними платами, чи «відбувайли», які за копійки від дзвінка до дзвінка відсиджують свої години на робочому місці. Розмір оплати праці не завжди має значення. Справа в іншому. Щасливим може бути лиш той працівник, який у повній мірі отримує моральне задоволення від своєї роботи. Лиш той, який пам’ятає, що з дитинства мріяв опанувати саме цю професію. Який щоранку прокидається бадьорим, бо із задоволенням спішить на своє роботе місце. Той, якого не дратують, а мотивують великі об’єми роботи. Той, який не боїться труднощів у робочому процесі, а бачить в них можливість для саморозвитку, має прагнення щодня ставати кращим.

«Робітник» не може бути щасливим. Щасливим може бути тільки «Майстер», який щодня робить справу усього свого життя. На жаль, сьогодні дуже рідко можна побачити «майстрів», очі яких горять, коли вони говорять про свою роботу. Таких людей одиниці. Вони, можливо, готові все життя пропрацювати на одному місці, але довести свою майстерність до рівня досконалості і увійти в історію своєї професії. Хтось із мудрих сказав: «Оберіть професію, яка вам подобається, і вам не доведеться працювати жодного дня у житті». Для «Майстра» професія і хобі – це одне і теж. Він відпочиває, працюючи, і працює, відпочиваючи. Та все частіше більшість із нас в якийсь момент робить поворот не туди. Можливо, женучись за престижними спеціальностями, можливо, через якісь непереборні обставини, ми змушені братися за роботу, до якої не лежить душа. І тоді праця перетворюється з процесу, який приносить задоволення, у своєрідну каторгу – механічне виконання поставлених завдань, відбуття робочих годин, які у таких умовах мають здатність тягнутися досить довго. І тут вже нас мало що відрізняє від робота. От тільки роботи не вигорають.  А люди мають таку здатність.

Не біда, якщо життєві обставини дозволяють експериментувати, змінювати місця роботи одне за одним, шукати себе і своє місце під сонцем. Та іноді обставини складаються так, що не лишають вибору і ми вимушені братися за ту роботу, яку нам пропонують. Реалії такі, що змушують опуститися з неба на землю і нагадують, що основна суть роботи – заробляти гроші, а не отримувати моральне задоволення. Далеко не завжди все залежить від самої людини і часто ми справді не можемо змінювати обставини, у яких опинилися. Легко судити бідного трудягу тому, хто опинився у потрібний час у потрібному місці. А як розірвати замкнуте коло тим, кому, можливо, не вистачило знань, підказок, допомоги чи, може, трохи везіння? Невже вони приречені все життя займатися тим, чим мусять, а не тим, чим бажають? Думаю, це не так. Ми дійсно іноді не можемо змінити обставин, але ми завжди можемо змінити своє ставлення до цих обставин. Важливо зрозуміти, що чим би ми не займалися – результат нашої роботи комусь потрібен, хтось є її кінцевим споживачем, хтось отримає задоволення в результаті наших старань. Відтак, ми потрібні там, де ми є. Важливо розуміти, що роботу потрібно виконувати якісно. І з кожним разом краще і краще. Тоді ми помітимо, як ми зростаємо над собою. Робота перестане бути страшною і важкою. Потрібно експериментувати, налаштувати роботу під себе. Тоді працювати стане комфортно. Сьогодні потрібно стати кращим, ніж вчора, тоді нас помітять. Тоді нас почнуть поважати, як професіонала. Пройшовши всі щаблі від «Робітника» до «Майстра», ми зможемо досягнути визнання там, де не раніше не мали бажання. Саме це відкриє можливість вибору. Але тоді ми вже можемо й самі не захотіти змін.

Колюхов Роман

 

Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *