Президент України Петро Порошенко у цьогорічному посланні до парламенту висловив свою позицію: «Відсутність права на вільну купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення,безумовно,стримує інвестиції в аграрну сферу,порушує права селян,занижує,між іншим,оренду,виймаючи з їхньої кишені останні копійки». Український уряд своєю чергою вважає запровадження ринку землі передчасним і пропонує натомість сурогатний варіант – обіг прав оренди землі. Неважко помітити,що всі учасники дискусії обговорюють лише варіант запровадження вільного ринку землі,вважаючи,що він вирішить усі проблеми. Зрештою,Міжнародний Валютний Фонд і Світова Організація Торгівлі наполягають на скасуванні мораторію стосовно вільного продажу землі.
 
Дозволю собі не погодитися з такою позицією,оскільки вважаю,що запровадження ринку землі при такій технологічній відсталості і «заледвежиттю» малих та середніх сільськогосподарських підприємств призведе до швидкої монополізації ринку,скуповування землі за невисоку ціну олігархами і суттєвий спад виробництва,адже обігові кошти будуть спрямовані на купівлю землі. Сурогатний ринок землі через торгівлю правами оренди теж надзвичайно вигідний олігархам,бо дає змогу заробити величезні гроші на посередництві між українськими селянами-власниками і зовнішніми кінцевими покупцями права довгострокової оренди.
 
Економіст Ерік С. Райнерт стверджує,що перед вступом у вільний ринок країни,що розвиваються,повинні пройти період індустріалізації (інновації,впровадження високих технологій,масове виробництво),бо «…вільна торгівля сприятлива для всіх партнерів тільки тоді,коли вони досягли однієї стадії розвитку».
 
Наступна теза того ж автора стосується аграрної теми: «…тільки наявність розвинутої обробної промисловості уможливлює модернізацію сільського господарства» і дає підстави для переходу до вільного ринку».
 
Земля – це найцінніше,що має Україна. Тому,якщо ми хочемо розвиватися цивілізовано,важливо,щоб земельна реформа (тільки після завершення якої можна запроваджувати вільний продаж земель сільськогосподарського призначення ) відбулася в інтересах селян- власників паїв,а не обмеженого кола олігархів чи банків. Має бути сформована повноцінна і достовірна єдина система земельно-кадастрової інформації,здійснена нова оцінка сільськогосподарських земель. Держава має запровадити дієве регулювання,зокрема антимонопольне,адже існуючий ринок оренди паїв уже монополізований ледь не в кожному населеному пункті та має явні ознаки картельної змови на рівні районів чи областей – запуск ринку землі в таких умовах призведе до катастрофи і повної втрати суверенітету. Держава мусить встановлювати показники мінімальної ціни землі та мінімальні ставки орендної плати. Лише у цьому випадку набувачами вигоди від використання землі стануть майже 7 мільйонів власників паїв – саме такою має бути основна мета земельної реформи,яка мусить передувати запровадженню ринку землі у будь-якій розумній формі. Селяни ж бо не вивезуть ці кошти в офшори,а тільки підживлять внутрішній споживчий попит,який дуже потрібний для технологічного прогресу та промислового розвитку.
 
Якщо Держава в нашій країні вже є,то її інституції підуть саме таким шляхом. Тоді Україна матиме шанс стати промислово розвинутою країною з багатим народом. Якщо ж «пустимося берегів» у стихію вільного ринку,будемо сировинним придатком країн,що активно розвиваються,із злиденним населенням.
 
І,на завершення,ще одна цитата від Еріка С. Райнерта: «Сьогодні найкращою порадою,яку я можу дати,щоб українська економіка процвітала і максимальне число українців мали добре оплачувану роботу в рідній країні,є наступна: не робіть так,як німці [європейці] кажуть вам робити,а робіть так,як робили німці [європейці]… Не відкривайтеся дуже широко для вільної торгівлі,поки не маєте міцної національної промислової основи. Симетрична економічна інтеграція – між рівними – добра для обох сторін. Асиметрична інтеграція має тенденцію робити бідних партнерів ще біднішими».
 
Земля – це найцінніше,що має Україна. Давайте у ставленні до землі докажемо самі собі,що Держава у нас є!