Літні люди відразу ж згадали події сорокарічної давності у Чилі,коли диктатор Августо Піночет своїм указом заборонив експорт стратегічної сировини – оливкової олії – цистернами. Упродовж лічених місяців було налагоджено фасування олії у скляні пляшки,що дозволило відкрити тисячі нових робочих місць і збільшило експортні надходження у чотири-п’ять разів. Так само зробили і з іншою сировиною. Почалася індустріалізація й економічне зростання.
 
Тоді,пам’ятається,міжнародні фінансові інституції не радили чилійцям так чинити,а пропонували кредити на соціальні виплати…
 
В Україні ж вз лісом сталася кардинально інша придибенція: за рік для розвитку власної обробної промисловості не зроблено нічого. Більше того,ліс як пиляли масово,так і пиляють,тільки канали реалізації сховали «в тінь». І тепер «стратеги» кричать,що «мораторій нічого не дав»,навіть законопроект внесли щодо скасування останнього.
 
Здавалося би,Держава,в особі відповідного міністерства,має категорично стати на захист вітчизняного виробника-деревообробника,мусить жорстко триматися курсу на перетворення
 
України із сировинного придатку в промислово розвинуту країну… Але ж ми – не Південна Корея і,навіть,не Чилі.
 
Днями заступниця міністра аграрної політики Ольга Трофімцева заявила (наголосивши,що сказане – позиція Міністерства) наступне:
 
«За великим рахунком,разом із введенням мораторію на експорт лісу вся торгівля фактично перейшла в тінь. Просто майже на сто відсотків «пішла» контрабанда. Мораторій не вирішує проблеми незаконної вирубки лісу або підтримки нашої деревообробної галузі. Ця заборона створює більше проблем,ніж вирішує. Висновок: мораторій потрібно скасовувати,але замінивши на інші форми підтримки».
 
Якщо озвучена «позиція» Міністерства отримає підтримку парламенту,то Україна рішуче змінить економічний курс і остаточно перетвориться на сировинну периферію розвинутих держав. Бо навіть першокурснику-економісту зрозуміло,що мораторій – лише стимул для швидкого розвитку обробної промисловості,і його потрібно не «замінити на інші форми підтримки»,а доповнити всіма можливими формами і засобами підтримки вітчизняного виробника. І,одночасно,перекрити всі канали тіньової торгівлі та контрабанди. Адже круглий ліс – не швейні голки,його в бляшаній коробці не перевезеш,та й правоохоронців у нас,дякувати зовсім не Богу,– більше,ніж Збройних сил.
 
Українці завжди шанували і берегли ліси – свій затишок і захист. Часто – всупереч волі окупантів,ще частіше – для організації повстанських армій проти тих же окупантів. То що ж за чортівня покрутила мізки чиновникам рідної держави? Чому вони підняли руку на безцінне народне надбання,та ще й пояснюють,що так треба «для блага народу»? Може,міркують : «не стане лісу – не зродиться УПА»?
 
Сумно…