Відповідно до вимог Державних будівельних норм,капітальний ремонт будівлі передбачає заміну,відновлення та модернізацію конструкцій і обладнання в зв’язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням,а капремонт об’єктів благоустрою – відновлення їх експлуатаційних характеристик,збільшення міцності та несучої здатності,заміну всіх видів покриттів тротуарів,пішохідних та велосипедних доріжок досконалішим покриттям із виправленням їх основ. Простою мовою: для обґрунтування необхідності здійснення капітального ремонту має бути висновок фахівців (дефектний акт) про фізичну зношеність та системне руйнування існуючої бруківки і тротуарної плитки. Такого документа стосовно вулиці Лесі Українки я не бачив,тому не можу вважати рішення про капремонт обґрунтованим,адже йдеться про 27 мільйонів бюджетних гривень. А якщо такий документ і існує,то його підписали дуже сміливі люди,бо достатньо пройтися нерозкопаною частиною вулиці,щоб переконатися,що існуючому покриттю нічого не бракує (на відміну від десятків вулиць Луцька,де відсутні будь-які зручності).
 
Куратори цього проекту придумали відмовку: мовляв,бруківку і плитку з вулиці Лесі Українки використають для мощення тротуарів на вулиці Кравчука. Дивно. Якщо матеріали «зношені» і підлягають заміні,то чому їх класти на іншій вулиці – там що,«люди другого ґатунку» мешкають? Якщо ж плитка добра,то навіщо замінювати? І взагалі,чому тендер не провели (плювали на закон?!),а вже роботи йдуть «повним ходом»?
 
Стосовно ж проспекту Волі тендер оголосили,але не лише на капремонт тротуарів,який є,очевидно,необхідним і вартує близько десяти мільйонів гривень,а й на розширення проїзної частини вулиці за рахунок зрізування більш ніж двох сотень дерев і звуження зеленої захисної смуги вздовж житлових будинків,що збільшує кошторисну вартість до 40 мільйонів гривень. І знову ж – без будь-яких підстав,бо на цій частині проспекту Волі нема транспортних заторів,тому розширення – лише для «мажорів» – нічних гонщиків,а знесення такої маси дерев перетворить проспект Волі у зимову пору на аеродинамічну трубу,де буде важко пересуватися пішим лучанам.
 
В обидвох випадках – очевидне завищення обсягів робіт для освоєння якнайбільшої суми коштів ( по-колишньому – «приписки»),що є порушенням Бюджетного кодексу України і кримінальним злочином. У таких випадках мають превентивно або негайно за фактом працювати державні фіскальні та правоохоронні органи,адже йдеться про народні гроші,які навіть за рішенням міської ради мають використовуватися «ефективно і лише у спосіб,визначений чинним законодавством» (цитата з Бюджетного кодексу). Простою мовою: приватним коштом можна хоч щотижня бруківку перекладати,але за бюджетні кошти – зась,тільки у випадку необхідності,яка має бути обґрунтована. Проте останнім часом ми стали свідками демонстративного розтринькування на місцях грошей платників податків,яких так бракує на різні потреби нашій країні,що перебуває у стані війни. Але ж загальний нагляд за дотриманням законів органами влади та місцевого самоврядування Верховна Рада скасувала,не доручивши натомість ці функції жодному контролюючому органу; державні інспекції вже упродовж двох років реорганізовуються у невідомо що і не мають права на здійснення перевірок.
 
Держава сильна тоді,коли в неї повна скарбниця і жорсткий контроль за дотриманням фінансової дисципліни. З огляду на сказане,маємо багату країну і бідних громадян,бо Держави у прямому розумінні нема. Держави,яка б не давала відверто розкрадати гроші її громадян.
 
Останніми днями з’явився привід для певного оптимізму. Ось слова прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана: «Зараз потрібно відновлювати дорожнє господарство,і тут дуже важливо,щоби кожна гривня,що виділена на ці потреби,була ефективно використана. Дуже часто реконструкцію,будівництво,поточні ремонти доріг використовують для того,щоб на дорогах красти. Серед зловживань – непрозоре проведення тендерів на місцях,необ’єктивне завищення розцінок та обсягів робіт,переведення виділених коштів у готівку та їх розкрадання. Я би хотів,щоб зараз і аудиторська служба,і фіскальна служба дуже предметно зайнялися вивченням ситуації,щоби провели розслідування. І там,де є зловживання,я хочу знати прізвища,хто за цим стоїть,хто це «кришує»,скільки коштів було витрачено неправильно і які збитки завдані державі. Якщо це є,ми маємо бути принциповими,і люди мають нести покарання».
 
Сильні слова! Може,в Україні держава є,просто глибоко була захована?
 
Найближчим часом побачимо…