Зараз стала дуже актуальною та прибутковою професія ІТ-майстра (айтішник, по-народному). І не дивно: в епоху розквіту «диванних» працівників або тих, що працюють, аби нам було легше думати, масово поширюється тенденція «гляну в інтернеті».

Інтернет-мережа – ще один світ, світ безкінечних можливостей, де зібрані в одне ціле роботи «геніїв цього часу». Тобто тих, які підкорили хаотичні набори цифр і перетворили це в дивовижну «машину», яка тримає процеси сьогодення.

Кожна сучасна людина не уявляє свій день без інтернет-зв’язку. Буде це соціальна мережа чи інший вид електронного носія інформації. Пригадайте себе. Коли потрібно знайти чи передати якусь інформацію, уточнити дані або просто поспілкуватись, ми використовуємо благо цивілізації – «всесвітню павутину».  Величезний потік інформації доступний кожному користувачу.  І все б нічого, якби це не переросло в нездоровий спосіб користування або ж таке-собі масове божевілля.

Інша, негативна сторона медалі прогресу в ІТ-сфері відбивається на кожному поколінні. Молодь все частіше живе віртуальним життям, де юні люди  забувають про реальність, бачать світ лише через призму мобільних додатків. Діти виховуються на технологіях, які дають інформацію різного типу. Батьки самі кидають своїх дітей в прірву, допускають ситуацію, яку їм контролювати не під силу. Все частіше батьки, щоб забавити своїх дітей, дають їм погратися різними гаджетами, вмикають мультики, відео чи онлайн-ігри.

Навчаючись в університеті,  я замислювалась та протиставляла сучасні можливості з колишніми. Як це було колись, коли навчаючись, люди змушені були кудись іти за кожною необхідною інформацією. А це ж рух, живе спілкування та можливість вчитись самому, а не фільтрувати потік інформації, в достовірності якої пересвідчитись ніхто не задумується. Замість того, щоб лишній раз подумати ми заходимо в штучний розум, який дає секундні знання.

Півбіди вчитись з інтернету. Велика біда – погано відрізняти віртуальний світ від реальності. Як проводить вільний час сучасна молодь? Відпочинок перетворюється в перегляди кумедних відео, замість того, щоб розмовляти. Ми не цікаві один одному, цей світ не такий насичений, як той, де ти можеш бути ідеалом. Нам простіше розповісти про інтереси та захоплення в інтернеті, створити штучну віртуальну модель самого себе, яка відрізняється від реальності майже всім. По вулицях бродять «зомбі», яким давно нецікаві правила елементарної безпеки. Можу стверджувати, бо сама з тих, кому цікавіше «літати» в просторах інтернету.

Щось мені це нагадує… Коли спілкування зводиться нанівець, людські цінності переходять на задній план, а паперові примірники виходять з ужитку (добре, що хоч масово не забороняються). Так, відомо температуру займання паперу, але не горять накопичені століттями знання. Чисті знання, без заангажованості і тиску інформації, яка, по-суті, потрібна далеко не вся. Все, що створено штучним чином, людськими руками та розумом, так само можна знищити або удосконалити.