Президент РФ Путін вважає, що там, де є «російський світ» (російська мова і культура)… там Росія. Отже,  московські очільники вважають російську мову (поряд з агресивним російським православ’ям) чи не найважливішою зброєю у відновленні Російської імперії. Тож на просування і підтримку російської мови і культури за кордоном з бюджету РФ виділяється багато  десятків мільйонів доларів США.

На жаль, і зараз, на третьому році російсько-української війни, багато українців ще не розуміє, що слово – то найсильніший вплив і наймогутніша зброя у світі. Спочатку було Слово. Світ творений Словом. Без мови нації не існує, а території без нації є.

Ізраїль відбувся як держава саме тоді, коли примусили вивчити іврит цілу націю, яка розмовляла мовами всього світу. І тепер в обороні цього народу стоїть їхня мова, яка була зовсім зникла і знову відродилася.

В основі багатовікової агресії Московської Орди проти України, її ненависті і цієї війни, якраз лежить мова. Пошкреби самого інтелігентного і просунутого жителя Росії, чи просто “принципово русскаязичного” – і, з-під культурних нашарувань університетської освіти і поезії вилізе наколка “Разгаварівай па-чєлавєчєскі, хахол!”

Ви думаєте, що росіяни не здатні вивчити українську мову, тому не розмовляють нею, навіть проживши в Україні по тридцять років? Здатні. Коли треба отримати грін карту чи вид на проживання в «клятій» Європі, то вивчають прокляту англійську і «німецько-фашистську» мову аж бігом. А тільки стає питання про українську (чи білоруську), то весь інтелект ніби кудись зникає, а з’являється російський імперський шовінізм.  Краще бути згвалтованою ніж українізованою – це їхній принцип і основа співіснування з нами. Альтернативи для них не існує. Або ми перейдемо на російську, або нас уб’ють. Різними способами. Можна швидко – залпами Граду із-за кордону, а можна повільно, але не менш ефективно – повзучим зросійщенням. І, хоч в другому випадку міста і села не будуть вкриті гниючими трупами, але українців там також не залишиться.

Так як сталося на Кубані, куди перебралися запорожські козаки – сіль землі і нації української. А тепер їхні нащадки, російськомовні “казачкі” з українськими прізвищами, приїздять на Донбас “убівать хахлов”.

Захистом України є не тільки артилерія, ракети і армія, і не тільки добровольчі батальони із волонтерами, а в першу чергу українська мова. Туди, де є українська мова, ворог не йде. Він іде туди, де відчуває підтримку. Наслідком практичної реалізації концепції «російського світу» є захоплення РФ зросійщених Криму і Донбасу.

Ми в Україні живемо у спотвореному світі. Україномовні громадяни не мають достатньо книжок українською, фільмів, інтернет-контенту, а на Сході України часто взагалі відсутня можливість спілкуватися, навчати і виховувати дітей рідною мовою.

Тоді ж як росіяни створили привілейовані умови для розвитку своєї мови. Адже законодавство РФ вимагає від усіх, хто претендує на життя, роботу чи навчання у цій країні надати сертифікат про володіння російською, знання історії Росії та основ законодавства. У РФ навіть від щойно прибулих іноземців вимагають занурення у мовний простір країни. І водночас – заперечують утвердження українства в Україні.

Тому держава повинна встановити такі правила: українська державна мова – це мова спілкування та навчання. Слід зробити так, щоб без неї не могли обійтися. Як це в Ізраїлі чи у будь-якій іншій країні. Тоді все стане на свої місця. Люди солідаризуватимуться довкола своєї мови, культури та духовності. Солідарна нація – то зовсім не те розпорошене суспільство, яке ми маємо нині.

Дорогі, браття-українці! Бережіть українську мову, вживайте і вчіть нею дітей. Розмовляйте між собою українською! Тільки мовою твориться український світ. А напівміри і угодовство тут неприпустимі. По аналогії із крилатим виразом “скромність – найкоротший шлях у невідомість” – “російськомовність – найкоротший шлях до зникнення українців”. Дивно і трошки соромно спостерігати за тим, як україномовна жіночка переходить на спілкування російською із такою ж україномовною жіночкою в маршрутці чи на базарі.

А коли ведучі телепрограм вперто “штокають” і “какають” (при цьому “гекаючи” по полтавськи) до україномовних гостей і учасників шоу, то це взагалі за гранню добра і зла. Вони несуть більшу загрозу, ніж Валуєвські циркуляри. Скільки можна нас у себе вдома принижувати?! У нас тут Україна чи вже Малоросія?!

Оце і є те саме повзуче зросійщення, яке починається із запопадливого переходу на російську в спілкуванні між українцями, а закінчується сепаратистами, окупованими територіями і «качами», яке пливе по містах і селах України.

З церквою тяжче. Це консервативна основа людської свідомості, мовляв, я йду не до московського попа, я йду до Бога. Це велика омана. Багатьох московських церковних служителів ловили на терористичних актах, на підтримці війни, на підтримці путінської політики. З тим треба діяти на основі закону. Такі рішучі дії найкраще робити під час війни. Ми маємо повне моральне право зараз повестися з «російським світом» дуже жорстко та радикально.

Проте влада, яка і зараз має тісні корупційні зв’язки з РФ, робить вигляд, що не бачить цих проблем. Більше того, можновладці намагаються виставити Україну на світовий розпродаж. В українців хочуть забрати останній стратегічний ресурс, що в них ще залишився, — землі сільськогосподарського призначення. Німці під час Першої та Другої світових війн ешелонами вивозили безцінний український чорнозем до Німеччини. Навіть за оцінками міжнародних експертів ринкова вартість українських земель сільськогосподарського призначення становить понад 500 мільярдів доларів. Але надрукувати паперу з водяними знаками можна скільки завгодно (собівартість виготовлення стодоларової банкноти становить кілька центів), а ось прошарок одного сантиметра гумусу з’являється приблизно за сто років. Це майже 42 млн гектарів сільськогосподарських угідь. Планується величезна міжнародна афера з перетворення України на сировинну колонію, в якій українці опиняться в статусі наймитів “на нашій не своїй землі”, а держава втратить вплив на внутрішній продовольчий ринок. Сьогодні наші хлопці на Донбасі ціною свого життя захищають українську землю від агресора, тож ми в тилу тим більше не маємо права допустити її відчуження великим олігархічним та транснаціональним капіталом.

З огляду на це, вважаємо: запровадження ринку землі сільськогосподарського призначення є диверсією проти України та української нації. І тому потрібно докласти усіх зусиль, аби зберегти нашу землю — єдиний ресурс, який ще тотально не розпродали за безцінь і не розбазарили.

Шановні українці! В умовах нинішньої вкрай критичної ситуації наш лозунг має бути таким: «Захистимо українську мову і землю – захистимо українську націю і державу!»

Голова Ліги українських  письменників ім. Павла Чубинського Олексій Добко