Цими днями наша Українська Православна Церква і загалом Українська Держава урочисто відзначили 1030-річчя Хрещення Київської Русі.  Рішення святого рівноапостольного князя Володимира прийняти Християнство, охрестити Русь, стало дійсно доленосним як у духовному, так і у цивілізаційному вимірах. Духовний і цивілізаційний вибір святого князя Володимира Великого поклав фундамент історичного буття українського народу

Православна Церква недарма, у тропарі святому рівноапостольному князю Володимиру, порівнює його зі  святим апостолом Павлом. Колишній фарисей, гонитель християн з іудеїв, переживши зустріч із Спасителем, став не просто проповідником віри Христової, але «апостолом язичників», тим хто ніс Євангеліє греко-римському античному світові. Так і святий князь Володимир, також переживши повну зміну своєї особистості, просвітив світлом Христової істини наших предків,

Долучивши наш народ, через Хрещення, до спасительної Єдиної Святої Соборної і Апостольської Православної Церкви, князь Володимир також зміцнив і державність Київської Русі, розпочав розбудовувати її на засадах християнської моралі. Саме Християнство стало тою силою, яка об’єднала розрізнені племена у народ. Разом із тим Київська Русь  увійшла у сім’ю християнських держав, долучилась до безцінних скарбів християнської цивілізації.

Головне значення Хрещення Русі-України, першою чергою, звісно, духовне. На наших землях запанувало Християнство, через приналежність до Кафолічної Православної Церкви наші предки отримали можливість пізнавати істину Богопізнання, єднатись із Богом у святих Таїнствах. Кожен отримав можливість спасати свою безсмертну душу у вірі Христовій. «Я є Дорога, Правда і Життя, і ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене»( Ін. 14: 6) , – сказав Христос, і саме ця дорога спасіння і стала можливою для величезних мас нашого люду.

“Отож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх виконувати усе, що Я повелів вам. Ось Я з вами в усі дні і до кінця віку. Амінь.”(Мф 28: 19-20) “Так нехай же просвітиться світло ваше перед людьми, щоби вони бачили добрі діла ваші, і прославили Отця вашого, що є на Небесах.” (Мф. 5:16) , – цими словами Спасителя можна коротко висловити те, яким чином Православна Церква повинна здійснювати і здійснює своє служіння у суспільстві, сприяти утвердженню в ньому духовності і моралі.

Загалом щодо місії Православної Церкви, особливо в сучасному світі, то  діяльність Церкви  повинна бути нічим іншим як відповіддю світові на його спрагу сенсу життя, істини, відповіддю на вічні екзистенціальні питання, які турбують кожне суспільство. Адже,  власне, “повнота часу” (Гал. 4:4), коли у світ прийшов Христос-Спаситель, коли Бог став людиною, перетерпів за нас Хресні Страждання і Смерть, Воскресінням Своїм перемігши смерть і пекло, і коли, врешті і була заснована Церква Христова, була часом коли античний світ особливо шукав істини. Тоді спостерігалася зневіра у колишніх ідеалах язичеського світу, і шукачі істини часто “бігали” від філософії до філософії, від одного містерійного культу до іншого. Тоді, ж й Ізраїль, що мав старозавітний закон дочекався обіцяного пророками Месію – Спасителя усього світу, тоді ж і належало вийти “закону від Сіону і слову Господньому з Єрусалиму”. (Іс. 2:3).

І тепер, Православ’я повинно свідчити світові Христову істину, свідчити про Христа. До слова, оптинський ієромонах Василій (прийняв мученицьку смерть на Пасху 1993 р.), відповідаючи одного разу на запитання журналістки, стосовно того, що таке духовність, підкреслив: “Духовність – це Христос”.

Отож, проповідувати Церква першою чергою має Христа. Для цього вона, власне Спасителем і була заснована – для життя у Христі і користуванні благодаттю Святого Духа, що подається через Святі Таїнства. Центр життя Церкви – зустріч із Богом у святому Таїнстві Євхаристії, і саме для цього Церква і закликає людей до храму.  Тим більше це є актуальним для України, яка є православною країною, чи то країною із православною духовною і культурною традицією.

“Бо так полюбив Бог світ, що послав Сина Свого Єдинородного, щоби кожен, хто вірує у Нього не загинув, а мав життя вічне” (Ін. 3:16). – так пояснив суть і мету Свого приходу Спаситель у бесіді із Никодимом. А слова “І на цьому камені збудую Церкву Мою і ворота пекла не подолають її” (Мф. 16:18), Спаситель сказав відразу ж після сповідання Петра: “Ти – Христос, Син Бога Живого”(Мф. 16:16).

Отож, будучи, за словами святого апостола Павла “Тілом Христовим” Церква – “Стовп і підвалина правди” (І Тим 3:15) Церква повинна свідчити суспільству про Спасителя.

Врешті, саме питання ролі Православ’я у житті суспільства обертається довкола питання що таке Православ’я взагалі і для чого воно існує? Існує для спасіння людини у Христі Ісусі.

А Христос «вчора и сьогодні і во віки Той же» і сила Церкви не в минулому, теперішньому чи майбутньому, а у Христі, Який прибуде із нею до кінця віку, щоби кожен із нас міг в Ньому і з Ним знайти сутність і сенс життя.