Вторгнення в Україну в 2014 році, в поданні правлячого угруповання Путіна, Патрушева і найближчих соратників, було початком якоїсь глобальної війни проти Заходу. Початком реваншу за програну Третю світову війну. Я прекрасно пам’ятаю, як тоді по нашому ТБ говорили, що ні з Україною там якоюсь воюють – ми на території України воюємо з США. Ось так урочисто вони оголошували, – ділиться своєю думкою російський політолог Андрій Піонтковський, – пише OBOZREVATEL.
Антибалтійська пропаганда була просто стрижнем для цієї реваншистської риторики. У своїй гучній статті Путін розповідає (і найстрашніше, по-моєму, що він щиро в це вірить), що прибалтійські країни добровільно вступили в СРСР на прохання їх керівників. Так, всі три президенти були замучені потім або в таборі, або в божевільні. Та що президенти – десятки тисяч жителів Прибалтики, перш за все еліта, інтелігенція, політичний клас були вислані в Сибір і багато знищені.
Чому Прибалтиці надавалося велике значення? Тільки там Путін міг гарантувати військове зіткнення з НАТО. Ви ж пам’ятаєте, яка була реакція генсека НАТО і тодішнього президента США Барака Обами в перший день російського вторгнення в Україну? Вони, звичайно, засудили, обурилися і в Радбезі ООН. Але першим їх рефлексом було – не може бути й мови про військове втручання США або НАТО, тому що Україна не є членом Альянсу. Ось вам результат багаторічних дискусій, чи вступати Україні в НАТО.
У Прибалтиці їм би не вдалося ухилитися від цього обов’язку – від статті 5 Статуту НАТО про колективну оборону. Ну а якщо говорити фактично, хто може дати реальну відсіч? Це, звичайно, США. Так ось, весь план їх перемоги над США полягав в анексії частини Прибалтики, щоб зробити неминучим зіткнення з НАТО. У перші дні-тижні у Москви були б якісь географічні переваги. Але НАТО за своїм потенціалом набагато сильніша і, звичайно, свої обов’язки по ст. 5 США б виконали. Інакше це була би така ганьба для США, рівносильна їх догляду зі світової арени і втрати статусу світового лідера. Де ж перемога, ви запитаєте? А план був розрахований таким чином: коли з’ясується, що натовські сили втягнулися і ось-ось викинуть їх з Прибалтики, росіяни різко підвищують рівень військової ескалації, погрожуючи ядерним ударом. Або, якщо необхідно, проводять якийсь обмежений ядерний удар. Розрахунок був на те, що НАТО диригент і капітулює, що Захід не витримає ядерного шантажу.
Але Україна, на жаль, – не член НАТО і не може розраховувати на допомогу союзників по ст. 5. А ось на погрози застосувати ядерну зброю – цілком може. Втім, глава МЗС РФ, кажучи про Будапештський меморандум, колись сказав, що Росія його не порушувала, тому що не застосовувала проти України ядерну зброю …
Протягом останніх шести років ідея ядерного шантажу визначала всю політику Кремля. Чому вони були так нахабні і агресивні скрізь, не тільки в Україні? Вони розперезалися по всій Європі, вбивали політичних супротивників, нескінченні вторгнення в повітряний простір і т.д. Їх ідея була такою: в будь-якому випадку вони зможуть піднімати рівень конфлікту до ядерного, а Захід на це не піде і буде лякатись. Так тривало до 2017 року, коли якісь їхні ветерани, які роз’їжджають по США, за різними групами духу “Ельби” (в кінці Другої світової війська 1-го Українського фронту радянської армії зустрілися з підрозділами 1-ї армії США на річці Ельба. – ред.), добралися до вже колишнього міністра оборони Джеймса Меттіса і пояснювали йому: слабак Обама послав кілька батальйонів в Прибалтику, ви думаєте, це нас утримає, немає, ми будемо піднімати рівень до ядерного зіткнення. Потім в своєму інтерв’ю вже після відставки Меттіс говорив: тоді я зрозумів, що Росія представляє екзистенціальну загрозу для США.
Потім була прийнята нова Військова доктрина США і розгорнуті нові ядерні сили стримування – боєголовки з малою потужністю. Чому? А в чому полягала хитрість і підлість цього шантажу? Завдавши ядерний удар, вони поставлять Захід перед альтернативою: або капітулювати, або йти на повномасштабну війну, яка призведе до знищення всього людства. А зараз американці розробили і розмістили на своїх підводних човнах типу “Огайо” нові боєголовки малої потужності, які будуть відповідати саме на план обмежених ядерних ударів Москви.
Тобто зараз абсолютно ясно, що Захід не капітулює, у нього є інша альтернатива, і відповідь на цей шантаж була дана. Це справило велике враження на агресивне угруповання в Москві, і вони зрозуміли, що шлях з експансією в Прибалтику закритий.
Це було частиною глобальної війни: США відступлять, капітулюють і віддадуть як мінімум всю зону впливу СРСР в минулому, тобто Східну Європу, а може, і всю Європу. Навіть в найдикіших мріях у Путіна не було ресурсів знищити США. Спроба фізичного знищення США закінчилася б ось тією формулою, про яку говорив сам Путін: “Ми потрапимо в рай, а вони просто здохнуть”. Його програма менша – принизити США, вигнати їх з Європи і отримати нову величезну “Ялту”. Але йому в цій новій “Ялті” відмовлено заздалегідь.
Саме з провалом маніакального плану Москви по Прибалтиці обрушити і принизити США і весь Захід, пов’язаний сказ Путіна. У зв’язку з цим він став більш небезпечний для своїх сусідів на пострадянському просторі, насамперед для України. І потім, до речі, це новий момент, – загроза Путіна спрямована на адресу Казахстану.
На відміну від моїх українських і російських колег, я ніколи не робив таких певних передбачень, що завтра-післязавтра російські війська рушать на Херсон або Маріуполь. Але в зв’язку з провалом їх глобальної авантюри в результаті відсічі США і сказу путінського угруповання, думаю, що ескалація в Україні цього літа або на початку осені майже неминуча.
Логіка Путіна така: чорт з ними, з натовцями, але вони ж сказали навесні 2014 року, що Україна – не НАТО, побічно дав зрозуміти, що тут військового втручання не буде. Але все найжорсткіші заходи аж до військового втручання обіцяні Путіну цілком конкретно. Вони обіцяні йому під час дзвінка Роберта Чарльза О’брайен (радника президента США з нацбезпеки. – Ред.) Патрушева. О’Брайен сказав, що в разі спроб анексії України або (що дуже цікаво) Білорусі, буде нафтове ембарго, відключення від SWIFT, арешт активів російської верхівки, а це в США близько трильйона доларів. Так що Путіну доведеться заплатити дуже велику ціну за своє вторгнення і подальшу ескалацію. Але я, як і мої українські колеги, розуміємо, що через психічний стан і стан його найближчого оточення, це дуже вірогідний сценарій.
Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook