Мрією кожного православного християнина є побувати, хоча б раз в житті, на Святій Землі, на тій землі де проходило земне життя Спасителя, де Він прийняв за нас Хресні Страждання і Смерть і Воскрес із мертвих. А особливими там і є  як раз  пасхальні дні, коли Бог щороку являє чудо сходження на Гроб Господній Благодатного вогню. Мені, вже як священику, вдалося, промислом Божим три роки поспіль бути свідком цього, мало того – навіть привозити цю святиню на нашу рідну Волинь. Про що і хотілося б поділитися своїми враженнями.

Перший раз Господь сподобив мене і мою дружину Олену, яка нині вже очолює у Луцьку громадську організацію “Вірю, надіюся і люблю”, побувати на Святій Землі у складі паломницької групи на чолі із, блаженної пам’яті, митрополитом Волинським і Луцьким Ніфонтом. Тоді разом із нашим владикою ми побували в Єрусалимі, у Віфлеємі, в Галилеї, в усіх святих місцях, пов’язаних із життям Господа нашого Ісуса Христа. Відтак, під час цієї прощі ми там звершили шість Божественних Літургій. Враженні дійсно незабутні.

Вдруге  ми побували там вже на чолі із предстоятелем нашої Церкви, блаженної пам’яті, Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром.

А особливо хочеться розповісти про те як у 2009-му, 2010-у і 2011-му роках, я бував у Єрусалимі як раз у передпасхальні дні, на Страсному тижні. Тоді я входив до складу делегації Української Православної Церкви на чолі із тодішнім секретарем Предстоятеля владикою Олександром (Драбинко), митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Вишневським, тоді він ще був єпископом, а в 2011 році – архієпископом, і місією цієї делегації якої було отримання від Єрусалимського патріарха і доставлення в Україну Благодатного вогню.

Отож, тоді ми разом подорожували до Єрусалима літаком з Борисполя до Ізраїлю. Звісно була зустріч із патріархом, враження загалом особливі.  Не можна словами переказати те, що відчуваєш, коли у Страсну П’ятницю проходиш Хресною дорогою Спасителя. Пройти в Страсну П’ятницю Хресною дорогою Спасителя – це неможливо передати словами, це потрібно пережити самому. По-особливому переживається і участь в богослужіннях Утрені Великої Суботи із Погребінням Плащаниці, та Літургії Великої Суботи.

І ось як раз в ці роки я був свідком цього чуда сходження Благодатного вогню. По-перше, переживання надзвичайні вже від того, що ти сам стоїш біля Кувуклії Гробу Господнього у храмі Воскресіння. По-друге, ти  спостергіаєш за цим вогнем, ти усвідомлюєш, що сам Бог являє тобі велику милість і чудо. І цей вогонь дійсно перші кілька хвилин не обпікає.

А потім ввечері ти, разом з цією святинею прибуваєш до Києва, і вже у пасхальну ніч привозиш цей Благодатний вогонь на Волинь, до Луцька… Ось так, упродовж одного дня усе це відбувається.

Звичайно, якщо ми розглядаємо богословський контекст, то є сьогодні різні  версії походження Благодатного вогню, але особисто для мене вони не є цікавими.  Головним є те, що отримуючи цю святиню, ти відчуваєш особливу ласку Божу до нас грішних, великою радістю завжди було особисто привозити цей вогонь в Україну, на рідну Волинь

Загалом, враження від перебування на Святій Землі одне – це незабутній момент особливої зустрічі із Богом. Ці моменти теж словами важко передати, треба їх пережити. Адже ти бачиш місця де Господь наш Ісус Христос жив, де Він творив чудеса.  Звичайно, там сьогодні треба налаштовувати себе на молитву – у Єрусалимі самому вирує життя, мало того, саме постійне прибуття туди паломників для багатьох місцевих є можливістю заробити, йде активна торгівля сувенірами, іконами, тощо. Але коли ти заходиш до храму Воскресіння, особливо – до Кувуклії Гробу Господнього, то забуваєш про усе.  Усвідомлюєш, що тут воскрес Христос-Спаситель, і відчуваєш особливо ту безмежну любов Божу до нас.

Святу Землю часто називають п’ятим Євангелієм, і я можу на власному досвіді ствердити, що це є дійсно так.