Здається, здійснилося: на український фільм йдуть з попкорном. Як на заході, як на голівудський.  Значить, зросла довіра. Отже, те, що заїдають кукурудзою – цікаве. Як і те, під що танцюють. І те, що читають на пляжі.

Початок вересня ознаменувався подією, яку вже названо епохальною, — уперше в новітній історії чарт вік-енда очолив український фільм. Ідеться про комедію «Dzidzio Контрабас» Олега Борщевського, яка за перші чотири дні зібрала понад сім мільйонів гривень (295 тисяч доларів) у 218 кінотеатрах. Комедійну стрічку за чотири дні переглянуло 102 тисячі осіб . Уперше український фільм має шанси окупити витрачені кошти на його виробництво. Картина, за чутками, коштувала приблизно п’ять мільйонів гривень (обійшлися, до речі, без державних коштів). Щоби вийти «на нуль», треба (як пояснюють компетентні люди) зібрати десь 15 мільйонів. Це справді гарна подія — успіх фільму Борщевського. Він доводить просту річ: за умови грамотного, професійного продюсування комерційний успіх (бодай і відносний) в Україні можливий.

Є й інше українське кіно – фільм «Червоний» Зази Буадзе за сценарієм Андрія Кокотюхи. У прокаті він проходить не так здорово, як комедія Борщевського. Одначе фільм цілком достойний, професійно вивірений. Ідеться про радянський ГУЛАГ 1947 року, про поєдинок системи, вибудуваній на нищенні особистості (як людської, так і національної).

Хоча й тут зробила для себе певні висновки. Фейсбучна стрічка майоріла дописами лучан про те, як вони збираються на «Червоного», чи уже його подивились. Усі коменти були на кшталт «Накінець у нас достойні режисери… Рекомендую усім переглянути…» і т.д. А ось будучи на той час у відпустці на півдні, зайшла на форум херсонського кінотеатру «Мультиплекс». Там відгуки кардинально різнились: «В зале только три человека было на сеансе «Червоного»… Зачем такие фильмы вообще показывать, кому они интерестны…» і т.д..

Українські фільми тепер можна побачити в кінотеатрах. Анонси українських фільмів стають не рідкісним явищем, а доброю традицією. Хоча українське кіно існувало всупереч усьому: створювалося в несприятливих умовах, здебільшого не доходило до широкого глядача. Прокат погоджувався працювати з окремими і  до 2014-го року українське кіно на великих екранах було швидше винятком, ніж тенденцією. А вже зараз кіношники анонсують, що у другому півріччі цього року на екрани вийдуть 10 нових стрічок українського виробництва.

Комедійна драма «Ізі» Андреа Ман’яні (спільне виробництво з Італією) вже вийшла у прокат. А наприкінці вересня та на початку жовтня стартують у прокаті трагікомедія «Припутні» Аркадія Непиталюка (густо замішаний провінційний побут, приперчений живою народною мовою) і драма «Іній» Шарунаса Бартаса. З 12 жовтня у кінотеатрах «Сторожа застава» Юрія Ковальова за відомою книгою Володимира Рутківського. Це пригодницька стрічка, таке собі історичне фентезі часів Київської Русі.

У жовтневому репертуарі і фільм «Мир вашому дому» Володимира Верта, де на екрані оживуть персонажі Шолома-Алейхема, легендарний Тев’є-молочник передусім. У кінці року обіцяно «Кіборги» – військову драму Ахтема Сейтаблаєва. І навіть документальні стрічки продовжують з’являтись у кінотеатрах — найближчим часом «Будинок «Слово» (про легендарний Будинок письменників у Харкові) Тараса Томенка. І це не всі із запланованих кінокартин вітчизняного виробництва.

Коли ще таке траплялося, щоб українське кіно майоріло на афішах. Та ще й у жанровому різнобарв’ї.  Одна біда: практично всі фільми вітчизняного виробництва не мають такої популярності  в українських  глядачів, як пропіарені голівудські. Це виявляється у тому, що бюджет картини, скажімо, 25 мільйонів гривень (не так уже й багато, усього лишень  мільйон доларів), а збирає в прокаті лише мільйон-півтора  гривень. Це дає підстави критикувати політику, яку реалізує Державне агентство України з питань кіно (Держкіно) і яке є головним спонсором, і від імені держави говорити і про завищені бюджети, і про невміння знаходити цільову аудиторію кінострічки, і про невдалу анонсованість.

А справді так буває: не встигнеш піти в кінотеатр чи не завжди коштів вистача і чергова прем»єра вітчизняної стрічки залишилась поза увагою. Одне сподівання – інтернет. Бо чекати,  коли ж   українські телеканали транслюватимуть новинки наших режисерів – марна справа. Якось спостерігала за телепрограмою декількох каналів у святкові дні (державні свята). Нових фільмів, що пропагували б наше, українське, не було. Серед «мильних» серіалів і в повторі продуктів «95-того кварталу», чи цілодобових «Орлів і Решок» нічого іншого не показують. Якщо і була стрічка, приміром, Володимира  Лиса «Століття Якова», то лише  як поодинокий постріл .  Якось розмовляла  з акторами, які зіграли у історичній стрічці «Гетьман», де по – новому показана любовна історія Богдана Хмельницького і польки Гелени. Це нове, сучасно зняте кіно  навіть у 2015 році на Берлінському фестивалі показували. Актори з захопленням розповідали про зйомки, а нас, журналістів, цікавило, а коли ж український глядач його побачить. Побачив, тільки не усі, лише гості кінофестивалю «Молодість» та глядачі 70-ти кінотеатрів, ті, хто  встиг на премʵєру 29 жовтня 2015 року. А далі, як розповіли ті ж актори, продюсер-бізнесмен, задоволений своїм діянням ( гроші ж вклав у щось вічне), залишив стрічку пилюкою припадати у себе на полиці.  Ось так і залишаються наші стрічки поза широкою  глядацькою увагою. А є ж достойні…

Ми вміємо робити добротне кіно, зокрема, і  фестивальне. Чимало стрічок перемагали чи брали участь у різноманітних міжнародних кінофестивалях. От хоча б «Гніздо горлиці» — фестивальний продукт, який завоював багато нагород на престижних кінофестивалях

Ось, приміром, на «Оскар» Литва висунула фыльм «Іній» про АТО, український Оскарівський комітет висунув на здобуття премії кіноакадемії «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою» стрічку «Рівень чорного» режисера Валентина Васяновича. Цього року на здобуття кінопремії «Оскар» висунули спільний українсько-словацький фільм від Словаччини у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» «Межа». Світова прем’єра стрічки відбулася на Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах, де картина отримала приз за найкращу режисуру. Всеукраїнський прокат фільму стартує 16 листопада. За словами голови Держкіно Пилипа Іллєнка вперше в історії за «Оскар» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» поборються одразу три українські фільми! Це свідчить про стрімкий розвиток та високий рівень українського кіно, а також про важливість створення фільмів у європейській копродукції». Сьогодні фільм «Межа» б’є всі рекорди кінопрокату у Словаччині. Бокс-офіс фільму за 5 тижнів прокату становить понад 1 500 000 євро. 90-та церемонія нагородження «Оскар»-2018 відбудеться 4 березня в Лос-Анджелесі.

За вікном  осінь, буває похмура, дощова. І тоді приємно вмоститися у зручному кріслі сучасного кінотеатру разом з друзями, може, і з попкорном ( щоб вже зовсім відчувати себе кіноєвропейцем) і подивитися інтелектуально вишуканий, глибоко психологічний фільм, чи комедію, якщо є  потреба у сміховому, жартівливому задоволенні, комусь хочеться  пережити гострі відчуття, вкупі з пізнанням історичних реалій. Про все це є тепер і наше українське кіно.

Якось український режисер Іван Кравчишин сказав, що: «Українське кіно треба так само навчитися дивитися, як їсти українську їжу, співати українських пісень чи читати українську поезію. Нам треба вчитися бути українцями, а не лише універсальними споживачами».

А що ви дивились українське? Порадьте хороше кіно.