Вірити чи не вірити в дива – справа кожного,але коли все довкола мерехтить,сяє,змінюється,то реальність все ж поєднується із чимось надзвичайним і чарівним.
 
От і подумалося мені,що би було,якби Україна лишилася самою вдома як маленький хлопчик Кевін. Це ж можна було б досхочу їсти улюблену сирну піцу,дивитися без обмеження телевізор,самостійно робити покупки чи прогулюватися нічними вулицями міста. Україні б не прийшлося ні з ким радитися,залежати чи підкорятися,нехтуючи власними потребами чи капризами. Їй би не наказували що робити,а що – ні.
 
Україна,як і Кевін,стала б самостійною,вчилася б на власних помилках,долала б страхи,ставала б сильнішою. Так,інколи б сумувала б за іншими «членами родини»,але це додавало б їй ще більше бажання рости.
 
Україна на повні груди б вдихнула справжній дух Різдва. Вона б насолоджувалася усіма дійствами,які відбувалися б довкола,бавилася б іграшками,годувала би голубів,говорила про вічне і просто жила би вільно.
 
Україна почала би молитися щиріше,дбала б про своє здоров’я,і по дитинному від щастя стрибала б на ліжку. Але при цьому всьому ще і встигала боротися із «мокрими бандитами»,які непрохано увірвалися у її дім. У боротьбі проти Гаррі і Марва Україна проявила б мудрість,винахідливість та наполегливість. Її б уже не лякали фургони під вікнами та скрипучі двері =)
 
Врешті-решт,якби Україна лишилася б сама вдома – вона б подорослішала! Звичайно,потім би її привітно зустріли б інші «члени родини»,які здивовано і гордо дивилися на те,якою тепер стала Україна. А вона би такою змужнілою вже й лишилася =)
 
А може цієї «самоти» не вистачає нашій реальній Україні? Може варто взяти приклад із маленького,але зрілого Кевіна? Може варто загадати бажання,щоб лишитися самою вдома?
 
Так чи інакше – нам,українцям,варто із нового року розраховувати на власні сили,робити казку самостійно,а не чекати її від інших. От тоді ми дійсно зможемо побороти усіх «мокрих» чи «липких» бандитів,бо це вийшло у Кевіна і вийде у нас.