А були ж часи,коли напередодні Нового року йшли до поштового відділення чи кіоску і купували листівки,щоб привітати рідних,друзів. Робили це завчасно,бо пошта не справлялася з великою кількістю листів,телеграм,бандеролей. У своїй поштовій скриньці теж знаходили гарненькі листівки з привітаннями і побажаннями. Багато з них і зараз зберігається у шухляді разом з іншими речами різних років.
 
Наприклад,мама колекціонувала репродукції картин відомих світових художників (тепер багаті колекціонують оригінали),тато мав карти – атласи усіх областей України,сестра зібрала маленьких календариків років за 10. Скажете-ностальгія? Не зовсім,швидше — частинки нашої історії. На картах-атласах ,наприклад,назви міст,областей,автомобільних маршрутів ще тих,що були до їх перейменування і закриття. З календариків можемо дізнатися,якого дня розпочинався новий,скажімо,1993 рік. А поштові листівки взагалі багаті інформацією: це і витвори мистецтва,і відображення подій різних часів і віків,навіть еволюцію ялинкових іграшок можна простежити. Але найголовніше — вони зберігають дух,тепло,енергетику людей,які власноруч,незважаючи на почерк,писали щирі слова побажання.
 
Давно вже немає на цьому світі мого прадідуся Григорія,а вісточка від нього збереглася. Він був єдиним грамотним чоловіком у своєму селі на Житомирщині. Пережив Голодомор -33,війну,важко працював,але щороку на свята надсилав вітальні листівки своїй дочці,а моїй бабусі на Волинь. І завжди бажав єдиного: щоб не було війни. Чи міг він допустити,що його правнукам доведеться це пізнати?
 
Вітальні листівки «З Різдвом Христовим» з’явилися тільки за незалежної України. Раніше їх надсилали лише родичі з Польщі і обов’язково у конверті. У 1993 році листівочку на Різдво ми отримали від бабусі і дідуся вже з українськими янголятами,правда,з написом російською мовою «С Рождеством Христовим» за 35 копійок. Ось вам і ностальгія,і історія.
 

 
Більшість з нас зараз подивується:«Навіщо писати,адже зараз так легко спілкуватися з родичами і друзями,навіть якщо вони далеко від нас! Зателефонувати,зв`язатися через Skype,відправити смс-повідомлення ». Звичайно,нині альтернативою рукописним послань стала електронна пошта та інші сучасні засоби зв`язку. Але,як би часто ми не надсилали смс-повідомлення,вони несуть в собі дуже мізерну,буває односкладову інформацію,типу ОК,а потім стираються,зникають і забуваються. А мудрий народ каже:«Що написано пером,не вирубаєш сокирою!».
 
Офіційною батьківщиною листівки вважається Англія. А “батьком” художник Добсон,який у 1794 році з нагоди Різдва намалював зимовий пейзаж і сім’ю біля ялинки,а на звороті написав привітання та відіслав своєму знайомому. Той був у захваті,і через рік,зробивши десятки літографій із зображенням зимового пейзажу,Добсон привітав із Різдвом тепер уже всіх знайомих.
 
Перша поштова різдвяна листівка з’явилася через три роки після винайдення поштової марки – у 1843-му. Вона була випущена в Лондоні лише тисячним накладом на замовлення сера Генрі Коула. Та дітище Коула пуританське суспільство зустріло з обуренням,адже стіл на малюнку ломиться від пляшок,а учасники святкової вечері розчервонілись від випивки. Листівки,які ображали релігійні почуття віруючих,вилучили з продажу і спалили. Уціліло й збереглося до наших днів трохи більше десяти штук. Нещодавно колекціонер виклав за одну з них аж тис. на аукціоні у Великобританії.
 

 
У царську Росію купці привозили листівки без написів,лише з малюнком. Тексти наносили російською мовою. Коштувала така листівка неабияких як на ті часи грошей. Та російські майстри швидко навчилися виготовляти листівки власноруч. Часто вони були справжнісінькими витворами мистецтва – прикрашалися блискітками,а “сніг” з борної кислоти важко було відрізнити від справжнього. Незабаром з’явилися й друковані листівки,художні композиції для яких створювали відомі художники: Микола Каразін,Костянтин Маковський,Ілля Рєпін. Останній,до речі,як вважають дослідники,у 1898 році намалював першу вітальну картку на українську – «Запорожець. Листівки вставляли в рамки й прикрашали інтер’єри,панночки оздоблювали ними свої шкатулки й альбоми. Недарма кінець ХІХ століття називають “золотим” віком листівок. Різдвяні картки переходили лінії фронтів,військово-польову цензуру і знаходили адресатів у всіх цих знищених селах і пересувних госпіталях в роки першої світової війни.
 
Революція 1917 року рішуче “скасувала” Різдво і Новий рік,а разом із ними листівки і навіть ялинку як “буржуазні пережитки”. Лише в 1936-му новорічні листівки повернулися,але вже не з рожевощокими янголятами,а з кремлівськими зірками.
 
У роки Великої Вітчизняної війни новорічні листівки служили благородній меті — боротьбі з ворогом. “Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!”,“З Новим роком,товариші бійці,командири й політпрацівники!” – такими були привітання на них. Зображалися і герої,яких варто було наслідувати: Чапаєв,Щорс і Котовський. Повоєнні листівки оспівували мирне життя,повернення до сімейних свят,білосніжної скатертини й дзвону бокалів. Справжній розквіт радянської новорічної листівки настав у 60-х роках.
 
У зв’язку з освоєнням космосу Дід Мороз залишив оленячу запряжку й пересів у ракету. А також став боротися за мир у всьому світі. А у другій половині 80-х з новорічних листівок раптом зникли бокали,келихи і взагалі усе,що хоч якось могло нагадувати про святкове застілля. Цей й не дивно: антиалкогольна кампанія якраз набирала обертів. Отже,листівки завжди несли ненав’язливу агітацію та фоні суспільно – історичного тла.
 

 
Але,які б ідеологічні прив’язки не були зображені на титульній стороні листівки,впродовж століть залишається незмінним її найважливіша частина – слова вітань небайдужих один до одного людей. І кожен,хто хоча б раз тримав у руках старовинні новорічно-різдвяні листівки чи сам отримував чи писав їх,відзначають,що вони наче наділені якоюсь особливою позитивною енергетикою. У них відчувається душа,щедрість тих людей,котрі виливали на ці яскраві,колоритні шматочки паперу свої найсокровенніші мрії та найщиріші побажання.
 
Вважалося,що картки,отримані на Різдво,не можна знищувати. Вони були не тільки частиною декорації,але й свідченням найголовнішого статусу людини у світі — до мене ще пишуть,я отримую десятки вітань,у мене є велика родина,багато друзів,мене люблять і поважають. Такі свідчення,відповідно,вимагали зворотньої дії. У кожній сім’ї був власний список адресатів,яким необхідно відіслати різдвяну картку. Тут включалися ще й складні механізми етикету,чемності,освіченості,вихованості,вдячності і турботи.
 
Різдвяні картки відіграли ще одну несподівану величну роль. Виявилося,що на світі жило багато повноцінних людей,після яких не лишилося жодного сліду,крім однієї різдвяної картки,відправленої колись комусь…
 

 
Поштівки і зараз віднайшли своє нове призначення – вони гріють душу та додають наснаги українським солдатам. Часто бачимо у сюжетах з передової,як бійці читають та бережуть аркушики намальовані чи написані дитячою рукою. І в них знову викарбувані найголовніші слова: «Нехай швидше закінчилася війна!».
 
Сьогодні вітальних листівок дуже велике розмаїття,їх можна придбати,а можна і самому виготовити,зробивши з такого заняття родинну традицію. А ще – це відмінний спосіб проявити свій талант і подарувати шматочок своєї душі близьким людям. Різноманітність технік виготовлення унікальних новорічно – різдвяних карток – привітань просто вражає! Усі їх можна віднайти в Інтернеті чи відвідати майстер – класи. Виготовляти,підписувати і відправляти листівки для когось – це не менш приємно,ніж отримувати такі листівки самому. Тож,бажаю усім у новорічні дні отримати приємну звісточку від близьких і дорогих вам людей!