Вчинок футболіста, який ніколи не соромився демонструвати своєї любові до України, який з гордістю обгортав плечі на футбольному полі жовто-блакитним стягом і який поїхав заробляти гроші до країни-агресорки,що веде війну з Україною, збурив не лише волинян. Цей крок Тимощука дуже боляче сприйняли футбольні фани, чимало яких були у числі перших українських добровольців і зі зброєю в руках захищали Україну на передовій на Сході у найважчий період початку українсько-російської війни.

Тому соцмережі вибухнули гнівними постами на кшталт «Я рідко вживаю у ФБ обсценну, так би мовити, лексику, але зараз той випадок, коли можна. Тим більше, як футбольному вболівальнику. ТолікТимощук — сука, чмо, гандон і продажне х*йло. Швагро цього красавца загинув від кулі рашистського снайпера під Авдіївкою, а Толік через пару тижнів після похорону швагра підрядився косити бабло і в «Питерепить» на газпромівські рублі в “Зеніті”. Причому ж сам туди рвався після гастролей у Казахстані». Справді, 19 лютого 2017 року від кулі снайпера під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув лучанин, молодший лейтенант ЗСУ Максим Гринчишин, зведений брат екс-дружиниТимощука Надії Навроцької. Він теж, до речі, працював за кордоном і міг далі працювати ІТ-спеціалістом в Італії та косити «бабло», як косить Тимощук. Але повернувся в Україну й пішов на контракт до Збройних сил. Він зробив інший вибір, ніж його зоряний швагро. До речі після смерті брата Надія повідомила ще одну пікантну деталь , що адвокатом Тимощука в процесі їхнього розлучення був представник партії “Єдина Росія».Хоча, зрештою, яке має значення партійна приналежність якогось там адвоката, коли мова йде про інші речі морально-етичного вибору.

«Не судіть і судимі не будете». Пробуємо, намагаємося, дуже намагаємося сповідувати християнські канони, але… Важко не грішити, коли мова йде про зраду. Важко бути толерантним, коли сотні пар очей загиблих хлопців дивляться в самісіньку душу з портретів чорної фотогалереї, розміщеної у центрі міста. І з гранітних памятників на новітній Алеї почесних поховань на міському кладовищі. Такі алеї сьогодні є вже чи не в кожному українському місті. І вони, на жаль, поповнюються чи не щодня. Спробуйте пояснити дітям наших загиблих, що спорт і війна — речі не взаємопов’язані й чому їхній тато — на небесах, а футбольний кумир Тимощук — на заробітках в Росії? Дехто виправдовує Тимощука. бо він спортсмен, а не політик. А спорт — це бізнес. Якби ж то. Можна згадати Олімпіаду в Москві 1980 року, якій оголосили політичний бойкот більшість країн Заходу, США, Японія та ісламські країни на знак протесту проти військової інтервенції СРСР в Афганістан. Якщо хтось наївно сподівається, що в сучасній Росії спорт і політика несумісні — глибоко помиляється. Згадайте, як напередодні матчу матчу Іспанія-Україна ще 27 березня 2015 року , Анатолій Тимощук з іншими футболістами збірної відвідали у військовому госпіталі поранених бійців АТО і як відреагували на це в Росії. Цей вчинок Анатолія, який грав тоді за санкт-петербурзький «Зеніт», викликав шквал критики російських ЗМІ, а екс-тренер збірної Росії Валерій Газаєв заявив: «Так робити не можна, якщо ти поважаєш країну, в якій отримуєш гроші». Вибір невеликий: заробляєш в Росії гроші— не маєш права про батьківщину якусь і писнути, не те що їй допомагати. І Тимощук його зробив.

Луцьк за це готовий позбавити його звання «Почесний громадянин міста”. Петицію з ініціативою зібрала потрібну кількість голосів і тепер справа за депутатами міськради. «Званням почесного громадянина міська громада майже 10 років тому нагородила Толика за спортивні досягнення в футболці “Зеніту” і український прапор, який він одягав на себе під час нагородження. Тим самим він демонстрував єдність зі своєю країною і співвітчизниками. Але в останні роки прапор зник навіть під час святкування великих перемог. Чи можна зараз уявити Толика з прапором під час нагородження? Але справа не в прапорі. У нас досить чемпіонів брехні, які готові демонструвати патріотичну атрибутику, бити себе в груди, а потім виявляти свою зрадницьки підлу або лицемірну сутність принагідно. Склалася дуже унікальна історична ситуація, коли люди хочуть позбавити звання і мають багато питань до громадянської позиції свого співвітчизника. Був хоч хтось позбавлений звання почесного громадянина? Ні, жодної людини серед майже трьох десятків, яким це звання було надано. Зараз Толик має можливість увійти в історію і отримати нове досягнення у своєму житті, стати першим і єдиним в історії Волині, а може, і всієї України, позбавленим вання почесного громадянина, на мою думку, таким собі символом зради і розчарування свого народу”, —так прокоментувала у «Фейсбуці» наміри лучан екс-дружина футболіста Надія Навроцька. Чи один Тимощук сьогодні заробляє гроші в Росії? Ні. Сотні тисяч українських заробітчан, як і раніше, їдуть і їдуть за своїми рублями туди, бо іншого заробітку вдома не бачать. Звикаєш до довгого рубля чи «зеленого», тому спробувавши його, не хочеться за дві тисячі гривень гарувати в рідній Україні. Дурні хай гарують. У тому то справа, що мова йде не про якогось дядька-поліщука із сільської глибинки, який втікає в Росію від безробіття. Як написав один із футбольних фанів-журналістів, «це “корифей”, рекордсмен і синьо-жовтий мега-старожил, у якого свої «лимони» за легіонерські хліби давно під матрацом відкладені, а в тому ж “Шахтарі” чи в ФФУ в Києві його залюбки на роботу прийняли б і стабільні кілька тищ баксів на місяць заплатили б. 3,14зда тобі, на Волинь і не рипайся!»

«У нас офіційно ніякої війни з Росією немає. Дипломатичні та економічні відносини наявні та діють у повному обсязі. Безвізовий режим функціонує. Воєнні каравани з Росії йдуть. А те, що наші хлопці гинуть тисячами на сході, то це просто статистика, яка нашу владу не цікавить. Так що, шановні, які ще можуть бути питання до ТолікаТимощука?» — пише інший захисник футболіста. І теж у чомусь має рацію. Бо подвійні стандарти і невизначеність стирає моральні рамки для всіх. Он наші олігархи досі свій бізнес в Росії мають, чом тоді Тимощук не може?» Може, якщо хоче, щоб українці ставилися до нього так, як ставляться до своїх олігархів. «Багаті люди, у яких відсутні переконання, більш небезпечні, ніж бідні жінки без моралі». Це Бернард Шоу придумав. І не погодитися з ним важко. Бо якщо повія продає лише своє тіло за гроші, то олігархи готові торгувати всім, навіть Батьківщиною. Українські товстосуми наочно це демонструють.

А я жду не дождуся, коли наші парламентарі , знайдуть, врешті, законний механізм, як позбавити звань «Герой України» прихвоснів Януковича і зрадників України, які сьогодні ховаються у Криму. Щоб не соромно було нашим військовим, нагородженим цією найвищою державною нагородою, які кров проливали за Україну, а дехто віддав і життя, носити це звання,спаскуджене владою в різні часи. Та нашій «еліті» видно тепер не до цього…
Ніна РОМАНЮК