1. Чи досягнув Зеленський у Парижі стійкого миру? Ні, не досягнув, І маємо визнати: це було неможливим.

2. Чи відбулася у Парижі зрада/капітуляція? Ні, не відбулася, хоча от це – було можливим, і тиск на Зеленського був шаленим.

3. Чи позначив Зеленський у Парижі ті “червоні лінії”, за які Україна не заступить? Так, позначив. Досить чітко і до того ж публічно. Це було найважче зробити, адже у “Мінську-2” Україна (попередня влада) сама заступила за “червоні лінії”, зафіксувавши підписом і “особий статус” в Конституції, і вибори за присутності російських військ, і початок передачі нам контролю над кордоном лише після виборів.

4. Чи вдалося Зеленському в Парижі вирішити/узгодити хоч якісь питання стратегічної ваги, що дало би нам з Вами впевненість, що стійкий мир настане точно і що окуповані/анексовані території буде нам повернено на гідних умовах? Ні, не вдалося. Але точно не з вини української сторони – з вини агресора.

5. Коли позиції сторін з ключових питань несумісні, по суті протилежні (це бачив і чув увесь світ), то швидкого миру чи швидких виборів очікувати – немає підстав. Це буде довгий і тяжкий процес. На багато років, напевно й десятиліть.

6. Чи зроблено в Парижі хоч якісь позитивні кроки, аби цей довготривалий процес розпочати? Так, зроблено. Обмін полоненими до 31.12.19, припинення вогню до 31.12.19 – це дуже важливі позитивні домовленості. Адже йдеться про долі й захист життя наших людей.

7. Ці позитивні кроки сприятимуть дальшому руху до миру, якщо… Якщо вони будуть дійсно реалізовані. Тому що за 5+ років війни це не перші такі домовленості, їх були вже десятки, на різних рівнях і в різних форматах…

8. На жаль, навіть під час перемовин у Парижі ворог продовжував обстрілювати на фронті позиції наших військових: з БМП, гранатометів, крупнокаліберних кулеметів… І поки в Парижі голосно говорили про мир, за цей час ще троє українських солдат на фронті загинули!

9. Не дотиснувши Зеленського наскоком у Нормандському форматі, Путін напевно переключиться ближчим часом на економічні батоги/коврижки – щоб заманити Україну у свою пастку через “дешевий газ”, через його транзит, через який-небудь консорціум газовий, або обіцянками інвестицій/кредитів та іншими подібними ласощами…

Тож витримавши гідно іспит у Парижі, українська влада має зберігати пильність – постійно!

Анатолій Гриценко