Всі ми знаємо про необхідність дотримуватися елементарних правил безпеки у мережі Інтернет. Ми звикли до того, що знайти можна практично будь-яку інформацію про майже будь-яку особу. Майже – тому, що деякі люди взагалі не залишили жодних слідів про себе в Інтернеті, але з кожним роком таких все менше і менше. Але і онлайн-ресурсів все більше і більше, і часто людина сама може не знати, що її дані вже опинилися в мережі у загальному доступі.

Але зараз навіть не про Інтернет, як про глобальне “Око”, а про гаджети, які завжди з нами. Те, що наші розмови “пишуть” рекламні компанії щоб потім актуалізувати рекламу саме для нас – ми вже звикли і змирились з цим. Ну, наприклад, згадали в розмові з другом, що давно не каталися на велосипеді, і тут “бац” – якась рекламна платформа в якомусь додатку раптом пропонує широкий асортимент велосипедів.

Це ніби невинна гра маркетологів, але сьогодні відкрив для себе, що наш телефон може виявитися зовсім не нашим… Тобто, за допомогою нього стороння особа запросто може збирати про нас інформацію. І ні, це не спецслужби. Для тих (таких, як я), хто не в курсі – “шпигунські” додатки є у вільному доступі, як платні, так і безкоштовні, і деякі з них мають такі можливості, що слабкодухим далі краще не читати.

Деякі додатки розроблялися з благородною метою – батьківський контроль над листуванням дітей в мережі. Для цього програму треба встановити на телефон дитини, з якого смс й історія дзвінків будуть приходити на спеціальний сайт, до якого матимуть доступ батьки. Тобто, треба мати фізичний доступ до гаджета, щоб встановити шпигунську програму. І можна слідкувати з ким і про що переписується дитина в чатах, кому телефонує і навіть якими додатками користується. Про існування програм батьківського контролю я, звісно, знав. Але то ще квіточки.

Платні додатки – цікавіші. Це справжній скарб для зловмисників. Наприклад, ряд з них дозволяє не тільки читати смс, а й прослуховувати розмови (і навіть те, що відбувається навколо телефону, – так, це не міф!), навіть підключатися до фронтальної камери телефону (!), переглядати файли у телефоні “жертви” і навіть визначати поточне місцезнаходження телефону, читати історію пошуку, заходити в акаунти всіх соцмереж тощо. Тобто – тотальний контроль. Програми працюють в повному фоновому режимі, тобто, власник телефону не помітить жодних ознак наявності шпигунської програми.

Розробники попереджають про відповідальність за незаконне використання таких програм в цілях шпигунства за приватним життям людей. По-ідеї, це програми-“антизлодії”. Так, якщо встановлювати їх на свій телефон. Розробники запевняють, що встановити їхні додатки без фізичного доступу до телефону неможливо. Це офіційно. А неофіційно… Не впевнений, але, думаю, народні умільці вже знайшли спосіб замаскувати такі програми під щось інше, що можна надіслати абоненту у вигляді, наприклад, електронного листа з вкладенням. Можливо, відкривши такий сумнівний лист, ми своїми власними руками, не усвідомлено, встановимо на свій же телефон чужі “очі” і “вуха”, перетворивши власний гаджет у небезпечного шпигуна, і все своє “таємне” несвідомо зробимо “явним”.

P.S. Мудрі люди радянської закалки кажуть: використовуйте телефон тільки для того, щоб домовитися про зустріч. Параною, звісно, розвивати не варто, а от приділити серйозну увагу інформаційній безпеці і гігієні – просто необхідно.

Роман Колюхов