Сніжно-ніжно тепер і у Луцьку. Сніг не втомлювався падати весь вечір та ніч, а зранку перетворив місто на казку. Зізнайтеся, ви теж встигли сфотографуватися і ваш Instagram «захопив» білий колір?

Перший справжній сніг – це завжди «вауу!». Спочатку ви робите 100500 фотографій на смартфон аби захопити політ тієї дивакуватої сніжинки. Потім і самі позуєте біля найпишніших сріблястих дерев. Ранок перетворюється на споглядання та милування працею природи. Вона прикрашає місто до новорічних свят та надає йому «мандаринкового» настрою. Навіть дорогою на пари улюблені пісні в навушниках замінило рипіння снігу, яке було не менш мелодійним. Зима прийшла точно за календарем, мабуть, щоб дати нам вдосталь часу на підготовку до чарівних свят.

Досі я не любила зиму тому, що тоді ти перетворюєшся на ходячого сніговика з постійно червоними щоками і замерзлим носом. Але у святкові дні завжди знаходяться люди, які приносять багато цукерок і це автоматично перетворюються на свято. Як би банально не звучало, зараз для мене зима – період змін. Час, коли життя справді перетворюється на казку, де може статися диво. І варто в це вірити, варто пустити вогник надії і все задумане здійсниться. Кожен чекає того трепетного моменту, коли в домі запахне хвоєю, коли котик знову почне скидати іграшки, бавитися з кольоровими «вогниками» та коли на всіх каналах будуть битися ці останні секунди. Новий рік – як нове життя. Тоді ти відпускаєш все, що залишилося в минулому і, обкрутившись гірляндами, сміливо йдеш на зустріч світлому майбутньому. Зима – це біла книга, на якій ти почнеш писати свою Нову історію. Нові заголовки, нові теми, нові герої…

Тільки ця пора року може заховати стільки ніжності в такому смертельному холоді. Та все ж, вона любить тепло, коли його так бракує та змушує позбуватися самотності. Вона надихає, спонукає творити. Інколи ти заздриш їй, адже вона закохує в себе мільйони, проте може розбивати серця лютим морозом.

Впевнена, що зима для кожного несе якусь історію. Тоді народжується любов, стає сильнішою дружба та життя звертає на білу смугу. Для України зима теж стала порою року, яку не забуде ніхто. Вона змінила все: спосіб життя, свідомість та прагнення. Вона сформувала у нас позицію та показала її цілому світу. Тоді вона фарбувала все в криваво-червоний задля світлого майбутнього. Третю зиму маленькі дітки просять у Святого Миколая, щоб їхні батьки повернулися з фронту. Третю зиму змучені матері моляться за своїх синів та чекають їх з війни. Та третю зиму дружини Героїв зі сльозами на очах просять Бога, аби закінчилися всі вбивства та страждання. Сподіваюся, що ця зима подарує нам диво і принесе довгоочікуваний мир та спокій.

Злата Максимук