Осередком духовності та архітектурною окрасою цього села є Свято-Михайлівська церква,яка у XVII –XVIII століттях була головним храмом місцевого монастиря,який у історичних документах того часу згадується як монастир Святого Духа. Власне,Свято-Михайлівська церква і була збудована як собор монастиря при його заснуванні місцевим православним шляхтичем Семеном Гулевичем,чому у пізніших вже історичних працях з історії Православ’я на Волині цей монастир називається також і Свято-Михайлівським. А видатний український іконописець Йов Кондзелевич,був насельником саме цієї обителі і тут творив свої безсмертні твори. Отож,хотілося б розповісти дещо про життя і творчість цього непересічного митця і видатного діяча Православної Церкви на Волині.
 
На підставі нині досліджених джерел відомо,що митець народився у місті Жовкві під Львовом у 1667 році. Мирське ім’я його невідоме. До Білостоцького Свято-Духівського монастиря Кондзелевич прийшов у віці 19 років у 1686 році і тут прийняв чернечий постриг з ім’ям Йов,у 1693 році став ієромонахом. Для обителі живописець написав ряд ікон,які нині перебувають у різних музейних зібраннях,зокрема у Львівському музеї українського мистецтва та у Музеї Волинської ікони. На усіх своїх роботах митець ставив один і той же напис «Недостойний ієромонах Йов Кондзелевич,законник Білостоцького монастиря рукою власною зробив…»,додаючи місяць і рік.
 
У Свято-Михайлівській церкві села Білосток майже до наших днів зберігалася ікона пензля Йова Кондзелевича «Успіння Пресвятої Богородиці» та парна до неї ікона «Зішестя Святого Духа»,а також шість образів святих апостолів старого іконостасу цього храму. По іконі «Зішестя Святого Духа» видно,що на той час у Йова Кондзелевича були й учні. Разом із ними він прикрашав іконостас монастирського храму дивовижно гарними іконами,на яких обличчя святих зображені об’ємно,а живі образи та почуття яскраво передаються кольоровою гамою. Такої манери іконопису,до слова,до того часу у волинських храмах не спостерігалося. У 1690-ті роки Йов Кондзелевич працював над створенням так званих Городищенського і Локачівського іконостасів на теренах Волині. З цих іконостасів збереглися ікони «Христос-Пантократор»,«Спокушування Христа» та одвірки дияконських дверей і Царських врат (Городищенський іконостас) та зображення пророків (Локачівський іконостас). Ці ікони та елементи іконостасів зберігаються нині у Музеї Волинської ікони у Луцьку. У 1696 році Кондзелевич виконав кіот для чудотворної ікони Загорівської Божої Матері для Загорівського монастиря із зображеннями святих праведних богоотців Іоакима і Анни,Старозавітної Трійці,ликів великомучениць Варвари і Катерини,а також із зображеннями Хрещення Господнього та Спаса Нерукотворного. Ці шедеври нині зберігаються у Національному музеї ім. А. Шептицького у Львові.
 
Йов Кондзелевич виконував замовлення для храмів і монастирів не тільки Волині. У 1698–1705 роках він на чолі групи майстрів працював над іконостасом для Манявського скита в Галичині. У цьому іконостасі,відомому як Богородчанский іконостас (зберігається у теж у Національному музеї у Львові),згідно з підписами та манерою письма,Кондзелевичу належать великі намісні образи «Успіння Пресвятої Богородиці» та «Вознесіння Господнє» (ікона підписана Іовом Кондзелевичем і датована 1705 роком),а також образ «Христос-Учитель» (також підписана Кондзелевичем і датована 1698 роком),ікони «Богородиця-Одигітрія»,«Святі преподобні Антоній і Феодосій Печерські»,храмова ікона «Воздвиження Чесного Хреста Господнього»,образи Архістратига Михаїла та архангела Гавриїла на дияконських дверях,зображення святителів Іоанна Златоуста та Василія Великого на одвірках Царських врат,ікони «Таємна Вечеря»,«Розп’яття»,«Знамення Богородиці»,«Моління про чашу»,«Старозавітна Трійця»,Деісус,а також ікони апостольського та пророчого рядів іконостасу. Окрім цього,волинський майстер був автором ще кількох іконних зображень на обрамленні іконостасу. Окрім титанічної роботи над іконостасом Манявського скиту,насельник Білостоцького монастиря ієромонах Іов Кондзелевич працював ще над кількома іконописними творами як для Великого скиту у Маняві,так і для його філіальних монастирів в Карпатському регіоні Галичини,та навіть,можливо,і для перебуваючої на той час у складі князівства Молдова,Буковини. Серед написаних для Карпатського регіону ікон можна назвати підписну і датовану ікону «Христос-Учитель» (1704 рік) з церкви Покрови села Вільшаниця біля Тисмениці,портрет Єрусалимського патріарха Якова з церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Горожанка а також образ святителя Миколая 1504 року,відновлений у 1698 році Йовом Кондзелевичем,і який зберігається нині у монастирі міста Сучавиці у румунській частині Буковини. Вочевидь,в українському Прикарпатті цінували особу Іова Кондзелевича,адже недаремно його ім`я вказане у пом’яннику Манявського скиту.
 
У 1722 році Йов Кондзелевич брав участь у роботі над іконостасом для волинського Загорівського монастиря,де його пензлю,на думку дослідника Бориса Возницького,належать дияконські двері з зображеннями Архістратига Михаїла та ангела-хранителя,ікони «Різдво Богородиці»,«Введення у храм Пресвятої Богородиці» та «Нерукотворний Спас» (зберігаються у Національному музеї у Львові).
 
Цікаво,що у 1710 році,в акті обрання єпископа на Луцьку православну єпископську кафедру він згадується як ігумен Луцького Хресто-Воздвиженського братства,а у 1712 році Йова Кондзелевича було повторно обрано на цю посаду. Перебуваючи у Луцькому Свято-Хрестовоздвиженському монастирі Луцького православного братства,Йов Кондзелевич,можливо,створив іконостас для церкви цього Братського монастиря,який згорів під час пожежі у 1821 році.
 
Очевидно,що з Братського монастиря,який перейшов в унію,Йов повернувся у Білостоцький монастир. Про це свідчить підписний вівтар у церкві святих Косми і Даміана в селі Махнівці Золочівського району на Львівщині. Він був створений на замовлення єпископа Луцького та Острозького Йосифа Виговського,онука відомого гетьмана Івана Виговського,в період із 1715 по 1730 роки. Напис на цьому витворі говорить: «Цей вівтар прикрасив своїм коштом його милість Йосиф Виговський,єпископ Луцький і Острозький,за відпущення гріхів своїх прабатьків і батьків,підписався рукою недостойного Іова Кондзелевича,монаха монастиря Білостоцького». Цікавим моментом є й те,що на той час єпископами Луцькими і Острозькими були вже греко-католики,але єпископ Виговський звернувся із замовленням до знаного іконописця тоді ще православного Білостоцького монастиря.
 
У 1737 році майстер створив свою останню роботу «Розп`яття» для церкви села Чернчиці біля Луцька,що нині зберігається в Національному музеї у Львові. Ця ікона має такий підпис: «Сей образ написася въ святой обители Бълостоцкой рукою смиренного ієромонаха Іова коштом раба Божія Стефана Герасимович со женою своєю Агафъею з Кучкаровца. Офъеровали до Церкви святого Спаса Черцицкой Ради Спасенія. Року Божія 1737». Отже,можна стверджувати,що разом із братією Білостоцької обителі ієромонах Йов у 1736 році був змушений перейти в унію. Не пізніше 1748 року видатний іконописець помер. Згідно передання,тут,у Свято-Духівському Білостоцкому монастирі,видатний митець і був похований.