Чи не задумувались ви про те, що нас виховували згідно зі стандартами? Чи не здається вам, що все, що нам подобається, все що ми любимо – це заздалегідь сформовані образи зовсім інших людей? Про це і не тільки зараз поговоримо.

Муха-повторюха!

Ви бачили хоч раз, як дитина в ідеалі повторює поведінку дорослого? Ви сказали «ні»? Тоді Ви брехун. Так вже сталося, що ми народжуємось і вміємо самостійно, за великим рахунком, лише ковтати, дихати і спати. Цього вміння нас ніхто не вчить, а вже решту життєвих навичок здобуваємо в процесі життя.

Заручники стін та інтернету

Все починається з малого. Дошкільний вік та школа. Саме в цей період дитина виходить в соціум. Діти вбирають в себе сміття телебачення, мережі інтернет, а вже потім, відповідно, воно формує дитячий світогляд. Погодьтесь, що і ваша дитина частенько «юзає» гаджет чи дивиться ролики своїх кумирів. Вже в ранньому віці діти масово копіюють запозичені образи, стараються виглядати як хтось.

Зараз ні для кого не новина, що дитина може обрати не «поганяти» м’ячик з сусідніми хлопчаками, а «порубатися в ігрушку». Через масове божевілля у використанні соцмереж та вільного доступу до баків з інформаційним сміттям дитина стає самотньою та замкнутою.

Через кілька років ваша дитина – підліток. Наразі актуальним стало питання виділення серед однолітків способом фарбування волосся або тату. Думаю, помічали, що саме так виглядають головні герої прем’єр, які діти переглядають в кінотеатрах. Можливо, зв’язку і немає, але будьмо реалістами. Подорослішав – порозумнішав. З лозунгом «моє життя – роблю що хочу» нерідко стараються виділитись і дорослі.

Почни з себе

Кожен з нас хоче керувати іншими, бо якщо ти керуєш – ти зверху, а якщо зверху – значить можеш змусити думати когось, як тобі потрібно. Недарма існують цілі розділи науки про те, як керувати людьми, як змусити думати як всі, боротися за своє вигадане місце в суспільстві. Хочеш змінити світ – почни з себе.

Всім відомий факт неприйнятності людей, які не хочуть бути як всі, «тих, хто проти нас». Тому дитина з малих літ старається відповідати своїм товаришам, боючись втратити компанію, втратити дружбу з однолітками і бути тим, хто сидить за партою сам. Постає вибір: або ти з усіма і такий як всі, або сам і унікальний. Як правило, діти ставлять пріоритет саме на перший з пунктів.

Вищі навчальні заклади, робота, сім’я, подальше оточення – не є винятками. Усе що людина бачить, переживає, думає – усе робить свій внесок в бачення ситуацій, у вирішення тих чи тих питань людиною.

Тож не варто думати, що можете зробити неправильний вибір. Якщо Ви так вчинили – так правильно. Бо тільки Ви знаєте, як жити правильно. Вчіть своїх дітей і вчіться в них самі. Частіше наші дітлахи можуть нас навчити значно більшому, ніж ми їх.

Отож, стараймося виховувати в собі особистість і виділятись серед інших знаннями, книжкою, відсутністю шкідливих звичок, даючи правильний приклад іншим, що буде популярним і через тисячоліття.

Роздумуючи над своїми даремними освітніми роками, Саша Кольцова у львівському виданні підсумувала, чому потрібно вчити людей: «8 годин сну, спорт, знайти справу до душі і більше формувати свою самооцінку реальними справами, менше солодкого і хліба, менше соцмереж, більше мистецтва, гарні книги, свобода інших починається там, де закінчується твоя і навпаки, навпаки теж, більше часу на свіжому повітрі, з’ясувати все з батьками і відчепитись від них, вчасно до лікаря і психолога, не робити партнера тотально відповідальним за своє щастя, бути не злим і працьовитим — вигідно, постійно вчитись, не боятись помилятись і йти далі, наркотики та самоприниження — марнування часу… і все, у вас все буде більш-менш добре».

Олеся Нижник