Є важливий привід написати кілька думок з приводу цієї маленької, але фантастичної перемоги українства у світі. Отож!

У столиці штату Каліфорнія Сакраменто (США) відбулася церемонія нагородження «Людина року», на якій вшановуються найяскравіші особистості, що лишили помітний слід в житті рідного Штату.

Уперше за історію цієї Премії перемогу отримала наша землячка з Київщини, Заслужений діяч мистецтв і поетеса Наталя Багмут.

Це стало можливим завдяки тому, що Наталя Багмут, щойно опинившись за океаном, стала наполегливо шукати можливість реалізувати свою творчу натуру і, одночасно, об’єднати мільйони українців, які проживають у Каліфорнії.

Вона задумала і створила на місцевому радіо програму «Час української пісні», переконавши керівництво медіаходінгу і конкретно його керівника Давіда Пономаря, що це дійсно потрібно з ряду причин.

Менше ніж за рік радіопрограма «Час української пісні» стала надзвичайно популярною серед слухачів Каліфорнії, побивши всі існуючі рейтинги. Бо в ній зазвучала українська пісня, представлена найкращими, найвідданішими артистами України, які присвятили рідній пісні практично все своє життя.

Спочатку програма виходила в запису, але я щасливий, що саме мені вдалося переконати Наталю перейти у Прямий ефір і наживо спілкуватися з артистами Скайпом через океан. Це одразу додало програмі динаміки.

За цей рік вийшло в ефір десятки програм Наталі Багмут – її із задоволенням почали слухати не лише українці Каліфорніїї, а й інших штатів і навіть в Україні – за допомогою Інтернету.

Наталя, як ніхто інший гостро відчула, що українська пісня, та що спирається на глибинні традиції мелосу і на якісну поезію, – це той потужний засіб комунікації, який здатен об»єднати українців. І їй це вдалося зробити в Каліфорнії.

На жаль, це поки що не вдається зробити українцям в Україні, оскільки в нинішньому окупованому медіапросторі нашої країни немає місця для нас, українців – ми загнані в резервації та ізольовані від медійного простору своєї держави.

Але приклад Наталії Багмут свідчить, що немає нічого неможливого. І за свою мрію потрібно боротися. Квінтесенцією цієї думки стала наша з нею спільна пісня «Щасливим будь!», яка прозвучала, зокрема, і на Церемонії Нагородження у виконанні Наталі.

Наприкінці хочу віддати належне Наталі Багмут – її скромності, таланту, вмінню комунікувати. Вона наголосила, що це не її особиста перемога, а успіх цілої команди людей, які об»єдналися заради доброї мети з іменем України на вустах. І це – неймовірно надихаючий приклад!

Слава Україні – і всім, хто її підтримує!!!