Для когось це страшно, для когось – красиво, а для мене – страшно красиво. Справді, хто б що не казав, але це ж мистецтво.

Захоплююся такими тату-майстрами, які можуть у малюнок втілити цілу історію. Це ж геніально. Завжди, коли бачу людину з великим татуюванням, пильно розглядаю витвір. У когось це улюблені персонажі з фільмів та мультиків, у когось – патріотичні тату з козаками, а у когось – ціла подія чи розповідь. Здається, як люди наважуються на кілька годин сісти під голку. Але ж результат того вартий.

Батьки ніколи не схвалювали мого бажання набити тату, але в один момент вони дозволили малесенький малюночок, елементик я б сказала. Окей гугл, «тату, Луцьк». Студія Доманського та інші популярні майстри були «забиті» наперед, та й ціна трохи «кусалася». Бо мінімальний прайс будь-якого татуювання там приблизно 1500 гривень. Це в мене малюнок в діаметрі  1 см, 3 хв роботи… Потім я згадала, що маю в друзях Вконтакте майстра з Луцька, написала йому. Кілька разів у нас зустрітися не вийшло. Ну все, думаю, знак. Але все таки одного літнього дня я туди пішла, запаслася кремами та вологими серветками.

Зізнаюсь, дуже боялася помилитися  в якості роботи майстра. На той час це все відбувалося вдома, зараз вони відкрили студію (tattoo_artstyle_clan.lutsk в Інстаграм). Коли я ще в листуванні показала майстру, що я хочу, він посміявся і сказав, що інструменти буде довше налаштовувати. Ну окей, якщо це так швидко, значить і не боляче. Хвилин 5 я налаштовувала себе на те, щоб в моє тіло штиркнули голку з фарбою. І хвилини три виводили мені малюнок. І зовсім не боляче й не страшно (звісно, якщо не годинами так сидіти). Навіть дуже допомогла атмосфера і підбадьорюючі слова майстрів. Все пройшло невимушено і швидко. Я старанно дотримувалася усіх настанов: що робити, як мазати, як мити, як спати і потім зверталася до майстра з будь-якими питаннями. Спочатку було страшно, бо він розповідав, що різні випадки бували: в когось було почервоніння, свербіння, запалення. Агов, якщо правильно доглядати, то все буде ок. Навіщо ж самому робити собі гірше.

Відгуки були різні: нащо набила, що сказали вдома, ой, та ти ще мала. Я вважаю, що кожне тату несе якусь енергію. Від малюнку і залежить, позитивне воно чи ні. Звісно, якщо ти наб’єш купюри чи товстелезний гаманець, грошей у тебе більше не буде, але важливо з яким настроєм і думкою ти набиваєш малюнок. Зазвичай тату роблять після якоїсь значимої події чи людини. Кажуть, сенс тату не можна нікому розповідати.

Татуювання – не на все життя! Будь-яке тату можна вивести за допомогою лазерних технологій. Це як перефарбувати волосся в червоний, а потім подумати: «Ні, зі своїм було краще». І можна легко повернути свій колір, так само як і своє «чисте» тіло. Зараз майже в кожного третього є тату. І ніхто не боїться робити себе яксравішим чи виділятися серед натовпу. Звісно, завжди знаються якісь тьоті біля під’їздів, які будуть плюватися і хреститися у вашу сторону, ніби: «Що він з собою зробив?!» Зараз це не повинно бути для когось дивним, це як аксесуар до всього образу, як браслет чи сумочка.

Квіти, люди, геометрія, тварини – практично все зараз можна перенести на своє тіло, аби лише вам воно приносило задоволення кожен ранок, коли ви дивитеся на себе. Тату набивають не лише для задоволення, ним закривають шрами або роблять симпатичнішими ті частини тіла, які власнику не подобаються.

Тату – це гарно. Скільки людей, стільки й думок, тому не варто слухати нікого. Важливо тільки знати, що для вас воно означає, і що воно змінило чи змінить у вашому житті.