Отож,Різдво Христове — це день народження Ісуса Христа,Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха. Втім досі відзначають найбільше християнське свято різні народи у різні дні,а все через те,що свого часу був змінений календар із Юліанського на Григоріанський. Так,Римо-католицька церква,більшість протестантських церков,а також частина православних,включаючи Константинопольську (крім Афону),Антіохійську,Александрійську,Кіпрську,Болгарську,Румунську,Албанську й Грецьку церкви,святкують Різдво в ніч з 24 на 25 грудня.
 
Єрусалимська,Російська,Сербська,Грузинська,Чорногорська,Польська православні церкви,Афонські монастирі,Бесарабська митрополія Румунської православної церкви,усі Українські православні церкви,а також багато Східних католицьких церков,Українська греко-католицька церква,Російська греко-католицька церква,російські старообрядці святкують Різдво в ніч на 7 січня (що відповідає 25 грудня за старим Юліанським календарем). Оскільки святкування 25 грудня пов`язується з католицизмом,а 7 січня — з православ`ям,першу дату часто називають «католицьким Різдвом»,а другу — «православним».
 
Якщо говорити про становлення свята,то варто нагадати,що згідно з біблійними оповідями,Ісус Христос народився у місті Вифлеємі в сім`ї теслі Йосипа Обручника з Назарету та Марії. Саме тоді Йосип з Марією опинилася в Вифлеємі,де відбувався перепис населення. Тож,родина змушена була залишитися у місті на ночівлю й переночувати в печері-вертепі,куди пастухи в негоду заганяли стада. Саме там і з`явилося на світ Божествене Немовля. Про його народження людей сповістила Віфлеємська зірка,яка вказала про цю подію мудрецям зі Сходу. Отож й донині людство радісно відзначає народження Христа,відвідує богослужіння,встановлює вертепи,адже це свято на честь того,що сам Бог,Творець неба і землі,Всемогутній,втілився,став людиною,щоб спасти людей усього світу.
 
Величезне значення має свято Різдва для українців. Споконвіків ми кожного року 6 січня збираємося в родинному колі на Святий вечір,а потому,7 січня,із колядниками та рідними нам людьми сідаємо за стіл,аби поласувати смаколиками і подякувати Богові за те,що ми маємо сьогодні.
 
Увечері 6 січня українці зустрічають першу зірку,яку називають Вифлеємською. Люди вірять,що коли на небі засяяла ця зоря,вона сповістила світові про народження спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. Лишень після її сходу,українці сідають за стіл,на котрому стоять 12 страв і так розпчинають відзначення Святого Вечора.
 
За язичницькою традицією,Різдвяні свята пов’язані із культом предків та шануванням душ померлих. Саме тому,обов`язково на кожному укранському столі у Святвечір повинні бути кутя та узвар. Так,першу кутю,котру готують на Святвечір,називають багатою,бо крім неї готували ще 11 пісних страв.
 
На Святий вечір першим завжди сідав за стіл господар дому,а потім вже решта членів родини. Усі розмовляли тихо та намагалися зі столу не вставати. Окрім того,перед вечерею,перш за все,вшановували пам`ять покійників. Для них,до речі,ставили окремі стільці та страви,аби померлі могли прийти та посидіти за спільним святковим столом.
 
Отак українські сім`ї починали вечерю,спершу куштували кутю,тоді по ложці гороху та запивали узваром. Уже згодом приступали до інших пісних страв. Потому діти зі святкового столу несли смаколики до своїх хрещених батьків. Хрещені,натомість,дарували дітям горіхи,цукерки чи гроші.
 
Наступного ж дня в Україні відзначають власне Різдво Христове. Люди вранці 7 січня обов`язково йшли до церкви,аби віддати шану новонародженому Христові. Потому уся родина знову збиралася за святковим столом,на якому страви уже були не пісними. Тут уже всі могли почастувати ковбасу,м`ясо,сало,різні копченості тощо. Після обіду одружені діти обов`язково мали навідати батьків.
 
Уже надвечір відбувалися найбільш веселі традиції,все те,що люблять і дорослі й малі… коляда. Усі ми знаємо,що споконвіку діти та молодь ходили по хатам,колядували,чим власне й бажали господарям дому здоров`я,добробуту,довгих та щасливих літ.
 
Колядники співали пісень,переодягалися у різних біблійних героїв,вітали господарів осель та вінчували їм злагоди й достатку. Вони завчасно виготовляли обладунки: восьмикутну зірку,маски тварин,костюми тощо та йшли по домівках співаючи колядок.
 
Для нас звісно,наші українські традиції,яких ми дотримуємося впродовж багатьох поколінь є важливими та найцікавішими. Втім,різні народи світу також мають свої звичаї,не менш цікаві та унікальні. Особливо кумедними для нас видаються святкування у теплих країнах,де зазвичай снігу немає і люди відзначають Різдво,купаючись в океанах у костюмах Дідів Морозів.
 
Наприклад,у місті Вифлеємі на території сучасного Ізраїлю,де народився Ісус Христос,встановлюють високий стовп,увінчаний зіркою,яка символізує ту саму Віфлєємськую зорю,що вказала волхвам час і місце народження Спасителя. Тисячі вірян з самого ранку збираються на головній площі перед храмом Різдва Христового й чекають на приїзд високопоставлених священників з Єрусалиму та інших країн. До Вифлеєма вирушає традиційна різдвяна процесія,а в церкві Святої Катерини,поблизу Храму Різдва Христового,центральною подією стає опівнічна меса. У місті також встановлюють велику прикрашену різдвяну ялинку.
 
У США,до прикладу,різдвяні свята розпочинаються після Хеллоуїна і закінчуються сімейною вечерею та роздачею подарунків 25-го грудня. Дуже важливо для американців прикрасити своє помешкання різнокольоровими вогниками,стрічками,вінками та звісно,поставити пишну,рясно прикрашену ялинку. Під ялинкою американці кладуть подарунки для кожного члена родини,а діти ще й готують смаколики для Санти,аби він міг ними поласувати,принісши подарунки. Традиційно,американські родини на Різдво збираються за багато накритим столом і ласують індичкою чи гусаком,а потому,разом із сусідами пускають гучні феєрверки,проганяючи таким чином злих духів.
 
В Італії справжні зимові свята розпочинаються 8 грудня,коли дістаються і розкладаються вертепи (presepio). Майже в кожному місті проходять виставки вертепів,часто вони платні,але надзвичайно цікаві,адже серед них трапляються і столітні. Разом із популярним у світі імбирним печивом,в Італії на Різдво смакують ще й шоколадними фігурками ангелів та тваринок і кекс панетонне. Окрім того,на Різдво до італійських діток приходить не Санта і не Дід Мороз,а Баббо Натале і його дружина фея Бефана. Також всюди можна знайти розповіді про різдвяну традицію викидання італійцями старих речей із вікон їхніх помешкань,втім реально таких випадків не трапляється. Хоча,все таки,люди в Італії до свят намагаються позбутися старого мотлоху,щоправда не через вікна.
 
В Іспанії люди також прагнуть відзначати Різдво у родинному колі за святковим столом,а тому готують рибні страви,індичку та навіть смажене порося. А основним смаколиком для іспанців є їхні традиційні солодощі польворон та турон. Обов`язковим атрибутом на Різдво також є ялинка та вертеп. На вулицях Іспанії в ці дні діють ярмарки,де окрім продуктів і солодощів для різдвяного столу продаються численні сувеніри та подарунки. А от щодо подарунків,то дітям їх дарують 6 січня – у день трьох Королів,або трьох Волхвів. Саме вони є головними дійовими особами: Три Волхви,Мельчор,Гаспар і Бальтасар прийшли дороговказною зіркою в Вифлеєм,щоб вручити немовляті Ісусу свої дари: золото,ладан і мирру. Та й на сам Новий Рік до іспанських діток приходить рідний брат Санта Клауса – Тато Ноель,який забирається до помешкань мотузяною драбиною.
 
Не усі знають,що усім відома традиція розвішування різдвяних шкарпеток пішла із Великобританії. Існує історія,що Санта Клаус якось пролітав над будинком і з його кишені випали кілька золотих монет. Через димохід будинку,вони потрапили просто у шкарпетку,що сушилася над каміном. Із того часу,в Різдвяну ніч у Великобританії прийнято розвішувати шкарпетки над каміном,сподіваючись,що туди щось впаде. Також унікальною традицією для великобританців є обряд спалювання поліна. До сьогодні навряд чи ця традиція збереглася,але вона є особливістю саме Великобританії. Так,за рік до Різдва глава сім`ї рубав дерево і поліно приносив до хати. Впродовж року до деревини зверталися як до живої істоти,поливали медом та вином. Після того поліно клали у вогнище,де воно мало горіти 12 днів і ночей. За переказами,зола від згорілого поліна мала чарівні властивості,лікувала від хвороб й захищала від злих духів.
 
У тих країнах світу,де Різдво має вигляд трохи інший ніж у Європі,також з радістю відзначають свято народження Ісуса Христа. Мова йде про теплу Бразилію чи навіть Австралію,де люди не ставлять ялинок і навіть не грають у сніжки. Так,в Австралії різдвяний сезон починається ще у листопаді із карнавалу,за участю Санти,духових оркестрів та казкових персонажів.
 
Як і годиться для Бразилії,Різдво святкують гучно та весело із запальними танцями та розвагами. В церквах також проводяться урочисті меси,всюди лунає музика,молодь танцює на пляжах,а старше покоління вечеряє на пікніках.
 
Насамкінець,хочеться пригадати про традиції відзначення Різдва на “Землі Діда Мороза” – Лапландії. У цій місцині головного святкового персонажа називають Йоулупукки і саме до нього в Лапландію надходять мільйони дитячих листів із цілого світу. Власне Різдво у Лапландії святкують 25 грудня,а тому і ялинку прийнято приносити в будинок напередодні Святвечора. Фіни полюбляють прикрашати головну зимову окрасу дому й вішають на ялинку прапорці різних країн та “хімелі” – геометричні прикраси з соломи на кшталт українських оберегів. Різдву в Фінляндії передують тривалі й веселі приготування з 27 листопада. Це перші Різдвяні свята – мале Різдво. А справжнє Різдво фіни відзначають традиційно у колі рідних. Увечері всі вони збираються за святковим столом і ласують головним різдвяним напоєм – глінтвейном та запеченою шинкою. Кульмінація року у Лапландії – Святвечір 24 грудня. Рівно опівдні в місті Турку,колишній столиці,оголошується “різдвяний спокій”. На заході сонця люди йдуть до церкви й потому на могили близьких ставлять свічки,інколи й вінки або гілки з хвої.
 
Українці також перебирають частину іноземних традицій і намагаються робити Різдво більш універсальним,цікавішим святом з англійськими шкарпетками,американською індичкою,італійською “чисткою” від старих речей та Ноелем,що лізе через вікно мотузкою… Втім кожна традиція кожного народу є свідченням самобутності та унікальності. Тож бережімо наші традиції і передаваймо їх нашим майбутнім поколінням,аби і ми були самобутнім народом.
 
Веселого Різдва! Христос ся рождає! Славімо Його!