Після того, як в українських медіа з’явилися повідомлення про негласних сигналах з держдепартаменту – американські дипломати пояснювали українським колегам, до яких катастрофічних наслідків може призвести втручання офісу Володимира Зеленського в передвиборну кампанію в США – американці перейшли до відкритих сигналам, досить рідкісному інструменту в двосторонніх відносинах.

Перший такий явний сигнал – колективний лист колишніх американських послів в Україні. Підписали всі, хто тільки міг – за винятком другого посла Вільяма Міллера і восьмого посла Джеффрі Пайета, що працює зараз главою американського дипломатичного представництва в Греції.

Не потрібно тішити себе ілюзіями, що це – лист відставників, які просто хочуть нагадати про себе. Американські посли, навіть і у відставці – люди системи. І це дуже різні люди, з різними зв’язками в американських політичних колах. Кого-то призначали президенти-республіканці, кого-то – демократи. Для кого-то пост посла в Україні був вінцем дипломатичної кар’єри, а для кого-то – одним з етапів. І вплив такої людини – ну, наприклад, Джона Тефта, який до посольства в Києві керував диппредставництвами в Литві і Грузії, а з української столиці відправився в Москву – не визначається перебуванням в Україні.

Поставити свої підписи під спільною заявою настільки різних людей могло змусити тільки одне – ясне розуміння загрози для американсько-українських відносин, загрози для самої України і американських інтересів в регіоні. І ясне розуміння настроїв в американському істеблішменті. Чи не настроїв в якійсь окремій його групі, а настроїв взагалі. І те, що самому президенту Дональда Трампа або комусь із його родичів може і сподобатися історія з розмовами Порошенко і Байдена, нічого не змінює. У США все визначає саме система, а не чиясь сім’я або чиясь примха. Навіть якщо це примха глави держави і навіть якщо це його сім’я. І коли досвідчені дипломати стверджують, що їх “вражають спроби втягнути Україну у внутрішні політичні процеси в Америці в контексті майбутніх виборів президента США в 2020 році. Ці зусилля сприяють помилковому і токсичної наративу, який не має підстави в реальності американсько-українських відносин, щоб послабити відносини між США і Україною та внести розкол між двома країнами. це не відповідає інтересам жодної з країн “- то це не їх особиста думка.

Це позиція держави.

Залишилося тільки зрозуміти, чи здатний офіс Володимира Зеленського вловлювати сигнали з Вашингтона хоча б тоді, коли ці сигнали передаються відкритим текстом, вже без всяких іносказань і кулуарних дзвінків. Якщо розуміння не буде, в наших відносинах з США виникнуть серйозні проблеми, вирішувати які доведеться вже наступнику Володимира Зеленського.