Спочатку трішки заблукала,шукаючи кабінет головного лікаря закладу,акушера-гінеколога з вищою кваліфікаційною категорією Михайла Токарчука. Та привітна медсестричка мені допомогла: «Дорогенька,давайте я покажу вам куди йти». Мені одразу подумалось,що вона сприйняла мене черговою майбутньою мамою,яка прийшла на прийом,тому й така привітна. Уже біля кабінету лікаря я помітила,що всі працівники закладу і матусі,які чекають своєї черги до кабінету дуже спокійні,усміхнені. Зачекавши не більше 7 хвилин,я потрапила до кабінету головного лікаря. Як на таку посаду,те приміщення видалось мені занадто малим. Адже,завдячуючи особливостям моєї роботи,мені доводилось бувати у кабінетах різних керівників,начальників та голів. Лише потім,розмовляючи з Михайло Михайловичем,зрозуміла: той кабінет йому,як писав Іван Карпенко-Карий,«без надобності». Адже працює головний лікар не у зручному кріслі гарно освітленого кабінету,а будучи цілий день на ногах,у напрузі та пильності… Бо має важливу місію — зустрічати на цей світ новонароджених малят,а ще забезпечувати здоров`ям під час цієї значущої події їх матусь.

Розкажіть,будь ласка,якою у 2014 році була тенденція народжуваності?

Тенденція спостерігається до зростання. За 2014 рік у Луцькому клінічному пологовому будинку було 4875 пологів,це на 328 більше,ніж у 2013 році. Тобто,2541 лучанка стала мамою (решта матусь – з районів та інших областей,- ред.). За останні 10 років у нас не було стільки пологів як у 2014.

Як гадаєте,з чим пов`язаний такий сплеск народжуваності?

Не можу цього пояснити. Головне наше завдання — надавати якісну медичну допомогу. Але насправді приємно,що багато жительок Волині народжують саме у нашому закладі,таких пацієнток приблизно 42%. Водночас,багато вагітних у Луцькому клінічному пологовому будинку і з інших областей України,це 6,7% від загальної кількості. Найчастіше це Львівський,Рівненський,Тернопільський,Київський регіони. Це дуже хороший показник,що вказує на високий імідж нашого закладу. Завдяки цьому,дозволю собі зауважити,Луцький клінічний пологовий будинок є однією з візитних карток нашого міста. Досягли ми цього,створивши комфортні умови для жінок,а також сформувавши команду високих професіоналів.

Ви кажете про комфортні умови для перебування пацієнток. Які саме це умови?

Насамперед,жінки перебувають в одномісних палатах. Цього року було лише декілька випадків,враховуючи велику кількість пологів,коли ми були вимушені селити в одну палату двох жінок. Говорячи про комфортні умови,варто зауважити,що у закладі є й палати покращеного перебування. Також ми створили комфортні умови для зустрічей пацієнток з рідними,для цього відведені спеціальні місця. Будучи в одній з клінік Парижа,я для себе зауважив: наші умови нічим не гірші. Це ж стосується персоналу,адже кваліфікація наших спеціалістів відповідає європейському рівню. Пологові будинки закордоном виграють лише тим,що мають більш сучасне обладнання.

Як Вам вдалося досягнути таких результатів і чи достатньо держава фінансує Луцький клінічний пологовий будинок?

Наш успіх — заслуга професіоналів закладу. Ми прагнемо аби жінки народжували природнім способом,а ще щоб не було ніяких ускладнень. Медикаменти під час пологів практично не використовуються. Натомість,у нас є все потрібне для спокійного і природного народження дитини: душі,ванни,м`ячики та стінки…є все,що стимулює появу на світ дитини природним шляхом. Безперечно,у випадках,коли вводити медикаменти просто необхідно,ми це робимо. Та загалом їх не використовуємо зовсім. Лише після пологів,аби вберегти новоспечену маму від кровотечі. Варто розповісти і про те,що велика кількість жінок після кесаревого розтину у нашому закладі вдруге народжують самостійно. Ми створюємо для того відповідні умови та надаємо необхідну медичну допомогу. Побутує думка,що якщо одного разу жінка народила саме таким неприроднім чином,то у майбутньому буде народжувати тільки так. Ми руйнуємо цей міф. Так,це серйозна відповідальність — вести такі роди,проте до 15% наших пацієнток вдруге народжують самостійно без будь-яких ускладнень. Ці дані ми опублікували в республіканських виданнях і нині до нас з`їжджається багато жінок зі всієї України,які після першого народження дитини,за допомогою вищезгаданого кесаревого розтину,хочуть народити природнім шляхом. Наші працівники і справді іноді роблять неможливе. Для того,щоб тримати цю марку,ми постійно проводимо навчання для підвищення кваліфікації,іноді наші медики їдуть закордон,аби перейняти досвід. Зараз ми плануємо участь у черговій українсько-польській програмі,аби наші працівники збагатилися досвідом сусідів. Ми постійно працюємо над самовдосконаленням.

А щодо бюджетного фінансування,то воно таке,як і в інших пологових будинках країни. До прикладу,бюджетні кошти покривають потреби в медикаментах лише на 9 гривень у день на особу. На відвідини жіночої консультації передбачено всього 20 копійок,стільки ж виділяється на денний стаціонар. На харчування передбачено до 5 грн. Та,незважаючи на це,ми щоденно тричі харчуємо наших пацієнток. Для цього доводиться щорічно заготовляти багато овочів та фруктів. Загалом,держава фінансово забезпечує лише 15% від необхідної суми. Тому люди повинні зрозуміти,що цю різницю повинен хтось доплачувати. Якщо нарешті реалізують проект страхової медицини,тоді вирахування здійснюватимуться з страхового полюсу пацієнта і це буде дуже зручно.

Яка загальна вартість послуг і медикаментів для жінки,яка народжує?

Собівартість одного ліжко-дня для пацієнтки з патологіями вагітності обходиться державі у 310 грн. Проте,якщо враховувати нинішнє подорожчання препаратів,то ця сума значно вища. Варто зауважити,що перебування в медичному закладі жительок області бюджетом не фінансується зовсім…як і перебування новонароджених. Так,в Україні не передбачене виділення коштів на новонароджених дітей,яких ще не виписали з Пологового будинку. Проте,якщо малята народжуються вагою від від 500 гр до 1,5 кг то,завдяки фонду І. Палиці,вони повністю забезпечені коштами на лікування. Адже дитина,яка народилась з такою вагою,потребує медикаментозної підтримки,це необхідно для того,аби вона дихала. Тому таким малюкам вводиться препарат «Куросурф». Рік тому він коштував 7 тис гривень,сьогодні ж ціна — 16 тис. Звісно,частково наш заклад отримує препарати з державного бюджету,проте їх є дуже маленька кількість.

У Луцькому клінічному пологовому будинку впроваджуються прогресивні методи народження. Зокрема,ваш медичний заклад один з перших в Україні,де чоловікам пацієнток дозволили бути присутніми під час народження дитини. Розкажіть детальніше про ці та інші інновації.

Я б не назвав це інноваціями. Просто ми усвідомили,що пологовий будинок є занадто закритим. Він був місцем,до якого нема доступу. Хоча у всьому світі цей доступ завжди був. Відтак,враховуючи аспекти американської програми,яка стосується пологових будинків,у 2000 році ми наважились на схожі нововведення,бажаючи пояснити усім українцям,що народження дитинки — це не хвороба,а природний фізіологічний стан. Раніше з вагітної жінки прийнято було робити хвору,хоча це не є так. Жінку,яка народжує,потрібно навчити,підтримати,допомогти. Іноді добре слово краще ніж будь-які ліки. Вагітні є дуже емоційними,тому працівники закладу налаштовані на доброзичливе,людське та рідненьке відношення до наших пацієнток.

Як поводять себе чоловіки,які присутні під час пологів дружини?

По-різному. Більшість сприймає пологи як важливу і радісну життєву подію. Іноді зі сльозами на очах. Не було випадків,коли чоловіки вели себе не гідно. Ми дозволяємо вагітній жінці обирати,кого вона бажає бачити поруч під час народження дитини. Це може бути і чоловік,і сестра,і мама,і свекруха. Кому довіряє пацієнтка,той і має бути поряд. Дозволяється присутність однієї-двох таких осіб.

У Вашому закладі працюють не лише медичні працівники,а й психологи. Навіщо пацієнтам психологічна допомога?

Наші психологи працюють у жіночій консультації у «Школі відповідального батьківства». Туди приходять вагітні жінки разом зі своїми рідними для проходження відповідного навчання. Там з ними і працює психолог. Його консультації та поради необхідні при такій важливій життєвій події,а часто розмова зі спеціалістом потрібна й в інших життєвих ситуаціях. До прикладу,нині у нас є пацієнтка,якій всього 15 років. Вона матеріально незабезпечена,її мама має хворобу,а про батька нічого невідомо. Цій дитині,як ніколи,потрібна психологічна підтримка,адже у свій юний вік вона потрапила в ситуацію,в результаті якої стала жінкою. Наші працівники перейнялись цією історією і вирішили допомогти дівчині. Колегіально з працівниками закладу ми особисто збираємо кошти,які їй будуть необхідні для перебування у нашому закладі. Я запевнив цю дівчинку,що все буде добре,нехай не хвилюється за гроші. Їх ми неодмінно знайдемо. Для нас справді важливо,аби вона вийшла з медичного закладу здорова.

Загалом,до кожного пацієнта у нас особистий і особливий підхід. Підтримка і допомога потрібна завжди. Тому ми,лікарі та медпрацівники,стараємось зарадити тій чи іншій проблемі. В нашому закладі нема принципу «якщо немає коштів,то вам не допоможуть». Коли до нас потрапляють пацієнтки,які потребують термінової госпіталізації,спочатку ми робимо все можливе для одужування,використовуючи усі можливі медичні препарати. Водночас,в багатьох медичних закладах практикують спочатку йти до рідних зі списком препаратів,які їм потрібно піти і купити в аптеці…ми так не робимо. Вважаю,що до людей потрібно відноситись насамперед людяно і тільки тоді все буде добре

Згадали про народжуваність серед неповнолітніх. Чи часто такі випадки трапляються на Волині?

Я б не сказав,що часто,але бувають. Це приблизно 0,2% від загальної кількості пацієнтів. Але до неповнолітніх відносяться усі жінки,яким не виповнилось 18 років.

Здебільшого,це усвідомлені кроки батьківства?

Бувають різні ситуації. Але тут головне пояснити,що нічого в цьому поганого нема,треба взяти себе в руки і налаштуватися на добру хвилю. У таких випадках правильна підтримка — головне.

Чи вплинули події на Сході країни на роботу Луцького клінічного пологового будинку? Чи з`являються серед пацієнтів вимушені переселенці?

Ситуація на Сході на нас не вплинула. Пологовий будинок працює у звичному для нас режимі. Адже ми повинні виконувати функції,покладені на нас державою,обласною та міською владою. Водночас,ми чим можемо,тим і допомагаємо бійцям,які нині перебувають на військовій службі. Серед таких є і наш лікар-акушер-гінеколог та медсестричка. А ще у нас народжують вимушені переселенки з Донецької та Луганської областей. Їх перебування у нашому закладі фінансово забезпечує міська рада. Вона ж фінансує і народження діток,татусі яких нині знаходяться у зоні проведення АТО.

Нещодавно з Луганської області ми прийняли до себе на роботу висококваліфіковану,ввічливу та грамотну акушерку на денний стаціонар. До речі,у нашому закладі створені всі умови для професійного росту. Для добрих спеціалістів завжди зелене світло,аби було бажання вдосконалюватись.

З Ваших слів зрозуміла,що медичний заклад зацікавлений у запрошенні на роботу високоякісних спеціалістів.

Хочу,щоб у нашому закладі працювали спеціалісти найвищого рівня. Це моя така мета. Мрію,щоб учні перевершували мене у десятки разів. Буду вдячний,якщо вони робитимуть свою роботу краще за мене чи за будь-кого іншого. І не треба сьогодні боятися ділитися відповідальною роботою. Повинна існувати здорова конкуренція. Наш заклад націлений на заміну поколінь,на молодих перспективних лікарів,медсестер і акушерок. Ми беремо на роботу лише тих спеціалістів,які закінчили училище з оцінками «відмінно» або «добре»,лікарів,які пройшли інтернатуру у нашому закладі і побачили високий рівень їх знань і навичок. Повірте,у нашому колективі нема випадкових людей. Вважаю,що професіонали повинні працювати у всіх сферах,не лише медичній. А як інакше?

Які проблеми є у пологового будинку?

Колектив закладу не налаштований наголошувати на проблемах,адже проблем нині в країні дуже багато. Враховуючи ту складну ситуацію,в якій нині опинилася держава,ми повинні закачати рукави і сумлінно працювати. Якщо ми будемо плакати — нічого не буде. Тому описувати проблеми не будемо. Ми є оптимістами. Знаю,що все буде добре. Наш колектив налаштований тільки так. Навіть,незважаючи на те,що у медперсоналу мала зарплата. Ви ж знаєте,що після інституту,новоспечений спеціаліст отримує 1400 грн? Та попри це,ми залишаємось оптимістами і віримо у краще.

Хочеться наголосити на іншій проблемі,на тій,яка стосується жінок,які збираються народжувати. Вони,будучи вагітними,курять. Ми їх виписуємо за порушення режиму. Кажуть: не можу відмовитись. Я цього не розумію. А потім такі мами дивуються народженню хворої дитини… Тютюн дуже негативно впливає на розвиток плоду. Людям,які хочуть народжувати дітей варто викинути геть свої шкідливі звички: куріння,вживання препаратів,алкоголю та енергетиків.

Ви працюєте в оточенні жінок. А серед медичних працівників їх також багато?

99,9% — жінки. Решта — чоловіки і всі вони працюють на «передовій». Наша «передова» — це родзал і реанімація. Там серйозна,напружена і фізично витривала робота. Технічно-обслуговуючий персонал також чоловіки.

Чи практикують ваші чоловіки вітати ту більшу частину колективу з жіночими святами?

Звісно,ми їх вітаємо. Нині ж,враховуючи напружену ситуацію в країні,не до свят. Вважаю,що чекати нагоди аби подарувати радість колегам не варто. Кожного дня до людей потрібно відноситись людяно.

Спілкуючись з Вами зрозуміла,що Ви свою роботу любите. Можете з впевненістю сказати,що віднайшли свою «сродну працю»*?

Не думайте,що я лише адміністратор. Я граючий тренер. Тобто,я акушер-гінеколог,працюю у відділенні дорослої реанімації,де перебувають пацієнтки з цукровим діабетом,захворюваннями серця,високим тиском і т.д. Я також оперую,я чергую. Словом,куди кличуть,туди я і біжу на допомогу. Вважаю,що для того,щоб знати про особливості середовища,потрібно у ньому жити. Водночас не люблю не професіоналів і різних нашіптувачів. Поважаю відкриту та чесну конкуренцію. На роботі буваю і в суботу,і в неділю,незважаючи на те,що це мої вихідні дні. Я завжди напоготові,аби у будь-якій ситуації приїхати,якщо терміново знадоблюсь. Адже тут,як ніде інде,розумієш ціну людського життя. Нам довіряється два життя,тому помилки недопустимі… Іноді й три,чотири життя. Знаєте,як одна матуся трійню народить? Це все на нашій відповідальності. І найголовніша цінність,коли нам виписуючись кажуть «дякую». Значить,ми все зробили правильно і мама з новонародженою дитинкою здорові.

А щодо того,чи люблю свою роботу,то якщо її не любити,то як працювати? Якщо справа на серце не лягає її треба кидати,щоб не мучити ні себе,ні людей.

Чого побажаєте нашим читачам?

Здоров`я та миру. Пам`ятайте: все у нас буде добре. Головне,аби всі якісно робили свою справу на своєму місці.

Дякую за спілкування.

Розмовляла я з Михайлом Михайловичем недовго. Лікар виділив небагато часу на інтерв`ю. Поспішав до пацієнтки,яка потребувала особливого нагляду. Повертаючись додому,міркувала про те,що недарма ті жінки у черзі вражали таким гармонійним спокоєм. Вони,мабуть,вже відчули на собі ту турботу медичних працівників закладу,найбільшою цінністю для яких є здорова матуся з здоровим новонародженим дитям.

*На думку видатного українського філософа й мислителя Григорія Сковороди,кожна людина має займатись сродною справою — справою,до якої вона має потяг і схильність. Тоді її діяльність принесе не тільки особисте задоволення,але й суспільну користь.