– Як Ви оцінюєте нинішню ситуацію в країні? Зокрема,дії ВР,Уряду та президента?

– Нинішня ситуація для України нелегка і досить заплутана: немає конкретного визначення,чого ж ми хочемо. На Сході війна. Війна нетипова,але все ж війна,якими б словами ми її не прикривали. Я б чекав від нашого головнокомандуючого більш конкретних і рішучих дій,адже зразу скажу: не сприймаю Мінських домовленостей. Це — консервація окупованих територій. І те,що згідно з ними ми мусимо відшкодовувати всю шкоду,заподіяну ворогом також неприпустимо. Якщо вже ВР прийняла закон про окуповані території,то як можна на них займатися відновленням інфраструктури? Як можна забезпечувати газом,електрикою,водою,пенсіями,продовольством? У мене щодо цього категорично інша позиція. До прикладу,вибори проводити на тих територіях абсолютно безперспективно і шкідливо для України. Цим ми узаконимо режим,який вже існує… цього якраз добивається Путін.

Щодо цього всього у мене тривожне відчуття. По-перше,Європа і Америка проявляють велику пасивність і саме цей фактор (його можна назвати «страх щось втратити») переважає моральний і безпековий напрям. У наслідок цієї пасивної бездіяльності,яка базується на бізнесових інтересах може трапитись лихо. Цікаві слова казав свого часу Наполеон: «Європа оцінить мене лише тоді,коли Росія форсує Ла-Манш». Ще тоді він передбачав небезпеку,яку несе Росія. А по-друге,тривогу відчуваю тому,що наш уряд,наш головнокомандуючий абсолютно недооцінюють того,що зробили добровольчі батальйони,волонтери. Я справді бачу позицію утиску людей,які першими піднялися на захист України (до речі,мій онук також воює). Ось,візьміть «Правий сектор»,полк «Азов»,батальйон «Айдар» та інші добровольчі формування — це опора,це патріоти. На цю силу слід опиратися. Вони єдині,хто протистоїть агресорові. А наші Збройні сили… та не було їх,коли напав агресор. Безперечно,зараз армія зміцніла,а тому й офіційні батальйони можуть давати відсіч. Втім,патріотичні,націоналістичні сили — це та опора,на яку повинен спиратися президент. А цього я не бачу.

– Кажете,не бачите рішучих дій президента. А які дії для Вас — рішучі?

– Під час ядерного роззброєння підписували меморандум. Тоді найбільші держави брали на себе зобов`язання відстоювати суверенітет та територіальну цілісність України. Зараз не маю на увазі Росію. Це взагалі країна,яка продукує ненависть і біду для людства. Тому,чому ж главі держави,наприклад,не сказати: «Шановні,поважайте себе і своє слово. Коли ви брали зобов`язання,то чому ж його не дотримуєтесь?». Це,до речі,робота саме дипломатичної служби. Це перше. Друге: Мінські домовленості. Хто представляє Україну на них? Кучма? Медведчук? Це такі патріоти України? Це їм вирішувати нашу долю? А по-третє: як нам діяти,по-суті вирішуємо не ми. Нам все диктують західні країни. Це ж очевидно.. Якби було по-іншому,то українське питання не стояло б односторонньо. Ви помітили: наші зобов`язання ми повсякчас виконуємо,а решта сторін,чомусь,цього не робить. Дозвольте ж нам бути рівними! Якщо ворог відкриває вогонь — ми відкриваємо вогонь.

Президент каже,що на нас ніякого впливу не було і нема. Та лише під впливом Заходу і Америки у проміжних положеннях конституції,з`явилась позиція,яка «законсервовує» життєдіяльність у Донецькій та Луганській областях. Навіщо так хитрувати? Якщо вже маємо окуповані землі,то це — окуповані землі. Кордонів ніхто ж не змінював. Ми захищаємо свою територію. Так чому ми повинні віддавати її агресору? Повірте,ця війна могла б давно закінчитись,якби позиція Європи і Америки була б більш рішучішою.

– Ви згадували про українські добровольчі батальйони та їх доблесність. У зв`язку з нещодавніми подіями на Закарпатті,думки українців щодо «Правого сектора» розділились: Ви ж на чиїй стороні?

– Вважаю,що це була розроблена спецоперація по дискредитації добровольчих батальйонів. Ви знаєте,у спецслужб є установка: жодна нова організація,її становлення і формування не відбувається без «зариблення» своїми людьми. Це — аксіома. І такі люди й були у ПС. Такий варіант відкидати не можна. Як не можна відкидати варіанти випадковості чи підкупу. Скажіть,хіба у наших Збройних силах,в Уряді чи адміністрації президента нема прихованих ворогів-зрадників? Гляньте на кадрову політику,яку нині веде президент. На нові посади призначають таких людей,яких туди близько не можна пускати. Але ж про це мовчать,а цей випадок облетів весь світ. Навіть,за кордоном встигнули висловити вже звичну стурбованість.

Зверніть увагу й на те,що ще не завершилось слідство,а президент вже називає учасників цього випадку бандитами і терористами. Як можна кидати такі заяви на другий день після події? У цій ситуації діє принцип: погана вівця все стадо псує. Безперечно,є винні хлопці — значить їх треба притягати до відповідальності,але не кидати тінь на весь ПС чи інші батальйони. Дивує й те,що ніби до сьогодні спецслужби не знали про розквіт контрабанди на Закарпатті. Повірте,про це знали,як і про конкретних одіозних дійових осіб… Саме тому це добре організована провокація.

– Українці вже встигли провести паралелі між Закарпаттям і Волинню. У нас можливий схожий сценарій?

– Можливий. Наші «банди» живляться не лише на кордоні,а й на бурштині. І всі вони пов`язані з нашими охоронними службами. Адже,якби вони з ними не були заодно,не змогли б повноцінно діяти. В мирний час нам вистачало злочинців,які грабували і вбивали. А тому не дивно,що зараз їх в рази більше. Розумієте,момент зараз зручний для того,щоб використати тривожний стан. Коли вся країна зосереджена на війні,коли всі зайняті війною на Сході,можна ділити ласий шматок на місці…

– Повернемось до теми ВР. Як оцінюєте ефективність «урядової» економії,за рахунок скасування пільг?

– Стан війни вимагає мобілізації всіх ресурсів. А наш нинішній економічний стан країни не дозволяє організовувати повноцінний опір агресору. Армія має багато потреб: вона незабезпечена,не озброєна. І ми всі це розуміємо. Саме тому мали можливість спостерігати ту потужну хвилю волонтерського руху…яка нині вже згасає. Проблема у тому,що наша влада звикла до простих шляхів. Тому й зараз перекладає весь тягар війни на простих людей. Для людей ліквідували пільги і підняли тарифи. Але чому це не торкнулося нашої найбагатшої частини суспільства? Маю на увазі олігархів мільйонерів-мільярдерів. Їх не чіпають наші закони. Я ж проведу паралель: коли Америка топилась в економічній кризі,тодішній президент Рузвельт зібрав найбагатших людей країни і поставив їм умову: або ви допомагаєте Америці,або забираєтесь геть. Тоді багачі здійснили вагомий фінансовий внесок …і криза швидко минула. То чому ж український президент не збере наших олігархів і не скаже: «Країна в небезпеці. Якщо ви поділитесь,ви врятуєте її і громадян,послабивши останнім фінансовий зашморг у якому вони опинились». Вбачаю в цьому велику несправедливість.

– Втім,ми з Вами розуміємо,що такий варіант занадто ідеальний,а тому,навряд чи можливий. Натомість,українці продовжуватимуть нести цей тягар на собі. Та чи довго? Як вважаєте,на скільки часу ще вистачить сил? Адже людські ресурси не безмежні.

– Не так довго ми ще протримаємось. Вже зараз спостерігається спад підтримки армії. Це напряму залежить від тривалості воєнних дій на Сході. Чим швидше вони закінчаться,тим для нас краще. Тоді зможемо поліпшувати наш економічний стан. Кому вигідна така затяжна війна? Навіть не знаю… Путін також довго не протягне. Адже це безперервне виснаження економіки і втрата людських сил. Я вбачаю єдине: нам треба допомога Заходу і Америки. Своєю чергою,з нашого боку слід мобілізувати всі засоби,аби світ нарешті зрозумів,яку небезпеку являє собою ця війна. Це не війна України з Росією. Це війна Росії проти Заходу та Америки.

А Україна…це вже другий випадок в історії,коли вона грудьми закриває Європу від загарбника,а вона цього належно не оцінює.

– Гадаєте,цього разу також не оцінить?

– Розумієте,там нема лідера,який взяв би на себе відповідальність. Росія ж чим бере? Своїм багатством,підкупом. Зараз вона кидає на підтримку своєї політики за кордоном величезні кошти і активізується в парламентах інших країн. Підкуп преси,заходи,інвестиції,інформаційна війна. Це все шалені кошти. Завдяки цьому Росія має велику підтримку в світі. Та й своїх громадян в підтримці більш ніж достатньо. Безперечно,серед росіян є думаючі люди. Зокрема,розповім про те,як вчора у нашому музеї гортав книгу відгуків і натрапив на запис відвідувачки з Нижнього Новгорода. Та написала прекрасний вірш,у якому засуджує позицію Путіна. Це приклад свідомої людини. Шкода,таких мало. Тому й сподіватися на те,що хтось постане з протилежної нам сторони — даремно. Ситуація дуже не прогнозована.

– Повертаючись до Ваших слів про обмежені людські ресурси,хочу поцікавитись долею Вашого музею історії Луцького братства. Був час,коли Ви утримували його за власний кошт. Це триває донині чи ситуація покращилась?

– Це місце я створив з нуля,певний час утримував за власні кошти. Згодом через обласну раду передав як дарунок державі і музей,і некрополь поряд з Христовозвиженською церквою. Тепер це місце належить Волинському краєзнавчому музею. Зокрема,числиться як відділ.

– У музеї повсякчас проводиться дослідницька робота. Над чим працюєте нині?

– Нині дослідницькою роботою займаються два штатні наукові працівники музею. Це завідувачка і науковий працівник. Вони долучаються й до організаторської роботи: презентації,круглі столи,зустрічі. Вони підтримують і нашу галерею,де зібрані портрети перших братчиків. Там знаходиться і монументальна картина «Страта Братковського». До речі,нещодавно ім`я Братковського Священний Синод УПЦ КП причислив до лику Святих землі Волинської. А згадую: коли тільки почав займатися цією дослідницькою роботою,це ім`я було зовсім невідоме. В енциклопедії було всього 5 рядків про нього,решта — на старопольській мові.

Я не звик бути на місці,постійно займаюсь дослідницькою і просвітницькою діяльністю. Так,10 травня відкрив у с. Гравобому пам`ятник Повстанській матері. А зараз готую музей у своєму селі,а ще пам`ятник біля місця страти Братковського. Звісно,у зв`язку з війною це швидко не буде,але рельєф я вже виготовив. А ще до Дня незалежності думаю відкрити пам`ятник з символічною назвою «Сім`я»,який уособлює всю епоху засновників мого рідного села аж до нинішнього часу. Адже з сім`ї починався рід,село,місто,а потім і держава. Це буде величний пам`ятник,присвячений знаковим людям. Вони творили історію,а про них,на жаль,вже не пам`ятають. А,знаєте,мертвий не той,хто помер,а той,кого забули.

– Чи погоджуєтесь з тим,що українці — нація тих,хто дуже швидко все забуває,а від того і байдужіє до власної історії та культури?

– Абсолютно погоджуюсь. Байдуже сприймається те,що роблю музеї,пам`ятники… Але ж людина не повинна думати тільки про те,як наїстися і відпочити. Від тварини нас відрізняє те,що ми можемо мислити і творити добро. Гадаю,те,що моральні принципи відійшли на другий план під натиском матеріальних благ — ознака хворого суспільства. Це призвело до того,що у нас продається і честь,і совість…і історія. Це дуже тривожна ознака для людства.

– Аби не завершувати нашу розмову таких мінорних нотах,попрошу Вас побажати щось життєствердне читачам «Волинської правди»

– «Волинській правді» як і всім ЗМІ я б побажав доносити правду для суспільства. Навіть у Святому письмі написано: «пізнайте правду і правда визволить вас». Якраз тут наш уряд і президент багато недопрацьовують. По суті,наше виховання моральних цінностей,патріотизму відали на відкуп випадковим бізнесовим людям,для яких гроші стали головним мірилом роботи. Втім,якщо ми хочемо зберегти державу,засоби масової інформації,у тому числі «Волинська правда» повинні доносити якомога більше правди. Отож,якщо вже називаєтесь правдою — дотримуйтесь значення цього слова. А читачам бажаю повірити в Україну,не розчаровуватись в труднощах і не шукати винних. Адже ми завжди шукаємо винних,водночас продаючись,обираючи ту владу,яка є. Тоді варто задуматись: винна країна чи ми?