Друзі, з Днем Соборності нас!

Це унікальне, неймовірне свято…

100 років об’єднання. 100 років боротьби. 100 років наших мрій, розчарувань, перемог і страждань, величі і героїв, 100 років, коли цілі покоління українців клали життя, щоб сьогодні ми святкували цей день, і мали щастя жити в своїй власній державі.

Це свято єдності, якої нам часто так бракує.

Сьогодні десятитисячний Форум Єднання України у центрі Києва – відкрив своїм привітанням та благословенням Патріарх Філарет.

Сьогодні – у мене вперше на політичному заході були сльози на очах. Від 10 000 посмішок. Від таких рідних людей у цьому величезному жовто-блакитному залі. Від слів Філарета. Від атмосфери свята. Від історичних кадрів фільму про наше героїчне минуле і теперішнє. Від виступів наших кіборгів.

Єдності нам. Мудрості. Сили духу. Любові. І перемог!

На Форумі Єднання рішення Юлії Тимошенко йти у Президенти – підтримали 10 000 людей в одній залі та мільйони по країні і світу.

Була купа виступів. Сотні почесний гостей.

Благословення Філарета, виступи першого Президента України, Президента найбільшої європейської партії Жозефа Доля, колишнього Генсека НАТО Андерсона Фог Расмуссена.

Був палкий, і найчесніший, мабуть, виступ – Пана Міхеїла Саакашвілі.

В фільмі про Юлії Тимошенко говорили Пет Кокс, Президент Кваснєвський та Паоло Коельо.

Як завжди неперевершено виступав Геннадій Друзенко, керівник Першого добровольчого мобільного шпиталю ім.Пирогова; просто та щиро говорили про свою підтримку Юлії Володимирівні герої-кіборги з донецького аеропорту та ветерани АТО.

Але найкращий виступ для мене був – Жені Тимошенко.

Вона розказала про те, про що знають не так багато людей.

Про справжню Юлію Тимошенко, про свою маму, про бабусю своєї Єви. Про людину за ідеальною зачіскою та без внутрішньої броні захисту, яку сама Юлія Тимошенко так рідко знімає…І саме ці тези хочеться, щоб ви почули і прочитали.

“Часом я читаю, що Юлія Тимошенко залізна жінка…” – Женя сміється, – “Яка ж вона залізна, я думаю, – вона тендітна, ніжна, мила.“

І я згадую Юлію Володимирівну, коли вона стомлено знімає високі підбори після 15 годин робочого дня або коли сміються, виступаючи перед молоддю і жартує над собою…

“…Чи буває страшно їй? Я гадаю так. Їй було страшно, коли над нею чинили судилища, коли траплялися та кризи в країні“

…І я згадую, як мені колись розповідали, що, зустрічаючи свій день народження у в’язниці, Юля лише один раз піддалася відчаю, коли сказала: “Я, здається, тут і помру. Він (Янукович) мене ніколи звідси не випустить”. Але цей відчай був коротким. Вона не вміє по-іншому.

“…У 2014 році її попереджали про можливий арешт, їй радили просто втекти з країни. Але вона не захотіла. Вона сказала нам тоді: “Якщо я втечу зараз, буду тікати від загроз все своє життя. Ні я буду боротися“.

Ні секунди в цьому не сумніваюся, бо вже переконалася не раз, яка Юлія Володимирівна вперта;)

“…Вона максималіст. Навіть – максимальний максималіст. Вона віддається своїй справі цілком і не може інакше. Вона ніколи нічого не робить на половину.”

“…За все життя вона мене ніколи не підвела – ні в маленьких справах, ні в великих. І я впевнена, вона ніколи не підведе Україну.”

Альона Шкрум, народний депутат України, голова підкомітету з реформи держслужби