Інфляція – вічна супутниця України. Скільки себе пам’ятаю ціни на товари та послуги в Україні лише росли як гриби після дощу. Знаєте хто у всьому винен? Долар! Принаймні, так говорять в народі….

Українці – народ особливий. Занадто вже часто наші люди не «паряться», шукаючи логічні пояснення тої чи іншої проблеми, а просто озвучують заготовлені заздалегідь стереотипні судження. Ну а що, і собі легше, бо не треба видумувати велосипед і співрозмовник скоріш за все не наважиться дискувати з озвученим, адже десь на підсвідомому рівні він і сам в це ладен повірити.

Приклад можна навести звичайнісінький, який ладен зрозуміти кожен. Я маю на увазі постійний ріст цін, інфляцію в нашій країні. Проблематика знайома, еге ж? А от і стереотипне судження, про яке йшлось вище «Ви бачили що з долларом робиться!». Ну й дійсно, ті часи, коли «зелені» були по п’ять та й по вісім гривень за один американський «президент» минули давні: багато молодих людей вже напевно й такого курсу валют не пам’ятають. Згодом «бакс» галопуючими кроками почав дорожчати і причин тому було вдосталь. Чи не найболючіша з них – нестабільна ситуація в країні: війна, політична криза, мільярдні збитки економіки. Тому справді згадується той час, коли курс долара був дуже нестабільним і це в свою чергу впливало на ціни.

Таблички з вартістю товарів та послуг ледве встигали змінювати, а споживачам було все важче запам’ятати ціну на той чи інший товар, адже бувало, що вона змінювалася по декілька раз на тиждень. Затяті песимісти заручившись підтримкою «диванних експертів», які орієнтуються у всіх питаннях в один голос робили прогнози, що це тільки початок і до кінця 2018-го року «бакс» вартуватиме ледве не 40 гривень, однак, на щастя, ці гадання з розряду «пальцем в небо не справдилися». Чи то кредити МВФ та фінансова допомога інших партнерів зробили своє, чи спрацював фактор відставки Гонтарєвої та стабілізації політичної ситуації, однак ріст курсу доллара до нашої національної валюти вдалося зупинити. Ба більше – до свят українців чекав невеличкий сюрприз «зелений» опустився ще на надцять копійок. Однак чи був хтось свідком ситуації, коли знизили ціну на продукти в магазині, зменшили вартість комунальних послуг або здешевшела улюблена страва в кав’ярні. Більше того – ціни продовжують рости.

Не в останню чергу через те, що ніхто не хоче дослідити це питання. Навпаки – більшість продовжує вірити в стереотипні відмазки на кшталт: « Зросла вартість, бо долар нестабільний». Здавалось би нам немає на що нарікати. Ну а що ж, неквапливо, але росте мінімальна зарплата та пенсія, але вартість так званого споживчого кошика постійно збільшується. Навіть ті люди, які не звикли рахувати гроші – починають це робити. Ми звикли до нових слів, які допомагають нам економити. Для прикладу, та ж субсидія. Все частіше очима шукаємо, де на вивісках знижки і акційні пропозиції. Ох, вже цей долар…А може таки то не він? Може поки продовжують свою бездіяльність відповідні контролюючі органи варто робити щось самому? Для початку хоча б перестати вірити у ту «локшину», яку нам вішають на вуха. Українці вже неодноразово демонстрували силу громадського суспільства. Може, варто це зробити і в цьому випадку. Ніхто ж не забороняє створити громадську організацію,яка моніторитиме це питання. В будь-якому разі, ціни потрібно контролювати. Інакше міф зубожіння прийде до кожного і стане реальністю…

Андрій Мошкун