Саме 21 рік тому,24 вересня 1995 року цей чудотворний образ Пресвятої Богородиці,який привіз на нашу землю Хреститель Русі – святий рівноапостольний князь Володимир,і який він і подарував заснованій ним же Зимненській чернечій обителі,повернувся до цього монастиря.
 
Відомо,що цим образом Константинопольський Патріарх Микола ІІ Хрисоверг благословив у 988 році візантійську царівну Анну на подружжя зі святим рівноапостольним князем Володимиром. Згодом князь перевіз ікону до своєї зимової резиденції поблизу заснованого ним же міста Володимира. Власне зі іменем Хрестителя Русі і пов’язують початок історії Зимненського Свято-Успенського монастиря,який був заснований спочатку як чоловіча чернеча обитель.
 
Ця ікона грецького письма,написана на кипарисовій дошці. Не дивлячись на всі історичні перипетії вона зберіглася,і нині,як і тисячу років тому,оберігає Зимненську обитель,надаючи свою благодатну допомогу тисячам вірних.
 
Варто також зауважити,що як і більшість древніх монастирів Святогірський монастир починався з печер,де ще в домонгольську добу існував підземний храм. Археологічні дослідження зимненських печер виявили старовинні надписи на стінах та древні поховання. Поруч з виходом з печер розташований і найдревніший вцілілий храм обителі – Свято-Троїцька церква. У радянські часи,коли обитель була розорена і не діяла,саме цей храм функціонував як парафіяльний,духовно окормлюючи навколишнє православне населення.
 
Перша документальна згадка,зі збережених донині,саме про Святогірський монастир з’являється 1458 року за правління Луцького князя Феодора Чарторийського,який у 1495 році на місці дерев’яної церкви святого князя Володимира звів великий кам’яний Свято-Успенський храм.
 
Також тоді було зведено дзвіницю,та фортифікаційні споруди.
 
Зимненський монастир став,таким чином потужним духовним центром Православ’я на Волині.
 
Після введення у 1596 році Бреської унії,почалася виснажлива боротьба монастиря з уніатською агресією. Зимненська чернеча братія та православні волинські шляхтичі були змушені вести запеклі судові суперечки із уніатськими Володимир-Волинськими єпископами,які посягали на монастир. Обитель почала занепадати та згодом зубожіла,а у 1682 році її захопили уніати. У 1724 році село Зимно придбав,ставши таким чином патроном монастиря,фанатичний римо-католик,волинський староста Михайло Чацький. Він наказав перетворити храм,який зберігав православну архітектуру,на костел,водночас переробивши його з п’ятикупольного на двокупольний. Він розорив родову усипальницю православних ктиторів монастиря – князів Чарторийських,пограбувавши дорогоцінності з померлих. Чацький зняв коштовну ризу і прикраси з Зимненської ікони. Глумлячись над образом,він зважився на блюзнірські дії,вигукуючи: „Що ж,православна святине чудотворна,так і не змогла ти врятувати свій православний монастир?”. В ту ж мить нечестивець осліп,а через 3 роки помер.
 
Після довгого періоду занепаду у другій половині ХІХ століття в обителі розпочалися реставраційні роботи,які тривали 30 років. Це дозволило врятувати від загибелі унікальну пам’ятку старовини та повернути Свято-Успенському собору автентичний вигляд,притаманний українським православним храмам.
 
Перша світова війна завдала немало лиха цій святині. Під час одного з запеклих боїв у храм влучили три снаряди страшної руйнівної сили,але вони не розірвалися,залишивши храм неушкодженим. Вони і сьогодні стирчать зі стіни храму,нагадуючи про милість Божу до обителі.
 
Після приєднання західних земель України до СРСР у 1939 році монастир було закрито. Під час війни – ненадовго відкрито. Але у 1946 році чернечу громаду остаточно ліквідували. В монастирських стінах розмістилася тракторна бригада. Безцінна пам’ятка історії та архітектури знов зазнала нищівної руйнації.
 
Відродження Святої Гори відбулося лише тоді,коли до неї повернулися справжні господарі – монахині. В червні 1991 року в Зимно прибули з Корецького Свято-Троїцького монастиря перші насельниці – монахиня Стефана (Бандура) – теперішня настоятельниця монастиря,та інокиня Галина (Тищук).
 
Стараннями та молитвами сестер,коштами благодійників руїна,що залишилася Православній Церкві у спадок від Радянського Союзу,на сьогоднішній день перетворилася у мальовничий,по-справжньому райський куточок Волині.
 
А у 1995 році,з благословення Предстоятеля УПЦ Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира,до монастиря повернулася і чудом збережена в часи панування безбожництва святиня – Зимненський чудотворний образ Пресвятої Богородиці.
 
Отож,більш ніж тисячолітня історія Святогірського Свято-Успенського Зимненського монастиря осяяна величними звершеннями та дивними проявами милості Божої. Упродовж усього цього часу ця обитель виконує спасительну місію служіння Церкві Христовій,і є могутньою твердинею Православ’я в Україні. Разом із Свято-Успенською,Києво-Печерською та Почаївською Лаврами,її по праву називають новою Гефсиманією нашої землі – благодатним домом Пресвятої Богородиці.