Коли   вмикаю   випуск   новин, відразу   хочеться   застрелитися. Бо  у  кожному  їх  анонсі  звучить  зловісне: «В Україні  після  епідемії кору  прийде  дифтерія». Гортаєш стрічку  електронних  ЗМІ, там теж  заголовки  рясніють : «Кір  вже тут! Чекаємо   дифтерію», «Після  кору  неминуча  епідемія  дифтерії». І  до  стресу, який  щодня  отримують  українці  від  війни, складної  економічної  ситуації  в країні, додається  ще й   страх  захворіти  на  смертельну  інфекційну  недугу.  А страх, як відомо,  не  найліпший  помічник   для  імунітету. Липкий  і  бридкий, він  паралізує  мозок, психіку, зациклюючи  людину  на  одному. Ще  не  забувся його  присмак , коли  вся  країна у  2009  була  занурена  в  атмосферу  суцільної паніки  через  свинячий  грип.

Тоді  теж  телевізійні новини  нагадували  сьогоднішні  зведення  з фронту. Тільки  воювали  чиновники  рапортами  про  кількість  закуплених  захисних  масок  і  ліків. Згадую, як  я  соромилася  спочатку  одягати маску  на  вулиці, щоб не  підхопити вірус. А  потім  з гордістю  носила її, мовляв, подивіться, яка я свідома  громадянка.  Поки  знайомий  пульмонолог   не сказав, що носити маску на свіжому повітрі просто  немає  сенсу. Навпаки, треба дихати свіжим повітрям, а не гріти віруси  під одноразовою пов’язкою. По телевізору про це не говорили. Не поспішають  щось  пояснювати людям  і  тепер. Тільки лякають.  Єдиний експерт, чию думку тиражують всі  ЗМІ — дитячий лікар  Комаровський. Ніби, в Україні немає  більше  ніяких  фахівців,  в тім числі  у  галузі  імунології.

Хотілося б почути  думки авторитетних спеціалістів, чому, до прикладу,  не лише в Україні, а й у свідомій  Європі з року  в  рік  громадяни   стали  менше  довіряти  вакцинації. Адже торік спалахи кору були зафіксовані у 14 європейських країнах. За повідомленням ВООЗ, у 2013  році  кір,  хвороба,  що  вважається керованою, був  зафіксований   у 44  з  53  європейських  країн. Можливо,  кількість  хворих  там  була менша, ніж зараз в  Україні, але  факт  говорить сам за  себе.  Виходить, справа не лише у поганих, затурканих  українцях, які не щеплять своїх дітей, бо бояться  «поганих»  вакцин, якими  вже багато  років  держава не може забезпечити безкоштовно своїх громадян.  Нам  завжди ставили у приклад Європу, де щеплюються всі і від усього. Виявляється, це  не зовсім так. У Бельгії, наприклад, обов’язковим  є  лише  одне  щеплення  від поліомієліту.   Французи  мали  3 щеплення — від дифтерії, правцю і поліомієліту.  Але  після  спалаху  кору у 2018  запровадили  аж  11,  навіть хотіли в тюрму садити громадян, які відмовляються щепитися.  Та передумали. Бо цей крок навряд чи сприяв  би посиленню довіри  до  самої імунізації. «Французькі  чиновники  пояснюють: як тільки спалахи кору вщухнуть і дітей  перестануть привозити в лікарні з небезпечними хворобами – більшість щеплень можуть знову стати лише «рекомендованими», як це у «дисциплінованих сусідів». Наприклад, у Нідерландах, Швеції, Австрії, країнах Прибалтики, де вакцинація взагалі не є обов’язковою. Там, кажуть вони, жителі довіряють  медицині  і не бояться за дітей»,  — пише радіо «Свобода».

От  ми  підійшли  до  ключового — довіри  до  медицини. Як  українці можуть довіряти своїй  корумпованій  медицині  після  всього, що творилося  у ній в останні десятиріччя? З її відкатами,  невідомо якої якості ліками, підробними медикаментами, що  заполонили  український медичний  ринок?  А тепер у низькому  рівні  імунізації  звинувачують тільки  батьків, які  відмовлялися проводити  щепленя  своїм  дітям. І  журналістів, які  підігрівали  антиімунізаційні  настрої. А як же відповідальність держави за здоров’я  громадян?  Чому  на   багато  років  зникли  якісні  вакцини, а люди, які хотіли прищепити своїх дітей, з  ніг збивалися, шукаючи  необхідну  вакцину? Хто відповість за порушення всіх графіків вакцинації?  І тепер хтось  починає знову лякати, що нещеплених дітей  не  пустять до  школи, до  садочків?

Що ми знаємо про дифтерію й останню її епідемію на території України, що сталася у 90-их роках? Дані у різних джерелах  дуже  різняться.  Ніби-то 19 тис. людей перехворіли на дифтерію в Україні під час спалаху цієї хвороби у 90-х роках,  696 з них померли. У цілому під час епідемії на території колишнього Радянського Союзу було зареєстровано близько 158 тис випадків дифтерії та 4 тис смертей. Тобто помер кожен 39 з тих, хто захворіли. Сьогодні нас  лякають,  що  кожен  десятий  помре. Бо у лікарнях немає антидифтерійної сиворотки.  Якщо країну справді чекає епідемія дифтерії, як кожен день вбивають нам у голову,  то чому   не чути  рапортів  МОЗу  та  урядовців, що країна  готова до нових викликів і  закупила таку-то кількість  доз рятівної  сиворотки  на  випадок, якщо  дифтерія все-таки прийде? Чи,  може,  чиновники будуть  просто  спостерігати, як  ми  помиратимемо?  Нас   тільки  лякають  і нагнітають  паніку. І   радять  всім  бігти  в  поліклініки щепитися.  А ще погрожують ввести штрафи за відмову від щеплень. Вибачте. Але це більше схоже на шантаж.

До речі, спеціалісти у цій галузі  кажуть, що основною причиною епідемії у  90-их роках  стала відсутність планової ревакцинації дорослого населення та збільшення кількості відмов батьків від імунізації дітей під впливом дискусії щодо шкоди щеплень. Щось не пам’ятаю, щоб  в  ті часи  хтось сумнівався  чи відмовлявся  від  щеплень. Батьки  навіть  подумати  про  таке  не  могли, особливо  в  радянські  часи. Цікаво, звідки  ж тоді     взялися  «відмовники»? До речі, у статі «Вакцинація у світі: хто захищений, а хто ні», надрукованій  у  «ВВС» 20  жовтня  2013  року, у  якій аналізується стан  імунізації у світі від  найпоширеніших  інфекцій, пишуть, що «дифтерія – хвороба, що трапляється досить рідко, за винятком бідних  країн». А серед країн, де були найнижчі показники імунізації, Нігерія (41%), Сомалі (42%), Чад (45 %), Сирія  (45%), Екваторіальна Гвінея(33%). Якщо вірити даним, якими апелюють наші посадовці, ситуація в  Україні  із щепленнями від  дифтерії зараз  набагато гірша, ніж у найбідніших африканських країнах. Оскільки ми —  країна  третього  світу, то  й  вакцину  нам  пропонують  тепер   не  ту, якою  щеплять  європейців, а  найдешевшу. Не  вистачає для  нас  якісної  вакцини. Хто  багатий, може   купити  у  приватних клініках   якісну  вакцину  європейського   виробника. У  європейських  країнах  всі щеплення  для  дітей  безкоштовні. Бо  вони  багаті. А  ми, бідні, вибору  не маємо, беремо  те,  що  пропонують.

У цій же статті є цікава ілюстрація  із переліком  хвороб, яких  би  можна  було уникнути  завдяки  вакцинації і врятувати 1,5 мільйона  немовлят у світі, які   щороку  помирають  від  них. Була подивована, що найбільшу смертність давали  пневмококові захворювання (32%) і  ротавірус  (30%)  (причина смерті  у першому випадку  пневмонія, а найпоширенішою причиною в другому випадку є тяжкі форми  діареї). «Минулого десятиліття були запроваджені вакцини, що борються з основними збудниками обох цих типів інфекції. Ця вакцинація вже практикується у забезпечених країнах і поступово вводиться у країнах, що розвиваються» — пише видання. А  кір, який  зараз у нас лютує, давав   лише  8% смертності, правець — 4%, кашлюк — 13%, а дифтерії  у  цьому  переліку  взагалі   немає!

Компанію кору й  дифтерії теоретично може  скласти  ще  й  епідемія  кашлюку. Бо  навіть щеплення від  цієї хвороби не гарантує, що діти  не захворіють.  Переконалася на гіркому досвіді  своєї дитини. Імунологи попереджають, що найближчим часом  виникне багато питань щодо недостатньої ефективності вакцини з активним ацелюлярним компонентом — АаКДП (кашлюк, дифтерія, правець). В Україні її застосовують упродовж останніх 5 років. «Так, вона менш реактогенна. Але останнім часом з’явилися нові дані щодо неефективності вакцини з ацелюлярним компонентом проти кашлюку. У США їх почали використовувати у 1997 році, а у 2010 у штаті Каліфорнія було зареєстровано понад 10 тис. випадків захворювання на кашлюк, 10 осіб померли. За даними CDC, у 2012 році у США було зареєстровано вже близько 41 тис. випадків кашлюку, що пов’язують із застосуванням нового типу вакцини (ацелюлярної) — більш безпечної, але з обмеженим у часі ефектом. Найбільше хворих спостерігалося у віці 10-14 років, 9 випадків закінчилися летально. Тобто захворюваність була зареєстрована саме серед тих дітей, яких щепили новою ацелюлярною вакциною протягом 1999-2000 рр. Як бачимо, вакцина забезпечила імунітет лише на 10 років. Тоді CDC рекомендувала всім дорослим американцям, включаючи вагітних, пройти ревакцинацію проти кашлюку. Коли у Великій Британії від цієї недуги почали помирати діти 1-го року життя, там також запропонували щепити вагітних, щоб таким чином забезпечити новонароджених імунітетом проти кашлюку. Європа перейшла на ацелюлярну вакцину АаКДП значно раніше за Україну, тому у нашій країні ми поки що не спостерігаємо подібних «відголосків» — вони з’являться через 5-10 років, —попереджає Людмила Чудная, провідний науковий співробітник Лабораторії імунології та вакцинопрофілактики Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України, доктор медичних наук, професор.

Так  що  нас  чекає  ще  багато  неприємних  несподіванок. Головне, щоб менше лякали, а  давали  розумні  й  виважені  поради, як  діяти  в  тій  чи іншій ситуації. І  не  шантажували.

Ніна РОМАНЮК