Зізнаюся чесно: коли наш «парлямент», не маючи для розгляду більш важливих для України законів, подарував нам ще один вихідний напередодні новорічних свят, а саме 25 грудня, коли християни західного обряду святкують Різдво, я спочатку бурчала. Не тому, що шкода стало дня, втраченого для економіки воюючої країни. Бо не все в цьому світі вимірюється доходами й видатками.

Але важко уявити подібний крок з боку, скажімо, сусідньої ж Польщі, де православним християнам, яких сьогодні там проживає немало, зробили б вихідний день 7 січня. Та й не тільки у Польщі. Наше суспільство хоч і поліконфесійне, але у переважній більшості українці сповідують християнство східного обряду. Тому офіційне відзначеня ще одного Різдва, європейського, ніби применшує значимість нашого, українського Різдва.

Але ж ми європейці! Ми пнемося туди, в Європу, тому мусимо якось виказувати свою європейськість і толерантність. Нате вам ще один вихідний,щоб ніхто не ображався. Де наше не пропадало. А чому не уважити в такий спосіб і мусульман, і євреїв, чим їхні віри гірші?

Якщо вже про толерантність говорити, то їй треба повчитися у наших прадідів і прабабусь. Колись вони жили у селах із сусідами-поляками і вміли шанувати й католицьке Різдво, і своє. Без будь-яких законодавчих актів і вихідних. Бо якщо сусід святкує Різдво, то в полі працювати не годиться, а
треба йти в гості сісіда пошанувати. Так і ходили: українці до поляків, поляки до українців, пригощали одне одного, шануючи традиції і свого, і чужого народу. Що сьогодні заважає нам бути такими ж? А у мене на вулиці сусідка, яка є «суботницею» ( є така церква протестантська) все життя на Великдень демонстративно працює або в полі, або ще щось робить, коли всі сусіди святкують Пасху Господню. Чи впала б з неї корона, чи втратила б щось її віра, якби вона цього дня не працювала, а шанувала почуття й традиції тих, хто поруч? Таку толерантність треба виховувати у своїх вірних і релігійним лідерам теж.

Вже не перший рік тривають суперечки, який календар — григоріанський чи юліанський точніший? Тобто чиє Різдво правильніше: католицьке чи православне? Лунають пропозиції перейти до святкування разом із Європою та США, щоб вже бути в одному човні з усім світом. І прихильників цієї ідеї стає тим більше, чим більше гине наших солдат на Донбасі від російських куль і снарядів. Православна країна, з якою у нас не лише спільний кордон, а й церква, прийшла на українську землю і спокійно вбиває єдиновірців, сіє смерть і розруху, прикриваючись, як ієзуїти, вірою і церквою Христовою. І сьогодні для українців «чим далі від Росії — тим краще», не просто крилатий вислів, а єдиний шанс вціліти на світовій мапі. А спільна церква — це та пуповина, яка міцно тримає й узалежнює. Як хтось пожартував у соцмережах, «з Москвою рвати треба радикальніше: перейти в буддизм, або в іудаїзм». Та “старий стиль”, як би нам того не хотілося, справді пов’язує нас із Росією. І треба було б цю пуповину відрізати раз і назавжди. Але…

Дуже боюся, що в космополітичній Європі ми можемо розчинитися, втративши свою неповторність, свої вікові й багатющі традиції святкування і Різдва, і інших величних свят. Бо там, у комерціалізованому наскрізь суспільстві, сутність губиться за зовнішніми атрибутами. Різдво стало потужним комерційним проектом, що дає шалені прибутки. А українці зберегли неповторні різдвяні традиції. Ми дали світові такий духовний феномен, як вертеп.

З України, і з Волині, зокрема, він взяв свій початок, це вже доведено науковцями. Хоча вважалося, що вертеп походить від польської шопки. Навіть Іван Франко дотримувався цієї версії. І тільки нещодавно науковці світу, які брали участь у фестивалях «Різдвяна містерія», що проводився у Луцьку, визнали, що український вертеп з’явився на 30 років раніше, ніж польська шопка. А наші колядки, щедрівки, звичаї із глибини віків? Чи не загубиться все це у світській марноті та мішурі комерції? Якщо це станеться, то буде непоправна втрата, бо ми втратимо свою ідентичність. Тільки з огляду на це я противник переходу до святкування Різдва «як усі».

Зрештою, справа не тільки в традиціях. Головне , чи живемо ми і діємо, як християни. Бо можна бути православним, як Путін, і не бути християнином. А щодо зайвого вихідного 25 грудня, то я заспокоїлася. Бо чим більше людей буде славити народження Христа, тим світ стане людянішим і добрішим.

Ніна РОМАНЮК