«Святителю отче Николає, моли Бога о нас» – цей молитовний заспів по-особливому лунав ранньою весною 1259 року у стінах собору Іоанна Богослова, розташованого у княжому дитинці міста Лучеська. Вже тривалий час місто тримають в облозі монголо-татари, якими керує ординський полководець Куремса. Упродовж цілого десятиліття князь Данило Галицький намагається відстояти незалежність, принаймні фактичну, Волинсько-Галицької Русі від Золотої Орди, і ось знову стався військовий конфлікт. Цього разу чисельне вороже військо підступило до Лучеська. Містяни, як могли, влаштували оборону міста, але найбільшу надію вони покладали на Бога, взивали із молитвою до Пресвятої Богородиці і до особливо шанованого у Руській Церкві святого – святителя Миколая архієпископа Мир Лікійських чудотворця. «Бог і святий Миколай чудо велике вчинили, бо здійнявся великий вітер, і каміння, яке кидальними машинами вороги кидали, на них самих поверталося», – такий запис лишився у Іпатіївському літописі. Дійсно, тоді монголо-татари не змогли взяти місто і відступили, а святитель Миколай з цього часу вважається небесним покровителем міста Луцька.

Сучасні дітлахи отримуватимуть подарунки до Дня святого Миколая, чому дату 19 грудня  кожного року вони чекають із нетерпінням.

Кожен, хто зайде до українського православного чи греко-католицького храму, обов’язково помітить у нижньому ряді іконостасу зліва від Царських врат, образу Богородиці та північних (вівтарі православних храмів спрямовані на схід) дияконських дверей, образ святителя Миколая. А якщо у храмі богослужіння відправляється щодня, то у четвер з кліросу обов’язково пролунає тропар святителю Миколаю «Правило віри і образ кротості». Адже у четвер, коли в добовому колі богослужінь  згадуються апостоли і святителі, наша Церква особливо вшановує святителя Миколая.

Ким же був цей святий, і чому його так любить віруючий народ?

Святитель Миколай народився у другій половині ІІІ століття у християнській родині, в місті Патари у Малій Азії. Батьки були заможні і залишили сину багатий спадок. З дитинства Миколай ріс благочестивим і побожним, його дядько, теж Миколай, був єпископом, і коли прийшов час, поставив племінника пресвітером. Молодий священик жив доволі скромно, а свої статки використовував для того, щоби допомагати потребуючим.

Одного разу він дізнався, що його сусіда спіткала біда. Чоловік розорився,  і для того, щоби він і його троє дочок не померли з голоду, наважився на крайню міру – він вирішив віддати дівчат у блудилище. Дізнавшись про це, Миколай вночі кинув крадькома у вікно до сусіда мішечок із золотом. Вранці чоловік, побачивши гроші, знайшов їм гарне застосування віддавши заміж старшу дочку. Через деякий час, теж вночі, пресвітер Миколай також кинув до вікна сусіда мішечок з грошима – і заміж вдало вийшла друга дочка. Тоді батько трьох дочок вирішив підкараулити благодійника і дізнатися, хто ж допомагає йому. І коли Миколай третьої ночі обдарував сусіда, той вибіг за ним, наздогнав і почав щиро дякувати за вчинене добро.  Саме від цього випадку і пішов звичай дарувати дітям подарунки до дня святого Миколая.

Під час паломницької подорожі священика Миколая до Святої Землі на кораблі стався нещасний випадок. Один з матросів впав зі щогли та розбився на смерть. Миколай підійшов до нього і почав молитися, після чого загиблий воскрес.

Йшов час і Миколай був поставлений архієпископом міста Мирі Лікійські. Він також продовжував благодійну діяльність, значно розширивши її, оскільки це дозволяло його становище єпископа. В часи гонінь на християн, яке провадив імператор Діоклетіан (285-305), святитель був кинутий до темніці, звідки вийшов вже після припинення гонінь.

В час торжества Християнства при імператорі Констянтину Великому (312-337), трапилося ще одне відоме чудо святителя Миколая. Недоброзичливці оббрехали трьох архонтів – воєнначальників римської армії, і згідно імператорського наказу, їх мали стратити за спробу державного перевороту. А перед тим ці військові побували у Мирах Лікійських, куди прибули щоби приборкати бунт. Тоді конфлікт вдалося владнати мирно, завдяки пастирським словам архієпископа Миколая. Не загинув і не постраждав жоден з воїнів та заколотників. І ось вночі у переддень страти  архієпископ Мирлікійський Миколай з’явився уві сні імператору Констянтину і звелів відпустити невинних архонтів, що вранці і зробили.

Згідно церковного переказу, святитель Миколай брав участь у І Вселенськоум Соборі 325 року. До Господа він відійшов 6 грудня 342 року.

Святитель Микоалй і після смерті творив чудеса, про що збереглися безліч свідчень.

Наприкінці ХІ століття до Малої Азії вторглися турки-селдьжуки, і місту Мирі Лікійськи загрожувала небезпека. Тоді, італійські моряки з міста Барі у південній Італії вирішили забрати з міста чесні мощі святителя Миколая та привести їх до себе на батьківщину. Вони обрали момент, коли мешканці Мир Лікійських переховувалися від сельджуків у горах, а у базиліці, де зберігалися чесні мощі святителя Миколая лишилося четверо монахів. Італійці увійшли до храму і почали вимагати у ченців сказати їм, де знаходиться святиня. Врешті монахи віддали їм реліквію, яку ті помістили на свій корабель. Греки сприйняли цю подію як «благочестивий грабіж», але незабаром турки взяли місто Мири Лікійські, отож невідомо що б сталося зі святинею, якби вона не відпливла до Італії. До міста Барі корабель прибув 8 травня і 9 травня було встановлене свято на честь Перенесення чесних мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Барі. Трапилася ця подія 1087 року.

Чесні мощі святителя Миколая відтоді постійно перебувають у спеціально збудованій базиліці Святого Миколая. Особливістю цієї святині є те, що мощі постійно виточають цілюще миро. Щороку 9 травня, після Літургії римо-католицькі священнослужителі збирають це миро у спеціальні сосуди. Богослужіння там відправляють і православні священнослужителі, мало того, 22 травня (9 травня за старим стилем) туди масово прибувають православні паломники, у тому числі з України.  Цього дня монахи-францисканці, які опікуються храмом, вже кілька десятиліть надають храм у користування Православної Церкви і там, у нижньому храмі, де  перебувають святі мощі, відбувається православне богослужіння.

Таким чином, святитель Миколай вже більше тисячі років, які минули від розділення Церков 1054 року залишається тим святим, який об’єднує Православний Схід і Католицький Захід.

У народі святитель Миколай належить до найулюбленіших святих, і це не дивно – свідчень про вчинені ним вже у наш час чудеса, є безліч. Так, відомий випадок, коли на одному з радянських підводних човнів сталася аварія, яка загрожувала загибеллю екіпажу. Раптом підводникам з’явився старець, у якому вони пізнали відомого з іконописних зображень святого Миколая. Він показав морякам де і що потрібно ремонтувати, і таким чином екіпаж і субмарина були врятовані. Вже після цього випадку, зійшовши на берег, підводники замовили подячний Молебень до святителя Миколая у Володимирському соборі Києва.

Цікавий випадок відбувся у 2002 році в палестинському місті Бейт-Жала, що знаходиться неподалік Єрусалиму, на шляху до Віфлеєму. Усе населення цього міста є православними арабами, і там є храм на честь Святителя Миколая, збудований на тому місті, де у печері проживав святитель Миколай, тоді ще пресвітер, в часі свого паломництва на Святу Землю. Так от, у 2002 році, в час чергової інтіфади, бойовики використовували цей храм як прикриття під час перестрілок, вважаючи, що ізраїльська армія не наважиться стріляти по храму. І ось до одного з озброєних палестинців підійшов дідусь і почав просити його припинити стріляти. «Сину, це святе місце, тут не можна стріляти, йди звідси в інший бік», – благав дідусь. Молодий чоловік, з поваги до старця, послухав його і підійшов ближче до церкви, обійшовши її навкруги. Через кілька хвилин ізраїлський снаряд влучив у те місце де він щойно розмовляв зі старим чоловіком. Отож, хлопець кинувся туди, щоби принаймні прибрати рештки загиблого, але не побачив там ні рештків, ні навіть краплини крові. Вже згодом він обійшов місцевих мешканців, і змальовуючи їм зовнішність дідуся, запитав чи не знають вони хто він. Як виявилося ніхто цього чоловіка тут ніколи не бачив.

І ось, коли врятований таким чином чоловік зайшов до православного храму св. Миколая, його погляд впав на ікону святителя і тут… у рисах обличчя на іконі він впізнав того загадкового дідуся…

Таких випадків є безліч, чому і люблять християни святого Миколая. Знаковим є те, що день його пам’яті 19 грудня передує різдвяно-новорічним святам. Отож сподіваємося, що у  прийдешньому 2018 році, Господь, молитвами свого чудного угодника святителя Миколая подарує нашій ненці Україні мир, політичну стабільність і покращення економічного становища. Але найперше – подарує мир у наших душах, аже без цього неможливі ніякі зовнішні позитивні зрушення.

«Святителе отче Миколає, моли Бога за нас!»