«Земле Волинська, граде святий. Прикрашай свій дім, в нім бо великий сонм  святих прославився», – так, мовою богослужбової стихири, наша Православна  Церква прославляє святих історичної Волині. А собор святих Землі Волинської налічує сотні угодників Божих, які у різних історичних умовах, і будучі представниками різних прошарків суспільства прославилися подвигами віри і благочестя.

Серед перших з них, згідно традиції, прийнято вшановувати просвітителів слов’ян святих рівноапостольних Мефодія і Кирила. І це не дивно, адже місіонерська діяльність святих братів, особливо Мефодія, який у 869 – 885 роках був архієпископом Моравським, сягала й історичної Волині.

Шануються у сонмі святих також і святі рівноапостольні князь Володимир і княгиня Ольга – просвітителі вже Русі-України. Власне сонм наших місцевих волинських святих починається із перших Волинських єпископів Стефана і Амфілохія.

«Небесними людьми і земними ангелами» святі отці називають ченців. Шлях монашества є найбільш максимальним виявом християнського життя, подвигом молитви, чистоти і послуху. Тому не дивно, що найшванованішими волинськими святими є саме монахи. Серед них особливою є постать найбільшого святого історичної Волині – преподобного Іова Почаївського.

Народившись наприкінці XVI століття на Покутті, тобто в Галичині, він ще малим хлопцем вступив до Угорницького монастиря. Згодом, вже у XVII столітті, він стає ігуменом Дубенського Хрестовоздвиженського монастиря, який знаходився у володіннях мецената і захисника Православ’я князя Костянтина Острозького. Там преподобний Іов подвизався на ниві захисту Православ’я та просвітництва. Але душа ігумена прагнула все ж аскетичних
подвигів.

Тому, він покидає Дубенський монастир і усамітнюється у печері на горі Почаївській, де існував присвячений Успінню Пресвятої Богородиці православний монастир. Молитовне життя і праця самітника не могли сховатися від очей братії, і вони попросили його бути у них ігуменом. Тоді у
монастирі вже перебувала відома чудотворна ікона Божої Матері, а преподобний Іов також потрудився для благоустрою монастиря – майбутньої Лаври. У вічність він відійшов у 1651 році, а вже у 1658 був причислений до лику святих.

Свято-Успенська Почаївська Лавра має ще одного великого подвижника – святого преподобного Амфілохія Почаївського. Він був майже нашим сучасником, адже жив у ХХ столітті і відомий тим, що, у часи державного безбожництва, трудився як духівник, якого Господь сподобив і дару зцілення
важких хвороб. Багато він зазнав гонінь від тодішньої влади, але люди тягнулися до нього тисячами, отримуючи розраду та духовну втіху.

Канонізований він був вже у 2002 році. Взагалі про кожного святого Волині можна розповідати цілу історію, зокрема, можна назвати преподобного Феодора князя Острозького, який змінив
лицарські обладунки на чернечий одяг, і святий Никола Святоша, князь Луцький стараннями якого у XII столітті у Києво-Печерському монастирі була зведена Троїцька надбрамна церква, і безліч інших святих – простих віруючих людей, які молилися, допомагали іншим, і справжньою, християнською любов’ю любили рідний край.

Серед волинських святих є і мученики за віру – ті православні християни, які у минулому столітті постраждали від безбожників усіх ґатунків, зокрема, як більшовиків так і нацистів. Зокрема, відомий подвижник благочестя XX століття священномученик Фадей (Успенський) був у 1908 -1919 вікарієм, а у 1919-1921 – правлячим архієреєм Волинської єпархії. До сонму святих мучеників нашого краю причислені і православні священики і вірні Холмщини, які стали невинними жертвами сумнозвісного україно-польського конфлікту 1943-44 років.

І звісно, сонм святих подвижників землі Волинської значно більший ніж перелік офіційно канонізованих Церквою, який ще, напевно, буде збільшуватися. Тому шануймо усіх цих небесних покровителів нашої землі. І є надія, що їх молитвами Господь пошле на нашу землю мир і процвітання.

Костянтин Олексюк