28 серпня (15 серпня за старим стилем) Православна Церква відзначає найбільше із богородичних свят – Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Під час свята Успіння Пресвятої Богородиці Церква згадує земну кончину Божої Матері, попрощатись із Якою прибули до Єрусалиму усі апостоли, крім Фоми, коли у супроводі сяючого світла сам Господь Ісус Христос прийняв пречисту душу Своєї Матері.

Разом із тим згадується і подія, яка трапилась на третій день по Успінні Богородиці і свідком якої став і апостол Фома – коли Господь воскресив Пресвяту Богородицю, яка стала заступницею і молитвеницею за Церкву Христову і загалом за весь рід людський. Таким чином Господь наш Ісус
Христос прославив Свою Пречисту Матір.

Як оповідає церковна історія, після Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа на Небеса та зішестя Святого Духа на апостолів, Пресвята Діва Марія залишилася під опікою апостола Іоанна Богослова. Ще під час Своїх Хресних Страждань, коли під Хрестом на Голгофі стояли Мати Спасителя і апостол
Іоанн, Господь доручив Свою Матір апостолу Іоанну. «Жено – це син Твій.., це – Мати Твоя», – такі слова сказав тоді Христос, звертаючись до Своєї Матері та до апостола Іоанна. Таким чином, у особі апостола і євангеліста Іоанна Богослова, Христос фактично усиновив Своїй Пречистій Матері усе людство.

В часі гонінь, які на християн у Єрусалимі розпочав цар Іудеї Ірод (Агриппа І онук Ірода Великого), Пресвята Богородиця, разом з апостолом Іоанном певний час проживала у малоазійському місті Ефес, але по тому знову повернулася до Єрусалиму.

Тут Пресвята Діва часто молилася, щоби Її Божественний Син чимскоріше взяв Її до Себе у Царство Небесне. І під час однієї з таких молитов, Богородиці явився архангел Гавриїл, який і сповістив, що через три дні її земне життя завершиться. У той час апостоли проповідували віру Христову у різних краях, але силою Святого Духа усі вони (крім апостола Фоми) були зібрані до Єрусалиму. Сам Господь Ісус Христос у сонмі ангелів з’явився, щоби прийняти душу Своєї Пречистої Матері.

Апостоли поховали Пресвяту Діву у Гефсиманському саду у печері, вхід до якої був завалений каменем. Такі поховання у той час були поширеними серед євреїв. Упродовж трьох днів апостола продовжували молилися біля її гробниці, а згодом до них приєднався і апостол Фома. Він виявив бажання також попрощатися із Пречистою Матір’ю Спасителя, але коли від входу до печери був відвалений камінь, гроб Пресвятої Богородиці виявився порожнім

– Господь воскресив Її та взяв тілом на Небеса. Того ж дня ввечері, коли апостоли зібралися за трапезою, їм з’явилася Божа Матір у сонмі ангелів, сказавши: «Радуйтеся! Я усі дні перебуватиму із
вами».

Тому Православна Церква земну кончину Пресвятої Богородиці називає «Успінням», тобто Божа Матір немов би на кілька днів «заснула» після чого Господь воскресив Її і взяв на Небеса. Таким чином, звичайна земна смерть оминула Пресвяту Діву Марію.

«Ангели Успіння Пречистої бачивши, здивувалися: як Діва сходить від землі на небо. Перемагаються закони природи на Тобі, Діва Чиста: народження залишається дівственним, і смерть обручається із життям. По народженні (мається на увазі Різдво Пречистою Дівою у тілі Христа – Спасителя) залишаючись Дівою, і по смерті живою, Ти спасаєш завжди, Богородице, насліддя Твоє», – так оспівує Православна Церква події Успіння Пресвятої Богородиці у задостойнику свята. (Задостойник – піснеспів, який в дні Пасхи та двунадесятих свят співається на Божественній Літургії замість традиційного піснеспіву на честь Богородиці «Достойно є»). Піснеспів

«Перемагаються закони природи» є також 9-м ірмосом канону, який лунає у храмах під час святкової Всенічної – на Утрені свята Успіння. Про це ж говорить і тропар свята: «У різдві дівство зберегла Ти, в успінні світа не оставила Ти, Богородице. Переставилася ти до життя, бувши Матір`ю Життя. І молитвами Твоїми ізбавляєш від смерти душі наші».

«В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив Той, хто вселився в утробу приснодівственну», – підтверджує цю істину і кондак свята.

Пресвята Богородиця, як вчить Православна Церква, є вищою від усіх ангельских сил «Чеснішою від Херувимів і незрівнянно славнішою від Серафимів», адже через Неї воплотився і став Чоловіком Бог-Син – Христос-Спаситель. Християни здавна молитовно звертались до Пресвятої Діви, благаючи Її молитов перед Престолом Всевишнього.

Цікаво, що у західній церковній традиції акцент свята Успіння робиться саме на факті воскрешення Спасителем Його Пречистої Матері та вознеснінні Пресвятої Богородиці на Небеса. Тому і свято Успіння у Римо-Католицькій Церкві називається «Внебовзяттям Пресвятої Діви Марії» – по латині
«Assumptio Beatae Mariae Virginis». Факт тілесного Вознесіння Богородиці на Небеса у Римо-Католицькій Церкві 1 листопада 1950 року було висловлене і у догматичній формулі.

Прославлення Божої Матері займає особливе місце у богослужінні Православної Церкви.  У дні свята Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії у багатьох храмах нашої Церкви звершується Єрусалимська  Утреня із чином Похорону Плащаниці Пресвятої Богородиці.

Це богослужіння відправляється на зразок Єрусалимської Утрені Великої Суботи, і його головну частину становить 17-та кафізма із особливими приспівами, або Непорочні із Похвалами. Сама Всенічна складається із Великої Вечірні та Єрусалимської Утрені. Під час Утрені, після співу особливих тропарів на прославлення Пресвятої Богородиці, священнослужителі виходять на середину храму до Плащаниці Богородиці, де, власне, читаються Непорочні з Похвалами. Згідно
благочестивої традиції, в цей час священнослужителі і вірні тримають у руках запалені свічі.

Під час співу Великого Славослів’я священнослужителі знову виходять до Святої Плащаниці, вшанувуючиши її кадінням та звершуючи разом із вірянами три земних поклони. Після чого Плащаниця, під спів поховального «Святий Боже», хресним ходом обноситья навколо храму.
Варто зауважити, що богослужіння Погребіння Плащаниці Пресвятої Богородиці особливо урочисто відправляється у Святому Граді Єрусалимі, у Гефсиманії, на місці ймовірного поховання Матері Божої.

Торжества починаються на подвір’ї Гефсиманського монастиря навпроти дверей храму Воскресіння Христового (Храму Гробу Господнього) Там зберігається Плащаниця із зображенням Пресвятої Богородиці. Варто зауважити, що восени 2012-го і 2015-го років, ця шанована у всьому
Православному світі святиня побувала в Україні, зокрема і у Луцьку.

Починаючи зі свята Преображення Господнього, перед нею щодня служаться Молебні, Акафісти і Вечірні. У дві години ночі 25 серпня настоятель Гефсиманського подвір’я звершує Божественну Літургію. По її завершенні настоятель у повному облаченні звершує короткий Молебень перед Плащаницею. Потому Плащаниця урочисто переноситься до Гефсиманії. Хресний хід, зазвичай,
супроводжується великою кількістю паломників. Вже у Гефсиманії Плащаниця покладається у кам’яній печері на ложі Богоматері. Сама служба Погребіння Богоматері звершується Патріархом Єрусалимським вранці 27 серпня, тобто напередодні самого свята Успіння Пресвятої Богородиці.

У Греції свято Успіння Пресвятої Богородиці називають «літньою Пасхою», а одне із поширених серед греків імен «Панайотіс» походить від слова «Панагія» – «Пресвята». «Літньою Пасхою» є свято Успіння і для православних українців, адже воно є не лише одним із із найулюбленіших в нашому народі. Найбільші святині нашої Церкви – Києво-Печерська і Почаївська Лаври нашої Церкви є Свято-Успенськими, багато є на нашій землі соборних і приходських храмів освячених на честь цього свята. Можна згадати, зокрема, і кафедральний Свято-Успенський собор у місті Володимирі-Волинському – храм зведений у XII столітті, та Свято-Успенський Святогірський Зимненський монастир, заснований святим рівноапостольним князем Володимиром.

Отож, у ці світлі дні свята Успіння Пресвятої Богородиці, піднесімо усі молитви до Божої Матері за нашу рідну Україну, її процвітання, та за те, щоби Її молитвами, Господь послав на нашу багатостарждальну землю мир, визволивши її від зовнішніх та внутрішніх недругів.