Чому “місія росіян” – набагато ширша за постать диктатора Путіна, як події в Бучі викрили геноцидні наміри Москви та як призовників з окупованого Донбасу використовують як гарматне м’ясо.

Що іноземна преса пише про війну Росії проти України: огляд LIGA.net.

Time: Проблеми росіян – набагато більші за Путіна

Український історик Ярослав Грицак пише в Time, що має безліч друзів у всьому світу. Але єдиними, хто йому не написав після вторгнення РФ, були саме росіяни. За виключенням тих, хто втік з Росії через переслідування.

Противники Путіна закликають не стригти всіх росіян під один гребінець. Та є враження, що вони самі хотіли стати заручниками Путіна. Адже опитування ще з 2000 року демонстрували, що росіяни готові відмовитися від прав задля порядку, не любили Захід та мріяли про “сильну руку”.

Отже, за диктатором стояв “колективний Путін” — російський народ.

І ця історія постійно повторюється. Історики називають це російським маятником, коли після лібералізації до влади в Кремлі приходить “жорсткий лідер”. Вважається, саме тому в Росії не змогли побудувати громадянське суспільство, а залишилися спільнотою атомізованих суб’єктів, які майже не довіряють одне одному. Якщо внутрішньої солідарності немає, навіщо їм бути солідарними із сусідами?

Російська ідеологія полягає в тому, що їхня країна має місію: протистояння Заходу. І все має бути великим — територія, армія та мова. Сусідні країни, які цьому опираються, вважаються “дурними дітьми” чи навіть зрадниками, яких треба стратити або депортувати. Залишити їх жити так, як вони хочуть, категорично не можна.

Незважаючи на всі розмови про “загадкову російську душу”, правда досить проста. Вони вміють добре воювати (хоча війна в Україні ставить це твердження під сумнів). Проте вони так і не змогли модернізувати свою країну, обмежити центральну владу, відокремити церкву від держави, створити незалежні суди та захистити своїх громадян.

Українці не хочуть бути частиною цього і готові модернізуватися після 30 років ходіння по колу. І Україна заслуговує на свій план Маршалла.

The Washington Post: Те, що відбувається в Україні — геноцид. Крапка

Президент України був, очевидно, шокований тим, що побачив у Бучі, і назвав масові вбивства цивільних геноцидом. Адміністрація Байдена була більш обережною у своїх висловлюваннях, заявивши, що до рівня геноциду різанина на Київщині “не дотягує”, пише The Washington Post.

Утім, те, що ми бачимо, — саме геноцид. Люди вважають щось “геноцидом” тільки після величезної кількості жертв, на кшталт Голокосту чи Руанди. Хоча важливими є намір і логіка. Конвенція ООН 1948 року визначає геноцид як “діяння, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу”.

Різанина в Бучі є не поодиноким випадком, а частиною великої схеми. Навмисні обстріли цивільних об’єктів, вбивства та викрадення людей, які ідентифікують себе як українці. Події в Бучі — лише верхівка айсберга, і на звільнених територіях такого буде ще дуже багато.

Поодинокі випадки ще можна було б назвати воєнними злочинами. Серія подібних вчинків — кампанія зі знищення українців як нації.

Намір це зробити в Росії озвучують на всіх рівнях. Володимир Путін взагалі заперечує існування України як держави та висловлює бажання “розвернути її у бік Росії”. Армія РФ мала силоміць досягти цієї мети.

Утім, коли окупанти дізналися, що українці не хочуть, щоб їх “звільняли”, логіка змінилася з колоніальної на геноцидну.

Стаття у кремлівському РИА Новости – “Що Росія має зробити з Україною” – не тільки повторювала аргументи Путіна, але йшла далі: “Україна неможлива як держава” і “не може такою залишатися”. Українська еліта “має бути ліквідована”. А “значна частка населення також є винною” і потребуватиме “перевиховання та ідеологічних репресій”.

Вже прямо озвучені ідеї та вбивства цивільних сигналізують про те, що кордон між воєнним злочином та геноцидом – перетнуто.

Daily Mail: Гвинтівки 19 століття та вода з калюж. Як живуть призовники на війні в Україні

Мобілізованим з окупованого Донбасу роздають гвинтівки Мосіна зразка 1895 року, змушують пити з калюж та ставків із жабами та відволікати на себе вогонь українців. Їх відправляють у бій нетренованими, без води та їжі, без належного екіпірування, пише Daily Mail.

Армія Москви несе величезні втрати в Україні. Залучення призовників — черговий сигнал про те, що Кремлю конче не вистачає людей, щоб продовжувати цю війну. Путінська армія страждає від логістичних проблем та запеклого опору українців. Поки що сепаратисти Донбасу готують до 60 000 додаткових сил, щоб розпочати наступ на Україну.

Але  призовники з ОРДЛО не є формально частиною російської армії. Тому живуть вони зовсім в інших, ніж росіяни, умовах.

Озброєних “мосінками” призовників змушують провокувати вогонь на себе, щоб визначити українські позиції. Вони не вміють користуватися зброєю, майже нічого не розуміють і не знають, що їм робити.

Повідомляється, що жінки та матері мобілізованих в ОРДЛО ходили до окупаційної адміністрації міста Донецьк із закликом “повернути наших чоловіків”. А близько 135 призовників, яких доправили до Маріуполя, взагалі відмовилися йти у бій. За це їх кинули “на підвал”.