Як масова різанина цивільних від початку була візитівкою Путіна, а Буча, Ірпінь, Гостомель стали ще одним епізодом; чому Москва не готова до тривалої війни та чи свідчить це про те, що мир на умовах України реальний.

Що іноземна преса пише про війну Росії проти України: огляд LIGA.net.

The Guardian: Різанина у Бучі — звичний путінський інструмент, яким він користувався десятиліттями

Коли шокувальні кадри з Бучі побачив весь світ, стало цілком зрозуміло, що російський диктатор Володимир Путін використовує “посібник”, який служив йому десятиліттями, хоча і дорого коштував його армії, пише The Guardian.

Перший пункт цього “посібника” – це недооцінка супротивника. Атака на Грозний у 1999 році була такою самою невдалою, як і намагання швидко знешкодити київський уряд після нападу 24 лютого 2022 року.

Незалежно від того, що це — зарозумілість чи неспроможність найближчого оточення Путіна бути відвертим з ним, але існувала безумовна віра у перевагу збройних сил Росії над супротивником.

Коли бліцкригу не сталося, Москва змінила тактику і перейшла до звичної тактики килимових бомбардувань, які, на думку російських стратегів, мають поставити людей на коліна. У 2003-му ООН називала Грозний найбільш зруйнованим містом на Землі. Під час його облоги загинуло від 5000 до 8000 мирних мешканців. Так само Росія вчинила у Сирії, коли місяцями бомбардувала і руйнувала Алеппо.

В Україні це – Буча, Чернігів, Маріуполь та Харків. Спочатку зникли електрика, газ та вода. Далі — бомбардування цивільних об’єктів та фальшиві пропозиції гуманітарних коридорів. Як наслідок, зруйнована інфраструктура, обстріляні лікарні, бомбосховища та школи.

Зламавши волю до спротиву, Росія насаджує на завойованих територіях своїх маріонеток. В Сирії при владі залишився Башар Асад. В Чечні при владі – син російського колаборанта Ахмата Кадирова, Рамзан.

Для їхньої поступової легалізації були необхідні слабкість та банкрутство Заходу, на які Путін завжди й робив ставку.

У випадку з Україною зовсім не зрозуміло, чи зможе тактика терору перемогти, пише видання. А перегрупування путінських сил демонструє відмову від першочергового плану та намагання досягти хоч чогось. Росіяни хочуть закріпитися на сході, але і це може бути непростим завданням.

The Wall Street Journal: Україна ще не стала “стратегічною поразкою” для Путіна

Бійня у Бучі відкрилась усьому світу, після того як звідти вийшли війська РФ. Фільм жахів, де беззбройні цивільні лежать на вулицях, застрелені в потилицю. Це жахлива спадщина Путіна, пише The Wall Street Journal.

Ліберальні інтернаціоналісти, які вважають, що військова сила більше не грає домінантної ролі в людських відносинах, тепер можуть самотужки побачити, що їхні ілюзії про мир, “заснований на правилах міжнародного порядку”, можна поховати поряд із вбитими у Бучі.

Президент Зеленський вже назвав ці події “геноцидом”, і хоча це потребує додаткової перевірки, але те, що трапилося у Харкові, Маріуполі та Бучі, точно підпадає під категорію воєнних злочинів.

Постають питання до Білого дому, пише видання. Чи справді він збирається співпрацювати з Кремлем для імплементації іранської угоди? І чому Росія досі є членом Ради ООН з прав людини?

Організація Об’єднаних Націй продемонструвала свою безпорадність у війні Росії проти України та довела, що вона є гіршою за непотрібну, адже фактично дарує диктаторам політичну легітимність.

Так, вихід російських військових з Київщини є невдачею та провалом першочергових цілей Путіна, але він може перегрупуватися та знову атакувати столицю. Хоча, можливо, він справді зосереджується на захопленні сходу та півдня. Недільні обстріли Одеси демонструють, що місто-порт все ще залишається пріоритетом для Кремля.

Викликає тривогу, що в адміністрації Байдена продовжують стверджувати, що війна є “стратегічною поразкою Путіна”. Ні, це не так. Росія вбила тисячі українців, завдала величезної шкоди й досі контролює велику територію. Якщо Путіну вдасться залишити за собою нові території, він може переозброїтися і знову піти у наступ.

Ось чому президент Зеленський продовжує висловлювати розчарування небажанням США та НАТО надати важке озброєння, необхідне для відвоювання захоплених територій. Метою Заходу має бути не якась абстрактна “стратегічна поразка”, а фактична, очевидна для всіх, зокрема для російського суспільства. Якщо Путін переможе, то у майбутньому на світ чекає ще більше вторгнень, воєнних злочинів і Буч.

The Telegraph: Росія не спроможна на “довгу війну”

Ті війни, які починалися з надій на швидку перемогу з парадами на головних вулицях захоплених столиць, потім дуже часто перетворюються та довготривалі криваві катастрофи. І це те, з чим уже стикнулося керівництво Росії, пише The Telegraph.

РФ розпочала війну з абсолютно нереалістичним розумінням цілей, переоцінила  можливості та недооцінила українців. Зараз російська армія відступає на кількох ділянках та знаходиться у кепському становищі.

Тепер вони почали корегувати свою стратегію, і цілком ймовірно, це означатиме перехід до довготривалого конфлікту.

І це виглядає логічно, адже вкладається в уявлення про “російську військову могутність”, яка, мовляв, має значну перевагу у живій силі. Утім, все не так, як це собі уявляють російські націоналісти.

За останні десятиліття російська армія значно скоротилася, і зараз її збройні сили складають приблизно 900 000 особового складу. Значна частина — строковики, більшість з яких складно використовувати в Україні – як з політичних, так і з військових міркувань.

Росія вже розгорнула близько 75% найефективніших батальйонних тактичних груп. Це хребет російської армії, і він вже зазнав невдач і масових втрат. Стає зрозумілим, що для підкорення України такої кількості військ не вистачить. Саме тому вони відійшли від Києва. Навіть якщо Москва кине 25% залишків, це не означатиме, що вони можуть чогось досягти чи знову взяти Київ. Росія ризикує залишитися без боєздатних БТГ і захищати свій кордон тільки марнозвісною ядерною зброєю.

Що робити далі? Росія може спробувати зібрати нову армію, але для цього потрібен час, залучення молодих та непідготовлених призовників та резервістів, на тренування яких все одно потрібен хоча б рік. Потім їх треба забезпечити сучасним озброєнням, а втрати техніки росіянами виглядають жахливо. Також потрібна нова логістична інфраструктура. Все в умовах безпрецедентних санкцій США та Євросоюзу.

І ця нова непідготовлена сила має воювати з українцями, рішучість яких посилена жахіттями, влаштованими російськими окупантами в Бучі.

Перемога Росії вже не є питанням часу, вважає The Telegraph. За належної підтримки, мир на умовах України – цілком можливий.