Нарешті. Нарешті в Україні настає момент істини в боротьбі з корупцією. Генеральний прокурор Юрій Луценко зробив подання у Верховну Раду на зняття депутатської недоторканності з п’яти нардепів: члена фракції «Блок Петра Порошенка» Борислава Розенблата, члена групи «Воля народу» Олеся Довгого, члена фракції «Радикальної партії» Андрія Лозового, а також членів «Народного фронту» Максима Полякова і Євгена Дейдея. Звинувачення більш ніж серйозні, і в разі позитивного рішення Ради депутати, крім Лозового, мають всі шанси не тільки позбутися мандата, але й сісти за ґрати.

Згода на зняття імунітету і притягнення до кримінальної відповідальності стане тестом для наших політиків: чи готові вони вести реальну боротьбу з корупцією, чи тільки імітувати її. Адже троє з підозрюваних – члени провладної коаліції, і справедливе правосуддя щодо них стане для суспільства барометром, чи здатна Україна рухатися в бік Європи, чи й надалі залишиться в радянсько-азійській системі цінностей. На Україну тиснуть наші західні партнери, від реальних результатів боротьби з корупцією залежать їхні рішення про надання фінансової допомоги.

Крім того, від нинішньої української влади може відвернутися населення, яке, спостерігаючи за розкішним життям чиновників, що продовжують багатіти, за останні три роки стало біднішим утричі. Торік, як відомо, Україна, згідно з результатами дослідження міжнародної організації з боротьби з корупцією «Transparency International», була визнана однією з найбільш корумпованих держав у Європі та Центральній Азії. І скільки б нам не розповідали про успіхи реформ, доки ми не побачимо реальних результатів подолання корупції у вищих ешелонах влади (ну, не лікарі й не вчителі, яким за звичкою дають подяки за сумлінну роботу, визначають рівень корупції в країні), не повіримо, що нинішня влада в Україні чимось суттєво відрізняється від попередньої.

«Буде сидіти! Я сказав»

Досі було як? Затримають високопоставленого чиновника чи депутата, покажуть це по телевізору, щоб народ втішився, а потім слідство щодо нього зникне з інформаційного поля. Мине деякий час, тихенько відбудеться суд, на якому його виправдають, і буде жити казнокрад у своє задоволення. Якщо пощастить, то знову сяде на фінансові потоки. А як ні, задовольниться тими мільйонами, які завбачливо переписав на довірених людей. Тих грошей до кінця життя всіх його дітей та онуків вистачить.

У птахів вищого польоту і масштаби незаконного збагачення більші, і можливості втечі від справедливого правосуддя ширші. Якщо ж ти перебуваєш в опозиції до чинної влади, завжди можна заявити про політичне переслідування. Не будемо тут згадувати про колишнього президента Януковича, який заховався з награбованим майном і грішми в Росії. Про нього й так багато пишуть. Утік з країни в розпал Революції гідності олігарх Дмитро Фірташ, який нині переховується вже від американської Феміди у Відні (Австрія). За останні три роки Верховна Рада України зняла депутатську недоторканність із шести депутатів. І жоден з них не був засуджений.

Лише один з них – депутат попереднього скликання. Колишній «регіонал» Олег Царьов, один із лідерів сепаратистського руху в Україні, не став чекати, поки його посадять, утік на Донбас, де назвав себе «головою парламенту Новоросії». У червні 2014 року Верховна Рада дала згоду на його арешт і притягнення до кримінальної відповідальності. Але на той час він вже втік до Росії.

На початку 2016 року парламент дав згоду на арешт колишнього «регіонала» Сергія Клюєва, якого підозрюють в шахрайстві у великих обсягах і розкраданні державного майна. Хоча на той час він уже був у Росії. А почалося все з того, що 3 червня 2015 року Верховна Рада позбавила Клюєва депутатського імунітету і дозволила щодо нього розпочати кримінальне переслідування. Та вже наступного дня він не прийшов на допит у Генпрокуратуру, а через окуповані території Донбасу втік до країни-агресора.

У червні 2015 року Рада дозволила притягти до кримінальної відповідальності члена групи «Воля народу», екс-командира батальйону «Айдар» Сергія Мельничука. Генпрокуратура інкримінувала йому створення банди з кількох бійців «Айдару» з метою наживи, а також розбійні напади та викрадення людей. Проте дозволу на затримання нардепа і його арешт правоохоронці від парламенту не діждали (не вистачило голосів), і нині Сергій Мельничук продовжує засідати в будівлі під скляним куполом.

У вересні 2015 року втратив недоторканність за зверненням тодішнього генпрокурора Віктора Шокіна депутат від Радикальної партії, екс-заступник командира батальйону «Азов» зі зв’язків з громадськістю Ігор Мосійчук. Шокін показав у Раді відео, на якому чоловік, схожий на Мосійчука, вимагав хабара. Нардеп назвав відео сфабрикованим і заявив про політичне переслідування. У травні 2016-го Верховний Суд постановив, що недоторканність із Мосійчука зняли незаконно.

У липні 2016 року мільйонер, член групи «Воля народу» Олександр Онищенко втік з України до того, як Верховна Рада дала згоду на притягнення його до відповідальності. Онищенку інкримінують організацію мільярдних розкрадань державних грошей під час видобутку та продажу природного газу.

І нарешті Вадим Новинський. Екс-«регіонал», бізнесмен, у нинішньому скликанні депутат Верховної Ради з «Опозиційного блоку», якого називають спонсором Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Генпрокуратура підозрює Новинського в тому, що він разом із Віктором Януковичем, міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченком і екс-начальником ГУ МВС у Києві Валерієм Коряком організував у 2013 році викрадення архієпископа Олександра Драбинка, особистого помічника тодішнього предстоятеля УПЦ МП Володимира. Хоч Верховна Рада й зняла з нього депутатський імунітет, слідству поки що не вдалося знайти достатньо доказів  його причетності до злочину. Нині він має статус свідка й продовжує працювати у Раді.

У справі Онищенка 2 березня 2017 року був затриманий Роман Насіров – голова Державної фіскальної служби (ДФС). Уся країна спостерігала по телевізору, як цього здорового чоловіка, який сховався під ковдрою нібито через серцевий напад, вивозили з клініки «Феофанія» до суду. Насірова звинувачують у тому, що він нібито сприяв незаконній розстрочці боргів компаній з орбіти Онищенка. У ніч на 7 березня Солом’янський райсуд заарештував Насірова на два місяці з можливістю внесення 100 мільйонів гривень застави. Його помістили в чотиримісну камеру в Лук’янівському СІЗО. Увечері 16 березня стало відомо, що дружина внесла за Насірова заставу, і він вийшов з-під варти з електронним браслетом.

Саме рекордна сума застави утримує Насірова від втечі за кордон, переконаний голова Національного антикорупційного бюро Артем Ситник. «Крім застави, є й інші превентивні заходи: електронний браслет, паспорти, передані на зберігання в Державну міграційну службу», — додав Ситник. Притім, за його даними, британський паспорт Насіров так і не здав, оскільки «досі заперечує його наявність». І така ж ситуація з угорським паспортом: «Його копія викладена в інтернеті, але цей паспорт він теж не здав».

Звісно, що Насіров свою провину заперечує і каже, що готовий довести це в суді. Хоча розгляд справи по суті досі не почали. Роман Насіров наразі знайомиться з документами, і процес цей може тривати доволі довго.

Тим часом 21 червня 2017-го нарешті розпочалися судові слухання у справі екс-очільника ДСНС Сергія Бочковського та його заступника Василя Стоєцького, затримання яких на засіданні уряд у березні 2015-го демонстрували у прямому ефірі на центральних телеканалах. Їх звинуватили у тому, що вони організували корупційну схему закупівлі пально-мастильних матеріалів. Утім, це звинувачення до обвинувального акту нині не потрапило.

Бочковського та Стоєцького підозрюють лише в тому, що в 2014-15 роках вони вимагали гроші в очільників територіальних підрозділів з погрозою звільнення. Покази щодо цього епізоду вже давав начальник ГУ ДСНС у Волинській області Володимир Грушовінчук. Бочковський, щоправда, ще відповідатиме, чи вимагав він собі земельну ділянку у підлеглого – очільника районного відділу ДСНС в Одеській області і чи допустив розтрату грошей, як переконують прокурори, під час закупівлі металошукачів.

Завершення розгляду цієї справи дасть суспільству відповідь на кілька запитань. Чи достатньо професійно спрацювали слідчі під час досудового розслідування? Наскільки досконале в нас антикорупційне законодавство, чи нема в ньому лазівок, якими можуть за підтримки адвокатів скористатися нечисті на руку чиновники? Чи позбулася зовнішніх впливів судова гілка влади?

Хоча може бути й таке, що Бочковський і Стоєцький стали цапами-відбувайлами, і їхнє затримання й арешт – недолугий піар-хід команди Яценюка, якій на той час треба було підняти свій рейтинг. Згадаймо ж бо, як прямо протилежно діяли представники «Народного фронту», коли 20 квітня цього року затримали їхнього головного спонсора Миколу Мартиненка, який, повіривши, що жодний суд не зможе довести його будь-яку провину в розкраданні державних грошей, наприкінці 2015 року добровільно склав депутатський мандат, і Рада це його рішення підтримала.

Нагадаємо, екс-голову комітету парламенту з питань паливно-енергетичного комплексу Миколу Мартиненка затримали за підозрою у створенні злочинної організації, привласненні і розтраті майна шляхом зловживання службовим становищем, що завдало збитків ДП «СхідГЗК» на 17,28 млн доларів. Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) просила суд взяти Мартиненка під варту на 60 діб з альтернативою 300 млн гривень застави. Але Солом’янський райсуд Києва 22 квітня відпустив Мартиненка на поруки народних депутатів та міністрів із «Народного фронту».

«Вся країна могла спостерігати за образливим для органів суду та сторони обвинувачення шоу, яке влаштували політики та окремі особи в залі суду, що є недопустимим та вплинуло на об’єктивність судді», – прокоментував події в залі суду керівник САП Назар Холодницький. Не влаштовує його і запобіжний захід: «З юридичної точки зору обраний запобіжний захід не відповідає ані тяжкості вчиненого злочину, ані заявленим у клопотанні ризикам, які є значно ширшими, ніж було озвучено у засіданні».

За його словами «цим рішенням було фактично легалізовано тиск на суд з боку народних депутатів, як інструмент спонукання до прийняття певного рішення, а точніше обмеження у виборі запобіжного заходу з боку судді».

Сьогодні троє з п’яти нардепів, стосовно яких генпрокурор Юрій Луценко зробив подання на зняття депутатської недоторканності і дозволу на їхнє кримінальне переслідування й арешт, – з «Блоку Петра Порошенка». Верховній Раді до канікул залишилося попрацювати в пленарному режимі лише тиждень. Чи встигнуть розглянути подання генпрокурора, чи спустять його на гальма? Ось головне питання, відповідь на яке чекає суспільство від народних обранців. Якщо загальмують, чи будуть їм після цього вірити люди, яким більше подобається стиль роботи Гліба Жеглова із культового радянського фільму «Місце зустрічі змінити не можна», ніж недолуге мямлення про презумпцію невинності і недостатність доказів.

«Буде сидіти! Я сказав», – заявляв герой Володимира Висоцького. І слова свого дотримував. Чи знайдеться в сучасній Україні хоч один із правоохоронців, який так само може впевнено заявити, що зло буде покаране?

Румунський досвід

Коли в Україна ввели електронне декларування доходів і статків чиновників, багато з них зрозуміли це як амністію награбованих ним капіталів і повносили в декларації не тільки те, чим нині володіють, але й розрахункові цифри майбутніх хабарів. Думали, перевіряти будуть тільки через рік, співставляючи декларації. Тож для декого стало неприємною несподіванкою, що НАБУ і САП розпочали проти них кримінальні провадження за статтею про незаконне збагачення. Як-от проти нардепа з «Народного фронту» Євгена Дейдея, родина якого задекларувала приблизно півтора мільйона гривень доходів, його дружина взяла приблизно 3,5 мільйона позики, притім сім’я депутата набула певного майна на суму 6 мільйонів.

Щодо депутата-«радикала» Андрія Лозового, то в нього, за словами генпрокурора Юрія Луценка, «найпростіша ситуація»: йому достатньо сплатити податки, і подання на нього з Верховної Ради відкличуть.

«Лозовой, за даними фіскальної служби, підтвердженими державною експертизою, не сплатив 1,7 мільйона гривень податків і ще понад 100 з лишнім тисяч гривень військового збору», – сказав Луценко на брифінгу у Житомирі 23 червня після наради з прокурорами областей.

Він нагадав приклад депутата Бобова, за яким подання про притягнення до відповідальності було скероване до парламенту, але потім відкликане через сплату нардепом податків у держбюджет і, як наслідок, закриття кримінального провадження.

Щодо Олеся Довгого з депутатської групи «Воля народу», то він, за даними слідства, на посаді секретаря Київської міської ради в «молодій команді Черновецького» продавив рішення про незаконне виділення під забудову землі з міського заказника «Жуків Острів». Навряд чи йому допоможуть зв’язки у владній коаліції, які він використав, коли балотувався в нардепи. Тоді, в 2014-му, на окрузі №102 в Кіровоградській області найбільші політичні сили, що на той момент називали себе демократичними – БПП і НФ – не висунули єдиного кандидата, що міг би стати конкурентом Довгому, і той переміг. Тепер же йому «світить» від 3-х до 8-ми років в’язниці.

Найбільш серйозне звинувачення висунуті проти депутатів Бориса Розенблата з БПП і Максима Полякова з «Народного фронту». Їх підозрюють в організації злочинної схеми заведення в Україну еміратської компанії з видобутку бурштину, лобіювання і кришування незаконного бізнесу з метою власного збагачення. Для викриття та документування незаконної діяльності нардепів уперше діяли під прикриттям українські офіцери із Національного антикорупційного бюро, всі учасники «бурштинової схеми», починаючи з осені 2016-го до червня 2017-го, були задокументовані, разом зі своїми співучасниками, усі їхні листування, переговори і зустрічі записані і зняті на відео.

За словами голови НАБУ Артема Ситника, долучалися до ведення оперативної розробки і фахівці Федерального бюро розслідувань США – в рамках підписаного торік меморандуму про співпрацю НАБУ і ФБР.

Яку роль вони виконували, він не розповів, але можемо припустити, що агенти ФБР після повернення на батьківщину – в США – подадуть детальний звіт про роботу НАБУ, який не заляже під сукном у керівництва цього солідного відомства, а, як мінімум, стане предметом серйозного аналізу урядовців, які відповідають за співпрацю з Україною. Цього не може не розуміти вище керівництво нашої держави, яке саме зараз намагається налагодити добрі партнерські відносини з адмніністрацією Дональда Трампа, а також отримати черговий транш кредиту Міжнародного валютного фонду.

До речі, саме тиск західних партнерів свого часу зіграв чи не вирішальну роль у започаткуванні рішучого наступу на корупцію в найбільш корумпованій країні Євросоюзу – Румунії.

Пересічні українці сьогодні захоплюються успіхами Китаю в цій справі, де корупціонерів страчують. Притім вони не готові дати собі відповідь, чи хотіли би, щоб так вчинили з їхнім високопоставленим родичем. Крім того, багато хто не задумується, що Китай залишається комуністичною державою з однопартійною системою. Жорстокі заходи до чиновників-хабарників дали позитивні результати в подоланні побутового хабарництва. Але у вищих ешелонах влади корупція існує й навіть процвітає. Тільки якщо ти потрапиш в немилість до вищого керівництва, то проти тебе буде запущена репресивна машина. А так – живи у своє задоволення, тільки знай міру.

Тому, як на мене, китайський досвід хоч і хороший, проте він схожий на російський – це чиста азійщина, де одним можна брати хабарі, а іншим – зась. Українцям все-таки варто було б більше придивитися до успіхів Румунії, тим паче, що саме цей шлях Україна обрала для себе – шлях до Європи.

Сьогодні найсильнішою жінкою країни і грозою корупціонерів у Румунії називають Лауру Ковесі, керівника Національного Антикорупційного Директорату (ДНА). В її власності – двокімнатна квартира в Бухаресті, придбана у 2007 році за іпотекою. На роботу вона їздить службовим авто. Немає в неї ні рахунків в іноземних банках, ні офшорних фірм у власності. Хоча її зарплата вельми солідна за румунськими мірками – 2,8 тисячі євро за місяць.

Свого часу вона стала наймолодшим генеральним прокурором в історії країни, а після призначення на пост головного прокурора ДНА стала місцевою страшилкою для чиновників найвищих рівнів. За неповних чотири роки (а саме стільки очолює Лаура Ковесі ДНА) з її подання на лаві підсудних опинилися 890 осіб. Вражаючим є і відсоток обвинувачувальних вироків: у 9 з 10 випадків обвинувачувані отримували покарання. Тільки від перерахованих прізвищ і посад, які свого часу займали засуджені до різних тюремних термінів чиновники найвищого рангу, багато хто втрачає дар мови: від колишніх міністрів і екс-депутатів парламенту та Європарламенту до брата колишнього президента Румунії Траяна Бесеску (Мірчі Бесеску) та сина екс-президента Молдови Петра Лучинського (Сергія Лучинського), колишнього прем’єр-міністра і колишніх спікерів Сенату (Верхня палата парламенту Румунії) Василе Блага і Валеріу Згоня.

Останні двоє чекають судового вироку, перебуваючи під юридичним наглядом. Обидва за хабар: один у більш ніж півмільйона євро, а другий – за мізерний (у порівнянні) – 10 тисяч євро. Різниця величезна, але закон, як кажуть, один для всіх, і стаття за скоєне – теж одна. Розмір не має значення, взяв хабар – до в’язниці.

Нинішні керівники парламенту Румунії Лівіу Драгня та Келін Полпеску-Терічану теж не без гріха. Драгня засуджений до двох років в’язниці (умовно), а щодо Попеску-Терічану слідство ще триває. Він звинувачується в дачі помилкових свідчень.

Принцип роботи управління простий, як все геніальне: закон один для всіх. І для рядових громадян, і для чиновників, незалежно від того, наскільки високу посаду вони займають. Тільки за один рік до суду були направлені кримінальні справи на чиновників і керівників різного рангу, в яких фігурували хабарі до півмільярда євро. А всього якихось шість-сім років тому про Румунію (не без підстав) говорили не інакше, як про найбільш корумповану країну Євросоюзу.

У чому все ж таки причина успіху роботи антикорупційного відомства? Як стверджує сама Лаура Ковесі, головна опора і складова – це закон. Верховенство його в роботі. Не менш важливим, за її словами, залишається і менталітет громадян, які повинні забути про можливості «за хабар вирішити всі питання».

Високий рівень підтримки нинішнє ДНА має і серед населення. Опитування в 2015-му році показало, що рівень підтримки ДНА становить 60%, тоді як підтримка парламенту перебуває на рівні 12%. Такий результат є не лише рекордним для державних органів за останні два десятки років, але й є першим прецедентом за цей період, коли державна служба випередила за рівнем довіри церкву. Підтримка та критика Ковесі настільки серйозна, що її призначення на другий термін лобіюють європейські чиновники.

До речі, Ковесі була призначена керівником ДНА ще колишнім президентом Траяном Бесеску, що не завадило їй згодом посадити за грати його брата. Її успіхи пов’язують також із перемогою на президентських виборах 2014-го Клауса Йоганніса, представника етнічної меншини трансільванських саксів та члена найбільшої опозиційної націонал-ліберальної партії. Головною програмною тезою Йоганніса була саме боротьба з корупцією, що передбачала, зокрема, і політичну підтримку ДНА. Либонь, через те йому й вдалося, поступаючись десятьма відсотками у першому турі тоді чинному прем’єр-міністру Віктору Понті, вирвати перемогу у другому.

Йоганніс розв’язав Ковесі руки. Притім, за її словами, вона жодного разу за роки роботи на посаді генерального прокурора та керівника ДНА не обговорювала ту чи іншу корупційну справу з керівництвом країни.

Вона боролася з корупцією, а корупціонери шукали можливості її позбутися. На неї шукали компромат. Не знайшли. На неї намагалися тиснути, залякати, встановивши зовнішнє спостереження. Причому «замовники» найняли для цього співробітників однієї відомої приватної ізраїльської охоронної структури, не пошкодувавши для цього кругленької суми, адже в тій структурі працювали колишні співробітники «Моссаду». Але «шпиків» швидко вирахували за допомогою румунської служби інформації (аналог української СБУ). І посадили. Не так давно Лауру Ковесі звинуватили в тому, що управління використовує «прослушку», як за часів Ніколає Чаушеску, для добування доказової бази. Відповідь Ковесі була більш ніж переконливою: «Так, прослуховування ведуться. Однак всі без винятків з дозволу судових інстанцій».

Спробувала нова парламентська коаліція пом’якшити кримінальне законодавство шляхом внесення в Кримінальний кодекс пункту, відповідно до якого чиновника не можуть притягнути до кримінальної відповідальності, якщо завдані ним державі збитки не перевищують 50 тисяч євро, як громадяни Румунії вийшли по всій країні на багатотисячні акції протесту. Коаліції довелося відступити.

Який висновок з цього всього можна зробити для України? Сьогодні ми впритул наблизилися до ситуації, яка була в Румунії до початку реального наступу на корупцію. Маємо підтримку Заходу. Схоже, є й політична воля Президента і уряду. Залишається змусити змінюватися парламент, інакше доведеться його переобирати.

Сьогодні по телевізору на замовлення уряду крутять соціальну рекламу: «Застав свого депутата проголосувати за зняття мораторію на продаж землі». Щодо цього «Волинська правда» вже писала.

Ну, не вимагають від України західні партнери негайного формування вільного ринку землі. А ось подолати корупцію або хоча б зменшити її вплив на суспільство – ось головна вимога міжнародних кредиторів України. І в цьому, з досвіду Румунії, народ має бути союзником Президента і уряду.

Тому гасло з екрана мало би звучати так: «Застав свого депутата не красти, не брехати й нарешті зняти з себе недоторканність». Щоб закон, як декларують, був один для всіх.

Іван ЖУРБА