У кінці минулого року українське селянство приголомшила новина – мовляв, із нового року заводи не прийматимуть молоко, надоєне від їхніх годувальниць, оскільки така сировина зазвичай другосортна. Паніку викликало, зокрема, впровадження нового Державного стандарту України 3662:2015 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови». Згідно із цим документом Україна стає на шлях впровадження європейських санітарно-гігієнічних стандартів в процес переробки молока. Тож відповідно до стандарту на українських полицях магазинів має з’явитися молочна продукція лише трьох ґатунків: екстра-класу, вищого та першого.

Утім, згодом повідомили ще одну звістку – нововведення щодо вимог до молока відтермінували. Тож тепер селяни із острахом чекають 1 липня, коли почнуть діяти зміни до державного стандарту та Україна відмовиться від молока другого ґатунку.

Щоправда, поки інші у страху перед «молочною революцією» вже планують збути свою годувальницю та мають намір раз і назавжди забути смак домашнього парного молока із ароматною пінкою, волинянка Тамара Андрейчук своїм прикладом доводить не лише всій області, а й всій Україні, що впровадження нових стандартів – не завада для успішного ведення особистого селянського господарства та реалізації молока вищого ґатунку. Лише власними силами та зусиллями доньок і зятів у маленькому селі Дожва на Турійщині Тамара Андрейчук тримає у своєму господарстві 23 корови й щоденно реалізовує на ПрАТ «Дубномолоко» від 200 до 300 літрів молока вищого ґатунку.

«Задуматися над поступовим збільшенням поголів’я корів спонукало безгрошів’я. Тут, у невеличкому селі, не так багато можливостей реального, хоч і нелегкого заробітку», – розповіла Тамара Пилипівна.

Ще дев’ять років тому у її господарстві була лише одна корова. У 2011 році господиня мала вже п’ять корів, тому з державної скарбниці їй частково відшкодували придбання установки індивідуального доїння, яку, до слова, жінка використовує і до нині. Ще через два роки Тамара Пилипівна отримала кредит за програмою «Власний дім» і придбала шосту корову. Поступово ж годувальниць у господарстві господині із Дожви ставало все більше і нині їх – аж 23. Більше того, згодом на світ мають з’явитися ще й 20 телят. Тож у планах – облаштування більшої кількості «житла» для корів.

Збільшення кількості поголів’я спонукало селянку побудувати корівник. Сьогодні тут у теплі і добрі «мешкають»  15 волинських «Мілок». У корівнику – чисто та охайно, а у центрі будівлі навіть красується прикрашена ялинка.

За словами Тамари Андрейчук, реалізовувати молоко вищого ґатунку цілком реально. Тож панікувати з приводу так званої «молочної революції» жінка не бачить сенсу. Каже, головне – дотримуватися вимог заготівлі та реалізації молока, здійснюючи постійний контроль за чистотою та якістю.

«Молоко доїмо у доїльні відра, і воно одразу потрапляє у спеціальний холодильник. Це мінімізовує людський фактор і контакт молока з повітрям», – розповіла Тамара Андрейчук, проводячи у спеціальне приміщення, де стоїть холодильний апарат на 800 літрів. Його господині безкоштовно надав у користування завод «Дубномолоко», на який Тамара Пилипівна вже 6 років реалізовує свою продукцію. Поруч із холодильником – центрифуга для визначення жирності молока.

Головний менеджер із заготівлі молока у Волинській області ПрАТ «Дубномолоко» Федір Подворнюк пояснив, що, забезпечивши миттєве охолодження молока впродовж двох годин після здоювання, є можливість зупинити ріст бактерій, а це, в свою чергу, гарантує якість продукції та тривале її зберігання. Федір Подворнюк також зауважив, що молоко, заготовлене в особистому селянському господарстві Тамари Андрейчук, – зразок якісної продукції для подальшої переробки, я діяльність селянки – приклад для скептиків.

«Жирність молока – 4,3%, кислотність – 17 градусів Тернера. Останній показник, до речі, «тягне» на екстра-ґатунок. Масова частка сухих речовин теж майже дотягує до показників цього ґатунку. Інші показники теж відповідають усім вимогам до молока вищого ґатунку», – висловився чоловік.

Директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Юрій Горбенко, відвідавши господарство Тамари Андрейчук, зауважив, що здивований європейським підходом жінки із невеличкого волинського села до ведення господарства. На його переконання, цьогоріч акцент на підтримці тваринництва робить держава, допомагаючи господарям із державної скарбниці. Більше того, Юрій Горбенко пообіцяв, що не стоятиме осторонь таких ініціативних людей, як Тамара Пилипівна, і обласна влада. Тож департамент усіляко сприятиме розширенню господарства відданої своїй справі жінки.

Юрій Горбенко резюмував, що реальним виходом для вирішення проблем молочної галузі можуть стати такі сімейні ферми, як господарство Тамари Андрейчук. У інтересах власників таких ферм – тримати марку якості, аби їхня продукція завжди була потрібна споживачу.

Іванна РУДИШИН