Взимку – на гриби: неподалік від Луцька, у селі Підгайці, – справжнє грибне царство. Волиняни Володимир Гнатюк та Олег Джигалюк облаштували у старому захаращеному приміщенні колишнього овочесховища місце, де вперше в області взялися у промислових обсягах вирощувати гриби гливи.

Приміщення у сто квадратних метрів, яке ззовні аж ніяк не схоже на грибарій, всередині – ніби окремий світ, де окремими сім’ями у солом’яних мішках живуть грибні грона. Кожен мішок – окрема республіка, зі своїми законами, вимогами та забаганками.

Забаганок у гливи аж надто багато. Тож для початку Володимир Гнатюк та Олег Джигалюк понад рік облаштовували приміщення. Найбільша ж проблема, кажуть чоловіки, у тому, що немає прописаної та єдино правильної технології облаштування грибарію для вирощування глив, а також методичних рекомендацій щодо догляду за грибами. Тож читали безліч літератури, їздили за досвідом в інші області, а головне – аналізували та виправляли власні помилки.

«Головне – щоб приміщення відповідало вимогам гриба. Тому ми облаштували систему опалення, вентиляції, а також доступу вологи. Важливо також, аби тут була достатня кількість світла. Насправді, чимало зусиль потратили на те, аби облаштувати приміщення. Усе робили своїми силами, а їх знадобилося чимало. Нам допомагав наш колега Василь Щербик, на подвір’ї якого тепер і є наш грибарій. Тут було фактично сміттєзвалище і закинуте приміщення овочесховища. Василь з сім’єю викупив цю територію, збудував будинок », – розповів Володимир Гнатюк.

За словами «грибників», один із найважливіших етапів у цій справі – приготування субстрату. Його готують із пшеничної соломи і разом із міцелієм кладуть у спеціальні мішки. Солому ж для своєї справи Володимир та Олег ще влітку вибирали дуже ретельно. Адже солома із пшениці, вирощеної з додаванням  будь-яких хімічних добрив, не підійде, бо глива – гриб дуже примхливий і просто не буде рости.

Субстрат – це одночасно і ґрунт, і корм для грибів. У мішках роблять отвори, з них згодом і виростуть грона глив. Один субстрат використовують для 2-3 «поколінь» грибів. Одне ж таке повноцінне «покоління» виростає приблизно за місяць–півтора. Тоді гливи зривають окремими гронами.

«Спробуйте зірвати Ви, не бійтеся. Тут треба як з дівчиною: трохи з ніжністю, а трохи й з натиском», – висловився, жартуючи, Володимир Гнатюк, демонструючи, як правильно зривати грона, аби не пошкодити.

На його переконання, надзвичайно важливо, аби у місце, де ростуть гливи, не потрапляли спори інших грибів. Інакше ж – цей гриб усі свої зусилля спрямовує на «війну» із чужими спорами, тож припиняє ріст та розвиток.

«Гливи, які ми вирощуємо, – це повністю екологічно чистий продукт. Солому для субстрату ми самостійно вибираємо, а також власноруч знезаражуємо від різних шкідливих елементів, протягом двох годин оброблюємо кип’ятком, оброблюємо марганцем. Таким чином, все стерилізується. Тож екологічно чиста солома змішується з екологічно чистим міцелієм. Тому гриб можна навіть їсти сирим (демонструє – ВП)», – розповів Володимир Гнатюк.

Колега Володимира Олег Джигалюк додав, що наразі їхній грибний бізнес – на стадії старту. За його словами, на Волині  дуже мало знають про гливу та її корисні властивості, тоді як навіть вчені називають гливу «грибом майбутнього». Нині їх часто можна бачити на прилавках супермаркетів. Але покупці, зокрема волиняни, найчастіше проходять повз, віддаючи перевагу більш знайомим печерицям, хоча нерідко останні називають «порожніми» грибами. Натомість, як розповів Олег Джигалюк, глива – низькокалорійний продукт, багатий вітамінами і мінералами, клітковиною і біоферментами. Чоловіки також запевняють, що гливи впливають на зниження рівня холестерину і цукру в крові, тож страви із їжі особливо рекомендовані діабетикам. Більше того, їх рекомендують вживати також після блоків хіміотерапії і прийому курсу антибіотиків. Адже глива має виражені протипухлинні, противірусні, антиоксидантні властивості.

«Гриб дуже корисний. Але, на жаль, ще у дитинстві всім нам сформували стереотипне уявлення про те, що, мовляв, гриб – то мертва їжа, в якій немає нічого корисного. Та і так історично склалося, що волинянам нічого більш і не треба, окрім картоплі (посміхається – ВП). Тож найперше хочемо пояснити людям, розповісти. З цією метою вже підготували брошури з інформацією», – висловився Олег Джигалюк.

Чоловіки розповідають, що у своїх родинах готують гливу у всіх можливих варіаціях – вареною, смаженою, тушкованою, консервованою. Окрім того, смакують перші і другі страви із гливи – рагу, підливки, паштети, супи, салати, навіть відбивні.  Олег Джигалюк додав, що за вмістом білка глива рівна до м’яса і бобових, але швидше і легше засвоюється.

У планах чоловіків – до весни відкрити ще один цех. Наразі ж їхню продукцію купують для подальшого продажу два місцеві супермаркети, є, окрім того, декілька постійних клієнтів. Тож Володимир та Олег запрошують до свого поки лише міні-підприємства.

Іванна РУДИШИН