8 листопада Православна Церква відзначає день пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського. Цьогорічне престольне свято для Свято-Димитрівського храму УПЦ села Вишнів Ківерцівського району є особливим – адже парафія отримала у дар часточку чесних мощей святого великомученика Димитрія Солунського, на честь якого освячений вишнівський храм.

Цю безцінну святиню вишнівській громаді подарував настоятель храму Святого преподобного Серафима Саровського УПЦ сусіднього села Діброва Ківерцівського району священник Віктор Обдар.

Отож, 7 листопада, напередодні престольного свята цю реліквію до вишнівського храму принесли урочистим Хресним ходом. Власне, це було поєднання двох Хресних ходів. Перший рушив з вишнівського Свято-Димитрівського храму назустріч святині. Ківерцівський районний благочинний протоієрей Олександр Кондратюк, настоятель вишнівської  парафії священник Павло Чамахуд  та прихожани вирушили зі своєї церкви назустріч Хресному ходу, учасники якого на чолі з настоятелем Свято-Іоанно-Богословського храму УПЦ села Борохів Ківерцівського району протоієреєм Олександром Кратюком та настоятелем храму Святого преподобного Серафима Саровського УПЦ священником Віктором Обдаром несли часточку мощей святого великомученика Димитрія Солунського та ще один дарунок для вишнівської Свято-Димитрівської парафії – копію чудотворної Волинської ікони Божої Матері.

Учасники Хресних ходів співали духовні піснеспіви, а коли ці обидва Хресні ходи поєдналися, то спільна процесія стала майже пасхальною. Настоятель вишнівського храму Святого великомученика Димитрія Солунського священник Павло Чамахуд подякував співбрату-священнику Віктору Обдару за цінний дар – часточку мощей небесного покровителя Вишнева. «Цей святий великомученик Димитрій Солунський є шанованим в усьому світі, і далеко не кожний храм має в наявності частку його чесних мощей. А наш вишнівський храм тепер має цю святиню», – зауважив отець Павло Чамахуд.

Після Хресного ходу церковні торжества з нагоди престольного свята Свято-Димитрівського храму села Вишнів розпочалися урочистим Всенічним бдінням, яке, у співслужінні настоятеля парафії священника Павла Чамахуда та сонму священнослужителів – настоятелів  навколишніх  приходів УПЦ, очолив ківерцівський благочинний протоієрей Олександр Кондратюк.

Окрасою богослужіння став спів місцевого хору, а також нещодавно створеного дитячого хору Свято-Димитрівського храму під керівництвом матінки Дарини Чамахуд.

«Хресні ходи є особливим церковним дійством, коли радіють ангели і тремтять демони, коли лунає особлива молитва. І сьогодні ми звершили разом цю благодатну молитву», – зауважив у своєму слові проповіді ківерцівський благочинний протоієрей Олександр Кондратюк.

Своєю чергою, священник Павло Чамахуд, від імені вишнівської громади Свято-Димитрівського храму, подякував усім присутнім священникам, які прибули розділити із православними Вишнева радість престольного свята та запросив їх до участі у спільній молитві за Божественною Літургією в сам день празника – 8 листопада.

Довідка «ВП»:

Великомученик Димитрій Солунський є одним з найшанованіших святих Православної Церкви. Він народився наприкінці ІІІ ст. в місті Фессалоніки (Солунь) у Північній Греції. Його батьки, таємні християни, хрестили його і наставили у вірі. Батько його, римський проконсул, помер, коли Димитрій досяг повноліття. Імператор Максиміан Галерій, що вступив на престол в 305 році, призначив Димитрія на місце батька володарем і воєводою Фессалонік.

Головним обов’язком Димитрія було захищати свою область від зовнішніх ворогів, але імператор зажадав від нього також, щоб він винищував християн. Димитрій замість цього став викорінювати язичницькі звичаї, а язичників навертати до Христової віри.

Звичайно, імператорові незабаром донесли, що проконсул Димитрій – християнин.

Повертаючись з походу проти сарматів (племен, що населяли тоді північнопричорноморські степи), Максиміан зупинився в Солуні. Готуючись до смерті, Димитрій роздав своє майно бідним, а сам віддався молитві й посту.

Імператор заточив проконсула в темницю і почав розважати себе й жителів Фессалонік гладіаторськими боями в цирку. Християн розшукували й тягли на арену. Один з гладіаторів – улюбленець імператора  Лій легко долав лагідних християн у бою і, на радість озвірілому натовпу, скидав їх на списи воїнів.

Юнак Нестор, з християн, відвідав Димитрія у в’язниці, і Димитрій благословив його на єдиноборство з Лієм. Зміцнюваний Богом, Нестор здолав гордого гладіатора й кинув його на списи воїнів. Нестора повинні були нагородити, як переможця, але замість цього його стратили, як християнина.

Згодом, за наказом імператора в’язничними сторожами було пронизано Димитрія списами в 306 році. Тіло великомученика Димитрія викинули на поживу звірям, але солуняни таємно поховали його. Слуга Димитрія Лупп взяв криваву ризу і перстень мученика та почав ними зцілювати недужих. Його теж стратили.

Під час правління імператора Костянтина Великого (324-337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були знайдені його нетлінні мощі. При гробі великомученика Димитрія відбувалися численні Божі чудеса та зцілення.

Коли за правління візантійського імператора Маврикія авари тримали в облозі місто Фессалоніки, святий Димитрій, як оповідає історія,  з’явився на міській стіні, і 100-тисячне військо нападників, побачивши велетенську фігуру,  панічно почало тікати.

З VII століття із ковчега з мощами святого Димитрія почало витікати запашне і чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: миро «за своєю властивістю – не вода, але густіше за неї і не схоже на жодне з відомих нам речовин… Воно дивніше всіх пахощів не лише штучних, але і по єству створених Богом». З цієї причини великомученика Димитрія назвали мироточивим.