У Луцьк прибуде чудотворна ікона преподобного Гавриїла Ургебадзе, грузинського святого ХХ століття, – про це повідомляє прес-служба Волинської єпархії УПЦ.

Протягом трьох днів, починаючи з четверга, 13 липня, святиня перебуватиме у тимчасовому приміщенні кафедрального собору Всіх святих землі Волинської.

Цього року чудотворний образ грузинського святого вже перебував на території Волинської єпархії УПЦ. 6 квітня ікону привезли до Свято-Покровського храму села Піддубці Луцького району.

Доступ до образу буде відкритий для всіх бажаючих приклонитись до всесвітньо відомої святині.

Преподобний Гавриїл Ургебадзе – грузинський подвижник ХХ століття, він увірував всупереч тому, що народився у родині комуністів та майже до кінця життя змушений був опиратись атеїстичному режиму.

1 травня 1965 року народження, під час травневої демонстрації, ієромонах Гавриїл підпалив величезний портрет Леніна, за що був побитий розлюченим натовпом. Напівживий з вісімнадцятьма переломами, він був заарештований за «антирадянську діяльність» і доставлений в ізолятор КДБ. На допиті від нього вимагали визнання, що його вчинок був здійснений за наказом вищого церковного керівництва; отець Гавриїл відмовився, і пояснив причину свого вчинку тим, що поклоніння гідний тільки Бог, а не людина. Тривалі катування і загрози смерті не змінили його показань [2].

Міжнародний резонанс, викликаний подією, не дозволив владі стратити ієромонаха. З ізолятора його перевели в психіатричну лікарню. 19 листопада 1965 року отець Гавриїл був виписаний з лікарні з діагнозом «психопатическая особистість, схильна до псіхозним шизофреноподібних провалів»

У 1971 році рішенням католікоса-патріарха Єфрема II і митрополита Ілії, майбутнього патрірха Грузії, отець Гавриїл став духівником жіночого монастиря Преображення Господнього в Самтавро. В цей час він жив у вежі царя Міріана близько Самтавро-Преображенської церкви та жіночого монастиря святої Ніни в місті Мцхета. У 1987 році отець Гавриїл переселився з вежі в старий курник. У 1990 році, в пошуках більшого усамітнення, перейшов в монастир Шіомгвіме, але Бог у баченні велів йому повернутися в Самтавро і служити людм.

В останні роки свого життя архімандрит Гавриїл став шанованим і улюбленим старцем в Грузії. Йому приписували божественний дар прозорливості і зцілення від хвороб. Старця щодня відвідували паломники з різних країн. Незадовго до смерті старець захворів водянкою, а зламавши ногу, півтора року був прикутий до ліжка. Іноді, долаючи біль, він піднімався і сидів біля церкви. Помер від асциту 2 листопада 1995 року. Його поховали, згідно із заповітом, загорнувши тіло в грубий саван, на території у Преображенській церкві в монастирі Самтавро, в місті Мцхета

Священний Синод Грузинської Православної Церкви прославив старця Гавриїла як преподобного 24 грудня 2012 року, через 17 років після смерті.

Молитви до нього, зокрема, линуть заради підтримки й заступництва за онкологічних хворих. Зафіксовано чимало випадків дива зцілення.