Про увічнення пам’яті відомого земляка в Дніпрі говорили давно,однак ідея отримала реальне втілення тільки зараз. «Дуже добре,що в нинішніх умовах,коли зносять пам’ятники і меморіали,ми відкриваємо пам’ятний знак нашому землякові,Для міста ця подія – знакова. Дніпро настільки унікальне місто,що люди,які народжуються тут,отримують «щеплення» волелюбності і гідності,так як це було з Олександром Галичем,який народився в Катеринославі і прожив тут два роки. Тепер Галич повернувся»,- сказав на церемонії мер Дніпра Борис Філатов.
 
Керівник художньої ради при міському голові,режисер театру КВН ДГУ Григорій Гельфер зазначив,що відкриття пам’ятної дошки Олександру Галичу ще раз доводить: Дніпро «стає культурною та інтелектуальної столицею». В урочистій церемонії відкриття меморіальної дошки взяли участь представники культурної громадськості,а також барди з України,ближнього і далекого зарубіжжя.
 
Як розповідають дніпровські краєзнавці,Олександр Аркадійович Галич (Гінзбург) народився в місті Катеринославі 19 жовтня 1918 року в родині службовців. Він прожив з батьками на вулиці Старокозацькій перші два роки життя. Потім родина виїхала до Севастополя,а в 1923 році – в Москву,де Олександр Гінзбург жив аж до еміграції з Радянського Союзу.
 
Багатогранний талант О. Галича проявився спочатку в драматургії. За його п’єсами йшли вистави в багатьох театрах Радянського Союзу.
 
Любителям кіно,безумовно,відомі фільми «Вірні друзі»,«На семи вітрах»,«Дайте книгу скарг» і «Та,що біжить по хвилях»,сценарії для яких написав Олександр Галич. Кар’єру радянського драматурга він поставив під удар своєю протестною творчістю поета-пісняра. Галич став основоположником жанру сатиричної політичної пісні,відкрито критикуючи спосіб життя радянської еліти і переслідування інакомислячих,що неминуче призвело до конфлікту з владою. За це Олександр Галич був практично вигнаний з країни в 1974 році. Першим його притулком за кордоном стала Норвегія,потім він переїхав до Мюнхена,де працював на радіостанції «Свобода». В останні роки життя Галич проживав у Парижі,де і загинув 15 грудня 1977 року за загадкових обставин. Він похований на чужині – в передмісті Парижа на кладовищі Сент-Женев’єв- де-Буа.