Найбільш несподіваною, на перший погляд, політичною новиною останніх днів стала інформація про ймовірне призначення Михайла Саакашвілі віцепрем’єр-міністром  України. За відповідне рішення голосуватиме Верховна Рада України вже у понеділок, 27 квітня. Михайло Саакашвілі був досить яскравим опозиційним політиком в роки правління Петра Порошенка, однак потім на деякий час зник і центру уваги, і ось знову з’являється в українській політичній реальності. І якщо прослідкувати за всіма його рухами протягом останніх кількох років, то логіка подій стане більш-менш зрозумілою. Тож спробуємо розібратися, Михайло Саакашвілі – підсилення для «ЗЕ-команди», чи «Троянський кінь», який остаточно розхитає стійкість вертикалі влади і наблизить Україну до її чергового перезавантаження? 

Нагадаємо, Михайло Саакашвілі розпочав свою кар’єру у великій політиці у 2003 році, коли став лідером Революції Троянд у Грузії. В результаті зміни влади Михайло Саакашвілі став президентом Грузії і увійшов в історію як найуспішніший реформатор на теренах колишнього Радянського Союзу. Однак пізніше проросійські сили на чолі з олігархом Бідзіна Іванівшвілі відновили вплив у Грузії, політична сила Михайла Саакашвілі зазнала поразки на виборах, а проти його самого порушили ряд кримінальних справ. Однак демократичні країни визнали їх політично вмотивованими.

У 2014 році тодішній Президент України Петро Порошенко запросив Михайла Саакашвілі очолити Одеську обласну державну адміністрацію, яку до того очолював волинянин Ігор Палиця, партнер олігарха Ігоря Коломойського. На той час між Петром Порошенком та Ігорем Коломойським вже відбувся конфлікт. Грузинська команда розпочала системні реформи в Україні. Колишньому президенту Грузії були надані широкі повноваження в межах Одеської області, він розпочав ламати корупційні схеми на одеській митниці. Хатія Деканоїдзе зайнялася реформою патрульної поліції, а Давід Сакваралідзе розпочав кримінальне переслідування топ-корупціонерів на Одещині. Власне так звана справа «діамантових прокурорів» стала одним із основних каменів спотикання між Петром Порошенком та командою Михайла Саакашвілі. Не знайшов п’ятий президент спільної мови зі своїм колишнім другом Михайлом Саакашвілі. Президент вимагав від сторони Давіда Сакваралідзе, в результаті вся грузинська команда перейшла в опозицію до чинної влади, Михайло Саакашвілі став найяскравішим опозиційним політиком України, навколо якого почала об’єднуватися вся українська опозиція, окрім проросійських сил.

Політична партія Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі ставала справжньою платформою для об’єднання проти корупції і брехні влади. Позбавлення громадянства Михайла Саакашвілі в той час, коли він був за кордоном, не послабила активність опозиції, а навпаки посилила її. Десятки тисяч людей приїхали до польсько-українського кордону, аби зустріти лідера опозиції, який заявив, що повертатиметься в Україну, не дивлячись на статус апатрида – особи без громадянства. Тодішня влада вдалася до безпрецедентних дій – на кордоні затримали потяг, в якому їхав Михайло, лунала навіть інформація, що на нього готувався замах в день так званого «Прориву Саакашвілі». Не дивлячись на опір влади і заклики окремих гарячих голів стріляти по людях на кордоні, опозиційний політик зміг повернутися в Україну і очолити протестний рух.

Протестні настрої суспільства, підсилені офшорними скандалами та корупцією у сфері оборони, переросли у багатотисячні марші за імпічмент, найбільші акції протесту з часів Революції Гідності. Однак повторити сценарій Майдану не вдалося, влада не піддавалася на провокації, поліції та Національній гвардії було суворо заборонено застосовувати будь-яку силу до мітингувальників. Акції проходили мирно кожними вихідними, однак їхні учасники, що приїздили з різних куточків України, не бачили реального плану дій у опозиційних лідерів. Рух Нових Сил так і не зміг перетворитися на комунікаційну платформу і об’єднати опозицію в єдиний кулак, кожного разу мітинги ставали все менш чисельними, більшість суспільства не бачила для себе сенсу виходити на так званий «МіхоМайдан». Дочекавшись зручного моменту, команда Петра Порошенка затримала Михайла Саакашвілі та видворила за межі України. Після цього активність його політичної сили в нашій країні остаточно припинилася.

ОДИН У ПОЛІ ПРОТИ «БАРИГ»: МИХАЙЛО СААКАШВІЛІ – ПОЛІТИЧНИЙ КАМІКАДЗЕ

Такий розвиток подій був більш ніж прогнозованим. Адже Михайло Саакашвілі став справжнім політичним камікадзе в Україні, оголосивши війну відразу всім політичним кланам – команді тодішнього президента Петра Порошенка, команді Ігоря Коломойського, який, руками міністра внутрішніх справ Арсена Авакова зберігав вплив на силовий блок України, проросійським силам і навіть українським націоналістам, які теж були далеко не в захваті від ідеї призначати іноземців на ключові державні посади в Україні. Світові лідери знають Михайла Саакашвілі як непідкупного, відтак купити його українські «грошові мішки» не змогли. Посадити за надуманим звинуваченням теж не ризикнули, адже розуміли, що він має настільки високу підтримку в Україні, що люди будуть готові йти на штурм СІЗО аби визволити свого лідера. Не ризикнули й фізично ліквідувати, адже це призвело б до вкрай негативних наслідків. Так само відмовилися від ідеї видати пана Михайла в руки грузинському правосуддю, фактично – в руки проросійського олігарха Бідзіно Іванішвілі, адже у такому разі Україна ризикувала нарватися на осуд західних партерів і втратити підтримку з їхнього боку. Відтак позбутися головного болю у вигляді Саакашвілі тодішня українська влада могла лише одним способом – видворити за межі України.

Михайла Саакашвілі за його гарячий грузинський темперамент і здатність говорити все, що думає, називали «бульдозером». Він в прямому сенсі морально зносив своїх опонентів, а вони у нього були досить серйозними. І так різко і жорстко говорити з президентом та міністрами не міг дозволити собі жоден інший опозиційний політик. Неодноразово на ефірах та в різних інтерв’ю, під час виступів на багатотисячних мітингах Михайло Саакашвілі називав чинного на той час Президента України Петра Порошенка «баригою» та «хабарником».

Чинним на той час міністрам опозиціонер не цурався говорити подібні «компліменти» в очі. Наприклад, у 2017 році у кабінеті тодішнього міністра юстиції Павла Петренка суперечка мало не дійшла до бійки, Михайло Саакашвілі не добирав слів на адресу міністра. Нагадаємо, тоді однопартійці Михайла Саакашвілі звинувачували все Міністерство юстиції і самого міністра у «політичному рейдерстві», адже там разом зі справжньою партією Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі зареєстрували і фейкову  – Рух Нових Сил Міхеїла Саакашвілі, видавши напередодні одному із киян паспорт на таке ім’я. Молодого чоловіка, новоспеченого «Міхеїла Саакашвілі», тоді швидко знайшли і він зізнався, що погодився змінити прізвище, ім’я та по-батькові  за певну грошову винагороду. Ці дії міністерства призвели до акцій протесту і жорсткої перепалки Михайла Саакашвілі та Павла Петренка, який, між іншим, потрапив до влади у складі команди «Народного фронту», у якій було потужне крило олігарха Ігоря Коломойського.

Ще один міністр з обойми «Народного фронту» Ігоря Коломойського – Арсен Аваков, з яким колишній грузинський президент посперечався ще сильніше. Михайло Саакашвілі прямо звинуватив міністра внутрішніх справ Арсена Авакова у корупції та пообіцяв це довести публічно. В результаті емоційної перепалки не менш темпераментний політик Арсен Аваков не стримався, та жбурнув у Михайла Саакашвілі склянку з водою. Це відео облетіло всі телеканали та ресурси в мережі Інтернет. Адже ніхто більше з українських політиків не дозволяв собі робити такі різки заяви і так зухвало вести себе у спілкуванні з міністрами. Коса на камінь найшла саме через Одещину і питання приватизації Одеського портового заводу. До того моменту Арсен Аваков вже усунув від реформи поліції грузинську команду і замість Хатії Деканоїдзе призначив головою Нацполіції Сергія Князєва.

Нічого хорошого про свого наступника на посаді голови Одеської ОДА не зміг сказати й Ігор Палиця.

«Він просто говоряща собачка, прийшов і говорив те, що йому сказали говорити. Тільки спочатку собачку кормили з руки, а потім перестали кормити, він розвернувся і пішов гавкати на господаря», – заявив Ігор Палиця на одній із пресконференцій у Волинській ОДА.

Оскільки Ігор Палиця, Павло Петренко й Арсен Аваков – люди з орбіти впливу олігарха Ігоря Коломойського, то, очевидно, що і й з самим Ігорем Валерійовичем у Михайла Ніколозовича стосунки були, м’яко кажучи, не дуже теплими. Та й у своїй книжці «Пробудження сили» про українського олігарха колишній президент Грузії відгукувався не надто позитивно. Однак…

СААКАШВІЛІ У ЛУЦЬКУ: ДИВНИЙ ВІЗИТ І ЗМІНА ТИПОВОЇ РИТОРИКИ РЕВОЛЮЦІОНЕРА

Після повної зміни влади в Україні якийсь час Михайло Саакашвілі лишався в тіні. Він публікував пости на своїй сторінці у Фейсбуці, час від часу записував відеоролики, але не проводив жодних зустрічей, мітингів, не вів особливої політичної активності, досить позитивно відгукуючись про Володимира Зеленського і його команду. І ось раптом у лютому цього року з’являється новина – Михайло Саакашвілі їде до Луцька. Чому – не знає ніхто. Місцевому партактиву Руху Нових Сил нічого не відомо про візит, на офіційній сторінці політика інформації немає, у Лесиному виші повідомляють – колишній президент їде, аби поспілкуватися зі студентами. Дивно, а чому саме із волинськими? Цей візит не був у рамках якоїсь освітньої студентської  програми, чи роботою в рамках того чи іншого гранту. Він був одиночним. «Волинь.Правда» вирішила скористатися моментом та взяти ексклюзивне інтерв’ю і відомого політика.

Михайло Саакашвілі люб’язно погодився приділити час «Волинь.Правді» і встиг зачепити чимало тем, однак деякі відповіді відверто здивували. Наприклад, зазвичай вибуховий грузинсько-український політик на цей раз досить толерантно відгукнувся про Арсена Авакова, який раніше кидав у нього склянку з водою.

«Аваков, до речі, дуже правильно зробив, що не підтримав Порошенка. Той факт, що він не підтримав Порошенка, як ми всі тепер розуміємо, став дуже корисним у майбутньому. А щодо поліції – там реально є проблеми, тому, що всі інші сфери, окрім патрульної поліції, не змінилися. Окремо від всього іншого патрульна поліція не може існувати в Україні. Для того, щоб поліція змінилася, необхідні системні реформи в усіх інших сферах. Системних реформ проведено не було. Не було судової реформи. До Руслана Рябошапки не відбувалося жодних змін у прокуратурі. Тому це дуже сильно нашкодило реформі поліції. Тому не потрібно у цьому звинувачувати Арсена Авакова, справа у тому, що не було політичної волі взагалі це змінювати», – заявив у інтерв’ю «Волинь.Правді» Михайло Саакашвілі.

Як бачимо, один в полі не воїн, і колись грізний опозиціонер і гроза всіх корупціонерів сьогодні змінює риторику на більш м’яку, навіть у відношенні до колишніх запеклих опонентів. Більше того, після зустрічі зі студентами у Луцьку Михайло Саакашвілі відправився на ефір телеканалу «Аверс» Ігоря Палиці, який ще кілька років тому називав пана Михайла «говорящою собачкою». Вже у лютому можна було робити висновки, що Михайло Саакашвілі та група «Приват» прокладають місточки дружби один до одного, а українську політику очікують чергові круті переміни. І ось сьогодні прогноз справджується. Михайло Саакашвілі на посаді віцепрем’єр-міністра  сьогодні звучить майже як реальність, адже якщо подання вносить Президент України, то сумнівів у цьому призначені майже не лишається. Чи все ж лишаються?

ДРУГ РЕСПУБЛІКАНЦІВ: ПРИЗНАЧЕННЯ СААКАШВІЛІ ЛОБІЮЮТЬ В БІЛОМУ ДОМІ?

Експерти у Фейсбуці змагаються у своїх оцінках щодо призначення колишнього грузинського президента на високу політичну посаду в Україні. Але загалом всі думки і припущення з цього приводу можна звести до двох основних точок зору. Перша полягає у тому, що призначення Михайла Саакашвілі значно підсилить Уряд Дениса Шмигаля, який стикнувся із викликами, перед якими, мабуть, не стояв ще жоден Уряд в історії незалежної України. Протилежну точку зору можна сформулювати так – грузин в Уряді «Зе» поставить остаточну крапку в історії цієї політичної команди.

Знаючи про цінності, досвід, амбіції, зв’язки, темперамент і лідерські якості характеру Михайла Саакашвілі, можна прогнозувати, що після цього призначення сам глава Уряду Денис Шмигаль, який, при всій повазі, взявся у великій українській політиці нізвідки, опиниться у тіні політика зі світовим ім’ям. І ця гіпотеза має більше шансів на існування, ніж третя з найбільш поширених у просторах Фейсбуку. А третя полягає у тому, що команда «Зе» планує зробити із Михайла Саакашвілі цапа відбувайла, ймовірно, розуміючи, що виклики і загрози, які відкрилися перед Україною, настільки серйозні, що впоратися із ними без катастрофічних електоральних втрат просто неможливо. Саакашвілі, як кризовий менеджер, візьметься за болючі і непопулярні реформи, а коли ситуація вирівняється – його попросять піти.

Навряд політик рівня Михайла Саакашвілі погодиться на таку роль, тож варто розглядати два основні варіанти. В цьому контексті варто зазначити, що колишній президент Грузії є настільки впливовою політичною фігурою не тільки тому, що має відповідний характер, освіту і виховання, а й потужну підтримку міжнародних лідерів, зокрема – республіканців США. У своїй книзі «Пробудження сили» політик згадує про важливу підтримку і дружні стосунки із колишнім президентом США, республіканцем Джорджем Бушом молодшим. Нинішній президент Сполучених Штатів також дуже позитивно відгукується про Михайла Саакашвілі. Нагадаємо, Дональду Трампу загрожував імпічмент за двома статтями звинувачення, одна з яких – зловживання владою. Посприяла цьому процесу телефонна розмова з Президентом України Володимиром Зеленським. Тоді американському лідеру закидали тиск на українського колегу. Дональд Трамп втримався, 5 лютого його виправдали по обом статтям звинувачення. А оскільки Михайло Саакашвілі не тільки друг всіх республіканців, а й Дональда Трампа особисто, то чи не можна припустити, що ініціатива про його призначення в Україні «росте» з Білого Дому?

Якщо розглядати питання призначення Михайла Саакашвілі через призму геополітики, то підказку можна шукати у тому, хто і як голосуватиме. Звісно ж в першу чергу лакмусовим папірцем буде фракція «Слуги народу». Якщо Президент вніс це подання, то він точно забезпечить голоси наближених до нього депутатів фракції. Оскільки в лютому у Луцьку ми могли спостерігати явне потепління у відносинах між Михайлом Саакашвілі та групою «Приват», то можна припустити, що це крило «Слуги народу», а також депутатська група «За майбутнє» також дадуть свої голоси «За». Не здивуємось, якщо призначення підтримає дружня до групи Ігоря Коломойського «Батьківщина». Депутати фракції «Голос» та інші так звані «соросята» у складі фракції «Слуги народу», найбільш ймовірно, також голосуватимуть за призначення Михайла, оскільки також перебувають у дружніх відносинах із американськими республіканцями. Безумовно ОПЗЖ не дасть жодного голосу «За», а от за позицією «Європейської солідарності» буде цікаво спостерігати. Ця фракція на чолі з її лідером опинилася у непростій ситуації. З одного боку у Петра Порошенка та Михайла Саакашвілі відносини залишаються напруженими, а погляди кардинально протилежними. З іншого боку – у них спільні американські друзі. Якщо «ЄС» на майбутніх президентських виборах у США робитимуть ставку на демократів (як минулого разу), то, ймовірно, ініціативу Володимира Зеленського не підтримають. Якщо ж далі розраховують на перемогу і подальшу підтримку республіканця Дональда Трампа – будуть вимушені голосувати в унісон із запеклими політичними опонентами із команди «Зе», як то вже одного разу було під час голосування за земельну реформу. Віддати голоси «За» фракція Петра Порошенка може і в тому разі, якщо вірною є гіпотеза про «Троянського коня» Саакашвілі. Якщо його впроваджують в Уряд Шмигаля, за який пряму відповідальність несе Володимир Зеленський, щоб розвалити цю команду із середини, то п’ятий Президент України, який, здається, ще досі не змирився зі своєю поразкою, не пропустить можливості цьому посприяти. Прихід Михайла Саакашвілі в українську політику став початком кінця політичної кар’єри Петра Порошенка, невже така ж доля чекатиме на Володимира Зеленського?

Можливо, і швидше всього, в ситуації, яка склалася, Михайло Саакашвілі – не «Троянський кінь», але він точно «темна конячка». Хто насправді лобіює його призначення в Уряд Дениса Шмигаля, яка доля його політичного проекту Рух Нових Сил, за які напрямки політики він відповідатиме та хто  друзі й вороги грузина в новій українській політиці – на разі до кінця не зрозуміло. Те, що призначення відбудеться, не викликає сумнівів, і ми побачимо Михайла Саакашвілі в Уряд. Але яким він буде – це загадка. Чи буде це конструктивний і холоднокровний реформатор, готовий системно працювати пліч о пліч у сформованій команді, чи все ж таки він лишається вічним бунтарем-революціонером і невдовзі ми почуємо до болі знайоме слово «бариги» із характерним грузинським акцентом і нові літаючі склянки з водою на засіданнях Уряду?  

Роман Колюхов