Тридцятого березня 2017 року оперативники управління захисту економіки у Волинській області Національної поліції спільно з обласною прокуратурою за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури затримали на хабарі голову Любомльської райдержадміністрації Миколу Пархомука. Про це через декілька хвилин (!) після затримання написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.

Кому вигідне затримання Пархомука?

«Скільки «врожаю» повинна приносити земля – визначав саме він, – написав Аваков про Пархомука. – Вимагав 2 тисячі доларів за виділення 16 га землі в оренду терміном на 10 років. При цьому сума орендної плати зменшувалася в кілька разів, а землю виділяли за рахунок земель невитребуваних часток (паїв)».

Пархомука затримали в любомльському ресторані «На хвилях Світязя». «Напевно, голова Любомльської районної державної адміністрації збирався відразу й відзначити у кафе збір «урожаю»… але завадили оперативники», – повідомив у соцмережі керівник МВС.

Одразу після цього волонтер із села Вишнів Любомльського району Олександр Положевець написав у «Фейсбуці» в стилі свого колеги Романа Сініцина: «Знайомтесь, це Коля.  Колю наш «перший» рік тому призначив головою РА Любомля.  Колю запрошували на різні заходи пов’язані з АТО, Коля промовляв різні промови, про честь і гідність…Сьогодні Колю взяли на хабарі у 2000$!!! Колю! Голову одного з найбагатших районів взяли на хабарі у два кілограмми, це не підстава, це жадність. Не будь як Коля».

А народний депутат Ігор Гузь, обраний в окрузі, до якого належить Любомльський район, наслідуючи стиль волонтерів, у своїх висновках пішов ще далі. «Знайомтеся, це Володя і Коля», – написав Ігор Гузь у «Фейсбуці» наступного дня після затримання голови Любомльської райдержадміністрації. Володею він назвав голову Волинської облдержадміністрації Володимира Гунчика, а Колею – Миколу Пархомука. Незважаючи на те, що обидва чиновники старші від нього на більш ніж 20 років.

Увесь допис Гузя просякнутий в’їдливими коментарями-звинувачення Володимира Гунчика в тому, що він у липні 2014-го, коли обійняв посаду керівника області, звільнив на Волині всіх голів райдержадміністрацій, яких призначав після Майдану Григорій Пустовіт, незважаючи, як пише Гузь, «на їхню партійність та результати роботи. Просто тому, що вони не присягнули Порошенку». «Дискусії з Володею нічого не дали: вперся як баран і стояв на своєму», – пише Ігор Гузь, чим підтверджує: він був проти того, щоб звільнили з посади голови Любомльської райдержадміністрації соратника Гузя Ігоря Торбу (Торба нині працює помічником-консультантом Гузя).

В Любомлі керівником району Володимир Гунчик вирішив призначити Миколу Пархомука. Звісно, проти цього був і нардеп. Відтак, аби тримати ситуацію в районі на контролі, Пархомука оформили радником голови ОДА.

«Але ось незадача, Колю заблокували на рівні Києва і блокували довго, трохи більше року, – пише Ігор Гузь. –Чого гріха таїти, знаючи барижне нутро Колі та схильність до хабарництва, долучився до блокування кадрового рішення і я. Але все-таки Адміністрація Президента дотиснула, і в березні 2016-го Колю призначили на посаду».

Пишучи про затримання Пархомука, Гузь не приховує радості. І звертає увагу в бік голови ОДА, який того призначав. «Чи усвідомлює свою відповідальність Володя, рекомендувавши хабарника та баригу Колю на таку посаду?» – запитує Гузь. І виносить вердикт: «Володя ж уже старший чоловік, «не вигрібає» зовсім, не вміє і не може, ще й оточив себе хабарниками і баригами, які і його рано чи пізно потягнуть в буцигарню». А це вже звучить як погроза.

Суд звільнив Миколу Пархомука з-під варти під заставу 500 тисяч гривень. А вже через два дні, 6 квітня, Ігор Гузь виклав на своїй сторінці у «Фейсбуці» відео, на якому міністр внутрішніх справ Арсен Аваков під час засідання уряду звертається до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана з проханням відсторонити Миколу Пархомука з посади голови Любомльської райдержадміністрації. Гройсман дав доручення керівнику апарату Кабміну вивчити це питання.

«Так і живемо, а все чому? А тому, що голові Волинської ОДА Володимиру Гунчику ну вже дуже не хочеться втрачати такого цінного кадра, як вже сподіваюся екс-голова Любомльської РДА Микола Пархомук», – коментує відео Ігор Гузь.

А під час години запитань до уряду у Верховній Раді 7 квітня Ігор Гузь уже вимагав від Володимира Гройсмана не тільки звільнити Миколу Пахомука із займаної посади, але й організувати урядову перевірку на Волині, «у зв’язку з недолугою діяльністю керівника ОДА, який не контролює ситуацію в області та оточив себе хабарниками». З посади Миколу Пархомука таки звільнили. Але згідно з поданою ним заявою, як йдеться в розпорядженні Президента від 21 квітня.

Хто ви, громадянка Міненко: фармацевт, підприємець, медсестра чи член злочинного угруповання на гачку в правоохоронців?

Двадцять першого листопада 2011 року працівники служби боротьби з економічною злочинністю затримали на хабарі головного лікаря Рівненського пологового будинку №2 Ганну Чайку. Півтори тисячі євро їй передала громадянка Наталія Міненко. Нібито за те, що Чайка прийме її на посаду медсестри очолюваного нею закладу. Чотири місяці тривало слідство і суд. І увесь цей час Ганна Чайка перебувала під арештом. Доки не дізналася вирок: п’ять років ув’язнення (умовно). Суд не знайшов доказів того, що Ганна Чайка вимагала гроші за працевлаштування. Але посади головного лікаря вона позбулася.

Пізно ввечері 22 серпня 2016 року Державна служба боротьби з економічною злочинністю затримала за підозрою в хабарництві в.о. керівника головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області Павла Боднара. Боднар обіймав посаду в.о. керівника тернопільського Держзему з кінця жовтня 2015 року. Його призначення, за даними місцевих ЗМІ, наполегливо домагався керівник Тернопільської облдержадміністрації Степан Барна. За даними сайта Держгеокадастру, в березні 2016 року Боднар пройшов конкурс на посаду начальника головного управління в Тернопільській області. Але затвердження очільником відомства так і не дочекався. До речі, незадовго до затримання Боднара його заступником було призначено «тимошенківця» Віктора Мартинюка, який виконує обов’язки начальника головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області до сьогодні.

П’ятнадцятого серпня 2017 року Тернопільський міськрайонний суд визнав Павла Боднара винним у зловживанні впливом, призначив сплатити 25500 гривень штрафу, а також заборонив йому протягом року обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Боднара звинувачували у тому, що в серпні 2016-го він взяв у громадянки Наталії Міненко (знову це прізвище!)гроші за вплив на директора Тернопільського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою з метою ухвалення останнім рішення про прискорену та безперешкодну розробку проекту землеустрою. Боднар встиг отримати 500 доларів і був затриманий правоохоронцями.

У суді чиновник свою вину визнав повністю. Хоча ще рік тому заявляв: справа проти нього шита білими нитками.

– Потенційний претендент на земельну ділянку – мешканка Радивилова Рівненської області Наталя Міненко, клопочеться про землю ще від лютого, – розповідав Павло Боднар місцевим ЗМІ у вересні 2016-го. –Йдеться про два гектари у Зборівському районі. Вже на початках жінка почала тиснути на жалість, мовляв, її б’є чоловік – показує синці на руках, сама виховує дітей тощо. З її слів, земля потрібна для вирощування і збирання лікарських трав, які вона за вже укладеним контрактом мала поставляти до Голландії. Незважаючи на всі слізні прохання та пропозиції «віддячити», я мінімум шість разів їй відмовляв у здачі документів. Оскільки жінка не місцева, вона повинна булла отримати погодження на землю від сільськоїради. В іншому випадку дозволу від земельників вона не отримала б. Такі правила, і я від них відступити не міг. Коли вона до матеріалів справи долучила погодження Тростянецької сільської ради, то у мене не було правових підстав відмовити їй у наданні землі. І 22 серпня я підписав наказ про затвердження технічної документації з землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни її цільового призначення, – розповів Павло Боднар.

У той самий день, за повідомленням поліції, головного земельника області взяли на хабарі.

– Того дня пані Наталія вчергове нагадала про чоловіка, який її побив, сказала, що я для неї зробив велику справу і в якості подяки запросила на вечерю. Я не одружений, а вона гарна чорнява жінка, тому й погодився. Ми зустрілися у кафе «Автопорт». Жінка зайшла, поставила на стіл документи. Серед них був конверт, де, як потім дізнався, лежали 200 доларів. Конверт одразу відсунув у сторону, грошей до рук не брав. Давно підозрював, що мене хочуть підставити, тому намагався уникати будь-яких підозрілих пакунків. Не можу зрозуміти, чому мене зробили відомим на всю Україну  хабарником? Вимога хабара – це тоді, коли ти мені дав гроші, а я тобі зроблю те то й те. В данному випадку справу зроблено, документи підписано, земля вже у власності, – зазначив пан Боднар.

А ще громадянка Міненко фігурувала в одній кримінальнійсправі. Її зі спільником затримали за підозрою у розбійному нападі. Мешканець Закарпаття, повертаючись додому автомобілем, зробив технічну зупинку неподалік села Дубини Радивилівського району. Відійшов у посадку – і там його скрутили невідомі. Вони відібрали у нього 10 тисяч доларів, кількасот гривень і, пригрозивши, щоб не повідомляв у міліцію, зникли на БМВ X5. За розбій пані Міненко було заарештовано, посаджено до слідчого ізолятора. Проте через десять діб її відпустили. Таке рішення суд ухвалив з огляду на те, що в жінки на утриманні неповнолітні діти і вона має группу інвалідності. А найголовніше – суду було надано недостатню кількість доказів у тому, що саме вона скоїла цей злочин.

Цікаво, що Наталія Міненко, тільки тоді ще під прізвищем Харб, встигла «засвітитися» навесні 2012-го у селі Лище під Луцьком. Вона прийшла до сільсього голови Віталія Шкорупського, представилася львів’янкою і попросила виділити їй вільну земельну ділянку, про яку нібито випадково дізналася від знайомої.

Нічого лихого не підозрюючи, він розповідав львів’янці про умови, за якими місцеві депутати погодилися б виділити їй ділянку. Зокрема, у сільраді давно вирішили брати від «чужих» забудовників спонсорську допомогу, вносити її в касу, оприходувати, а потім використовувати на розвиток інфраструктури. За словами Харб, післяцієї розмови вона швидко поїхала по гроші. В УБОЗ…  Чотирьом працівникам цього підрозділу напередодні сільські обранці відмовилися виділити землю. Від міліціонерів Наталія отримала гроші. У доларах!

– Мені вона передала долари і пояснила, що не встигла валюту обміняти, – розповів Шкорупський. – На той момент у нас не було ані касира, ані бухгалтера, бо одна знаходилася у відпустці, а інша – за кордоном. Тому й довелося ці кошти брати. Я думаю, правоохоронці добре все продумали і знали про цю ситуацію із відпустками у нашій сільській раді.

Чим закінчилася ця історія, варто розпитати Віталія Васильовича, він і донині головує в селі. А Наталія Харб, яка перебувала у Луцьку вперше і, за її словами, раптом забажала придбати земельну ділянку поблизу обласного центру, чомусь права власності на неї не оформила. За рік вона навіть не спромоглася почати будівництво. Ба більше, вона жодного разу не приїжджала у Лище і не цікавилася, де сааме розташований її земельнийнаділ.

Якщо добре покопатися в інтернеті, то можна знайти інформацію, як Наталія Харб 10 квітня 2009 року давала хабара за виділення їй земельної ділянки на території Молодавської сільської ради Дубенського району Рівненської області, за що сільський голова була засуджена до двох років позбавлення волі.

А ще громадянка Міненко, за повідомленням інтернет-видань, у грудні 2011 року оформляла фіктивний лікарняний листок у поліклініці ДТГО «Львівська залізниця», після чого старший оперуповноважений відділу боротьби з бандитизмом попався на отриманні 15 тисяч доларів хабара від головного лікаря – за непритягнення того до відповідальності за оформлення ним фіктивного лікарняного.

Шістнадцятого січня 2016 року на сайті work.ua було розміщено резюме про працевлаштування в Ужгороді. У ньому така собі Міненко Наталія Володимирівна, 17.06.1981 р.н., шукає роботу медичного представника. Освіта в неї зазначена середня спеціальна, спеціальність – лікувальна справа, досвід роботи – 14 років. Як зазначає пошукач роботи, з 2001-го по 2004 рік вона працювала в Рівненській міській лікарні на посаді провізора, у 2004-2013 роках – в медичному центрі «Богдан» у Львові медсестрою хірургічного і терапевтичного відділень, а з 2013-го – фельдшером в Ужгородському територіальному центрі екстреної медичної допомоги.

А тепер найцікавіше: хабара в ресторані «На хвилях Світязя» 13 березня 2017 року голові Любомльської райдержадміністрації Миколі Пархомуку тикала Наталія Міненко.

Неправовими методами правову державу не побудуєш

Чотирнадцятого серпня 2015 року голова Волинської обласної організації партії «Народний фронт» Ігор Гузь провів у Луцьку безпрецедентну акцію: він, за повідомленням прес-служби обласної організації партії, представив на розсуд громадськості кандидатів, які боротимуться за мерські крісла у Луцьку, Ковелі та Нововолинську, а також назвав імена ймовірних голів районних рад та голови Волиньради.

Старші люди в таких випадках кажуть: ще теля не народилось, а хазяїн вже ножа гострить. З кандидатами на міських голів все зрозуміло. Але як можна висувати претендентів на голів рад, коли вони ще не стали депутатами? Таке запитання ставили після прес-конференції Гузя всі місцеві політики і політологи. Та ніби передбачаючи його, Ігор Володимирович зазначив, що висувати своїх кандидатів на посади голів міст та районів змусила ситуація, яка склалася в області.«Наразі ніхто із демократичних політичних сил Волині не пропонував об’єднання на виборах або проведення переговорів про спільних кандидатів на ті чи інші посади. До 21-го вересня ще є час при потребі щось змінити», – сказав тоді Гузь. Отже, це було нічим іншим, ніж стартом торгів. І вони розпочалися. Бо при рейтингу «Народного фронту», близькому до нуля, Гузь вирішив таки просунути своїх людей на керівні посади принаймні в тих районах, що входять у виборчий округ, який він представляє в парламенті.

На рівні Києва згодом було ухвалено рішення членів «Народного фронту» прийняти у списки кандидатів до місцевих рад, висунутих «Блоком Петра Порошенка «Солідарність». Очевидно, організовуючи представлення «своїх» людей на Волині, Гузь уже знав, що таке об’єднання готується, і вирішив зіграти на випередження. Неважко здогадатися, що в Любомлі претендентом на посаду голови райради ще до висунення кандидатів у депутати районної ради Ігор Гузь назвав свого протеже Ігоря Торбу.

Двадцять п’ятого листопада 2015 року під час сесії Верховної Ради України нардеп від Волині Ігор Гузь озвучив звернення до глави держави з приводу необхідності звільнення з посади голови Волинської облдержадміністрації Володимира Гунчика. Ігор Гузь дав тиждень на прийняття кадрового рішення, інакше пообіцяв: «буде гаряче».

Наступного дня Володимир Гунчик під час брифінгу озвучив свою заяву з цього приводу: «Народний фронт» програв під час виборів на всіх фронтах. Разом із тим підставив «Блок Петра Порошенка». Останньою краплею стала ситуація у Любомльськомурайоні, де, зважаючи на особисте прохання ІгоряГузя, першим у списку «Блоку Петра Порошенка – «Солідарності» поставили Ігоря Торбу. Хоча ми одразу чітко розуміли, що ця кандидатура навряд чи булла прохідною, коли би мова йшла про округ.

Після виборів Ігор Гузь узявся вимагати, саме вимагати від мене, що би Торба був головою районної ради. Ми вели довготривалі переговори, аналізували ситуацію. Аж ніяк обставини не складалися так, аби Торбу обрали головою. Але скажу чесно, що голова облдержадміністрації проохав усіх, кого міг, аби таки підтримали кандидатуру Ігоря Торби.

Також попрохав Ігоря Гузя виїхати в Любомльський район та поспілкуватися із моїм радником Миколою Пархомуком та вже депутатом 7-го скликання Володимиром Дибелем. Така зустріч відбулася. Наскільки володію інформацією, сторонни поспілкувалися на досить високих тонах. У результаті нардеп Гузь приїхав до мене й заявив, що оголошує… війну. Наголосив, що першим кроком буде виступ на сесії Верховної Ради. Через тиждень – заява з парламентської трибуни».

Володимир Гунчик тоді наголосив:«Право призначати голову облдержадміністрації та звільняти його має лише Президент. А бажання попіаритися у соціальних мережах Ігор Володимирович демонстрував не раз… Я ж ставлюся до таких речей спокійно. Але не право Гузя мене призначати чи звільняти. Якщо Президент вирішить, що я маю залишити цю посаду або ж працювати на іншій, будучи людиною команди, волю глави держави виконаю. Мені таких пропозицій не надходило». До речі, головою Любомльської районної ради у 2015-му обрали «свободівця» Миколу Сушика. Доволі непоганий вибір, скажу я вам.

А тепер згадаймо, як тішився Ігор Гузь, коли затримали Миколу Пархомука, як він одразу ж пов’язав його затримання із невдалим, на його думку, кадровим рішенням про призначення Пархомука на посаду Гунчиком. Як він описував свій розпач, що Гучник перед тим звільнив з посади голови райдержадміністрації ніякого, як свідчать всі обізнані люди, керівника Ігоря Торбу, який, нагадаю, наразі працює помічником-консультантом Ігоря Гузя. Тож, видається, провокація хабарем Пархомука – не стільки постріл по ньому, скільки по голові ОДА.

Менш ніж два роки залишається до чергових виборів у Верховну Раду. А Ігорю Гузю, який наразі, крім гучних заяв, нічого доброго для волинян не зробив, як кров з носа, треба мати своїх керівників на місцях, щоб забезпечили адмінресурс на майбутніх виборах. Тому він всі сили кладе на протягнення на голів ОТГ в «своєму» окрузі залежних від нього людей. Хотів би ще, щоб під нього «лягли» чинні міські голови. А хто не «лягає» – на того «наїжджає» у підконтрольних йому інтернет-виданнях. Важче з призначеними за поданням голови ОДА головами райдержадміністрацій. Але й тут можна попросити наразі ще однопартійця – міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. А вже його «орли» знайдуть якусь Міненко, що знайде спосіб, як дискредитувати районного керівника.

Я не захищаю Миколу Пархомука, на це в нього є адвокати. Суд, будемо сподіватись, розбереться в тому, винен він чи ні. Але головного досягнуто – крісло голови РДА звільнено. Тепер на конкурсі на нього може претендувати висуванець Гузя Ігор Торба. Тільки хіба можна будувати правову державу, про яку на кожному кроці просторікує Гузь, неправовими методами?

Василь ОНИЩЕНКО