«Прапорщик» Пустовіт або «Генерал луцьких ринків»

Показати всі

«Прапорщик» Пустовіт або «Генерал луцьких ринків»

Описувати те, що відбувається в Україні, а тим більше – в Луцьку, цензурними словами стає дедалі складніше. Але доведеться. Хоча, дуже хочеться написати: «Та скільки, б***ь, можна!?». Але можемо один одному це висказати хіба що на кухні, ну, або максимум – написати гнівний пост на Фейсбуці. Бо навіть походи на мітинги і демонстрації вже нічого не дають – влади нема. Ні в Луцьку, ні в Україні.

Сьогодні, 12 травня, в Луцьку відбулася вже звична, але від цього вона не стає менш ганебною для влади, подія – знову пікетували торговці з ринків міста. «Навіть погода сьогодні проти нас», – приречено каже один мітингувальник до іншого. Бо й правда – в’яло, з опущеними головами і карантинними масками на обличчях, тримаючи в руках плакати з надписом «Не маємо чим годувати дітей», торговці все ж виходять на мітинг, аби їх почули. Ця справа для них, на жаль, вже стала звичною. І якби їм, як проплаченим «активістам» на фейкових мітингах, платили за кожну проведену акцію, то можливо, вони торгівлю взагалі кинули б – заробляли б гроші тільки за участь у масовках на політичних заходах. Але це не той випадок. Мітинг справжній. Активісти – не «ряжені», а справжні торговці справжніх ринків Луцька, які вже місяцями звикли оббивати пороги міської ради, виборюючи своє право на існування у цьому місті.

«Волинь.Правда» неодноразово писала про справжню війну, яку оголосила команда більшості Луцької міської ради підприємцям «Центрального» ринку. Нагадаємо, «Центральний» ринок хочуть закрити і примусово переселити всіх підприємців на так званий «Новий» ринок у районі ДПЗ. Навіть вже були спроби силового демонтажу кіосків. Однак, всі ці пристрасті притихли на час запровадження в країні карантину через коронавірус. Спочатку то для всіх було шоком – смертельний вірус, ліків проти якого немає. Волинська обласна лікарня готувалася прийняти до 4 тисяч хворих. На щастя, сьогодні статистика дуже далека до цього показника і, мабуть, це позитивний ефект від карантину. Однак… Сьогодні все більше уваги звертають на його негативні соціально-економічні сторони. Я б навіть сказав, не на негативні, а на подвійні… Подвійні стандарти. Це коли одним можна все, а іншим – нічого. В мережі з приводу цього всього вже публікують меми типу «Ви, що у «Велюрі» уху їли?», натякаючи на ресторан «Велюр» нардепа «слуги народу» Миколи Тищенка, який працював під час карантину. Та то ще квіточки в порівнянні з роботою гірпермаркетів «Епіцентр» ще одного зі слуг.

Людей зомбувати стає дедалі складніше і дуже швидко вони починають розуміти, що насправді коїться. А насправді коїться загальнодержавна вседозволеність для одних і тотальна заборона для інших. І, як сказав би Лесь Подерв’янський: «І ніхто в цьому не винуватий». Ну, по-перше, 73% самі це вибрали. Тож бачили очі, що купували – їжте, хоч повилазьте. А по-друге, фігури в українському політикумі міняються так швидко, що ми не встигаємо вивчати прізвища міністрів і різних там голів, начальників і директорів. От тільки толку з того мало. Можливо, призначення Михайла Саакашвілі «відповідальним за реформи» дасть свій результат, але, якщо це і буде, то ще точно не скоро.

Якщо в Києві життя вирує і фігурки постійно міняються місцями, то в Луцьку – навпаки тиша та спокій. І то нічого, що вже який рік місто без міського голови. Свого часу покійний Микола Романюк був «погодженою» кандидатурою від усіх ключових олігархічних груп Волині. Не влаштовував в тих чи інших питаннях хіба що одного олігарха. Однак, після смерті мера ситуація дещо змінилася, до влади у місті прийшла команда «УКРОП-у». Тепер Ігоря Петровича все влаштовує, міняти він нічого не хоче. А другий олігарх – Степан Івахів навіть якщо хоче, то не може, бо «здався у полон» Ігорю Палиці після зміни влади в країні. Та й тим більше, міняти то і нема на кого. Раднику Ігорю Поліщуку дісталася в цій команді незавидна роль «громовідводу», адже саме на нього падає негатив через усі проколи цієї політичної команди, на якій, зізнатися чесно, клейма вже ніде ставити.

Прости Господи, мер… недомер… напівмер… Григорій Пустовіт тупо виконує все, що йому кажуть зверху. Ах так, мабуть, звик до армійської дисципліни. Кажуть, він офіцер… Не знаю, як на мене – максимум «прапорщик». До речі, це армійське звання, оповите анекдотами про тупість і скупість, в українській армії скасували. Та, мабуть, прапорщиками не стають, ними народжуються. Це стан душі. І так, сьогодні «прапорщик»… або ж «генерал луцьких ринків» Григорій Пустовіт робив вигляд, що приймає якісь рішення в Луцьку… Та де там… Напишемо прямо – навіть не робив вигляд, що приймає якісь рішення в Луцьку. За результатами перемовин із ініціативною групою підприємців пообіцяв… направити звернення до Кабінету міністрів України. І міська рада тільки тоді дозволить ринкам Луцька працювати, коли це дозволить Кабінет міністрів. Постає питання, а навіщо тоді міська рада взагалі? Мабуть, для того, щоб гнобити малий бізнес всіма можливими способами, не цураючись давити його навіть грейдерами. А де лідер громади, який би вийшов до підприємців і пообіцяв, що кістьми ляже, але захистить своїх платників податків? Нема такого? Ні, Луцька міська рада, на жаль, нині так не працює. Там, як в секті, все одноголосно. Швидше мер приставить руку до козирка і зі словами: «Так, шеф!», доповість своєму патрону про бездумне виконання вказівки згори. А слабо повторити подвиг мера Черкас?

Слухняний мер – за щастя для олігархічних груп. А для лучан? Так і хочеться сказати – ну прийде ж ще коза до воза… І дуже скоро прийде – менш як за півроку. Буде просити проголосувати, обіцяти «золоті гори». Та лучани вже не на стільки наївні, і знають, що після виборів золоті гори ростуть хіба що в обраних, а виборцям лишається дірка від бублика.  

Василь Онищук

Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *