«Нептунами дістати до Севастополя». Про удари по флоту РФ, наступ на Бєлгород і держзраду на перешийку з Кримом — інтерв'ю з Рустамзаде - Волинь.Правда

«Нептунами дістати до Севастополя». Про удари по флоту РФ, наступ на Бєлгород і держзраду на перешийку з Кримом — інтерв’ю з Рустамзаде

Показати всі

«Нептунами дістати до Севастополя». Про удари по флоту РФ, наступ на Бєлгород і держзраду на перешийку з Кримом — інтерв’ю з Рустамзаде

Азербайджанський військовий експерт Агіль Рустамзаде в інтерв’ю Радіо НВ розповів, чому українська та російська армії — «два важкоатлети, які не можуть знищити один одного»; що переломить хід війни на нашу користь; яку загрозу створюють протикорабельні Нептуни для Чорноморського флоту та чи можливо було зупинити війська РФ на кримському перешийку, щоб уникнути оточення Маріуполя.

— Один із колишніх ватажків терористичного угруповання «ДНР» Ігор Гіркін сказав, що російські війська «просрали золоті дні», тобто втратити можливість бліцкригу. Як ви вважаєте, чи це дійсно так? Чи був можливий бліцкриг?

— Я вважаю його професійним військовим. У нього дуже грамотне сприйняття як оперативного, так і стратегічного планування ведення бойових дій. Я з ним погоджуюся.

Наразі російська армія втрачає свої наступальні можливості. У найближчій перспективі вона не в змозі робити будь-які масштабні операції.

— Ви говорите про те, що російська та українська армії «два важкоатлети, які не можуть знищити один одного». Що саме ви маєте на увазі?

— Угруповання військ приблизно однакове — десь 100−150 тисяч, які протидіють одне одному. Вони воюють плюс-мінус однаковою технікою з однаковою тактикою. Вони не в змозі завдати один одному відчутних втрат, щоб стався перелом у цій військовій кампанії, щоб якась зі сторін змогла б перемогти іншу.

— Українські війська мають успіхи в Харківській області, де ВСУ фактично вийшли на кордон з РФ. Зрозуміло, що Україна ніколи не мала планів наступати на російську територію. Але є гарячі голови, які кажуть, що ми маємо щось почати робити у Білгородській області. Як їм пояснити, чому нічого такого не робитимуть на території Росії?

— Тому що треба спочатку звільнити свою землю. Гарячі голови завжди були, вони завжди будуть. Це частина нашого соціуму і з цим нічого не вдієш. Але треба спершу Херсонську область звільнити, щоб потім на Білгород висуватися.

— Як ви оцінюєте можливість того, що українські військові зможуть зайти з боку Чугуєва, підійти до Куп’янська. Подейкують, що це такий головний логістичний центр російського угруповання на півночі Донбасу. Як ви оцінюєте шанси взяти під контроль цей напрямок?

— Це залежатиме від двох факторів. Перший: РФ витягуватиме, швидше за все, свої війська на свою територію для того, щоб перегрупувати їх. Ще українська армія хоче оточити ізюмське угруповання через Куп’янськ. У цьому сенсі перспективи наступальної операції з цього напрямку є.

Але [існує] взаємодія двох сторін, що воюють. І якщо російська армія зможе витягти свої війська, то вихід на Куп’янськ нічого не принесе українській армії.

— Чи поділяєте ви той погляд, що долю операції на Донбасі визначить саме те, хто зі сторін краще впорається з форсуванням річки Сіверський Донець, та артилерія?

— Частка [значення] артилерії величезна у цій війні. Але українська армія має кращу ситуаційну обізнаність, що дозволить їй ефективно застосовувати артилерію. Ми всі з вами бачимо фотографії, відео, під Сєверодонецьком вже знищено близько 80-ти бойової техніки. Форсувати річку не так легко: для цього потрібні певні місця, умови. Стороні, що обороняється, якою є українська армія, буде легше. Та й російська армія не має такого наступального потенціалу, щоб серйозно впливати на українську армію.

— На озброєнні української армії з’явилися американські гаубиці М777. На вашу думку, що вони змінюють у розкладі сил?

— Навіть у незначних кількостях вони дозволять Україні краще здійснювати контрбатарейну боротьбу, бо вони далекобійніші за основні системи російської артилерії — вони дозволяють бути в недосяжності російської артилерії і знищувати її. Це плюс у тому, що РФ має більше вогневих засобів ураження — артилерії, реактивних систем залпового вогню. У цьому сенсі американські гаубиці вам дуже допоможуть.

Інше питання, що їх кількість ще не така велика, щоб вони могли оперувати на різних фронтах. Вони зосереджені переважно на Донбасі. Думаю, що вони вже допомагають українській армії стримувати напрямок та завдавати вогневих ударів противнику.

— Ви говорили про те, що певний перелом з нашого боку може статися лише тоді, коли ЗСУ знищуватимуть по 2000 російських військовослужбовців на добу. А чому саме така цифра?

— За даними на вчора, українська армія знищила 350 ворогів. Але Росія має можливість підживлювати свої війська — тисячу чи дві тисячі військовослужбовців на день. Щоб зменшувати кількість армії, її наступальний потенціал, бойові можливості, вам потрібно зменшувати кількість військовослужбовців. Коли число вбитих — 2000, число поранених — в межах 6−8 тисяч людей. Уже російська армія буде не в змозі свої людські ресурси [відновлювати] і, відповідно, з’явиться можливість у української армії виконувати свої завдання щодо витіснення супротивника зі своєї території.

— А чи враховуємо те, коли ведемо такі розрахунки, мотивацію? Ті, хто приходять, уже бачать кількість загиблих та причин для того, щоб воювати з Україною, мабуть, у них не так багато.

— Мотивації російська армія спочатку не мала. Проте річ у тому, що російська армія дуже сильна дисципліною. У цьому сенсі воювати вони будуть. Інша справа, що не злагоджені підрозділи та з людей, які не мають досвіду бойових дій. Це, звісно, підрозділи із заниженою бойовою здатністю.

— Війна в Україні вже триває вісім років, але ви кажете, що українці продовжують реагувати на інформаційно-психологічні операції з боку РФ. Чи могли б ви назвати такі випадки?

— Я хотів би звернути увагу на синхронізацію інформаційно-психологічної операції щодо Маріуполя у російських та українських ЗМІ. Неозброєним оком видно, що вони синхронізовані. Я не хочу сказати, що вони управляються з одного місця, але мають синхронізацію. Це може мати різні причини, я не знаю всіх чому так. Але на тему Маріуполя Україна та Росія синхронізовані.

Розпочинається розгін цієї теми в інформаційному просторі Росії і відразу починається розгін цієї теми в українському сегменті соціальних мереж, в українських ЗМІ.

Й інші речі мав на увазі. Провали з російської сторони під час бойових дій, скажімо, на Зміїному острові. Українська армія на той момент не говорила про це, але російська армія заявляла, що на Зміїному всі знищені. Виявляється, було знищено російську армію. І ось цими даними стали оперувати деякі українські ЗМІ.

— Від української армії є велика кількість доказів, що ми там знищили десант, ППО, декілька катерів, збили їхні гелікоптери. Російська пропаганда на своїх каналах ці відео опублікувала, показувала на телебаченні, як факт того, що це вони збивають, наприклад, українські гвинтокрили на острові Зміїний. Як від цього можна захиститись?

— Я не займався бойовою пропагандою, але це не лише вона, а й настрої у суспільстві. Від цього дуже важко знайти захист. Найімовірніше, потрібно, щоб суспільство саме дозрівало політично та інтелектуально. З 2014 року спостерігаю за Україною. Після початку подій на Донбасі ті самі процеси у вас спалахують. Потім з’ясовується, що то була брехня. Але цих людей, які розганяли істерію, за два місяці дивляться, їх слухають, і вони розганяють якусь нову дурницю. Це, швидше, питання зрілості суспільства.

— Уже 79 днів тривав героїчний захист Маріуполя. Наразі українські бійці перебувають на території заводу Азовсталь. Вони, звертаючись до українського керівництва, говорять про те, що є можливість у військовий спосіб деблокувати Маріуполь. Як ви оцінюєте таку можливість?

— Маріуполь — це така тема… Людина, яка перебуває на Азовсталі, не може знати ситуацію на фронті, які є вільні сили у Генерального штабу чи України. Ця людина позбавлена інформації. Заяви людей, які походять звідти, паралельно афішуються російськими ЗМІ. І вони знущаються з таких заяв, коментарів. Краще було б, якби ці люди використовували офіційні канали.

Але, з іншого боку, я не можу судити їх. Тому що 79 днів жахіття — це не кожна людина витримає. Вони герої.

Йдеться про напруження бойової обстановки, про загрозу їхньому життю… На Донбасі напруження бойових дій більше, там загроза для життя більша. Але той фактор, що ці люди вже довго там, вони стільки часу в жахітті… Це, звісно, важка історія.

— Командир полку Азов Денис Прокопенко давав інтерв’ю нашим колегам із Української правди. Він говорив, чому сталося оточення Маріуполя. За його словами, супротивника треба було знищувати ще при виході з Криму під Генічеськом, але було втрачено цей момент. Чи можна зараз проаналізувати, що там сталося? Чому так швидко змогли російські війська пройти півднем і оточити Маріуполь?

— Є різні сигнали. Імовірніше, там без зради не обійшлося. Але для заяв, чому це було зроблено чи не було зроблено, потрібен фактаж. Фактажу немає.

Ваш Генеральний штаб не мислить мірками бригади якогось батальйону. Припустимо, [український] Генеральний шаб подумав, як перешийок можна обстрілювати? Артилерією? Гаразд, вони висунули вперед артилерійську бригаду. Що сталося б із цією артилерійською бригадою за пів години? То були перші дні, авіація там розірвала б усе на молекули. А це недозвільна розкіш під час війни втратити артилерійську бригаду? Ось, не знаючи всіх цих нюансів, я не робитиму легковажних заяв. У цьому треба буде розібратися.

— Чи можемо ми зараз оцінити, наскільки вразливий Чорноморський флот? Учора з’явилася новина, що росіяни вивели свої кораблі з бухти Севастополя. Що це означає?

— Кораблі для того, щоб виконувати бойові дії, і виходять у море. І вони можуть виходити із різною метою. Вони можуть здійснювати протимінну оборону, а певний корабель забезпечуватиме протиповітряну оборону. У різних кораблів різні функції.

Натомість я вважаю, що вони вже сприймають загрозу від Нептуна, від протикорабельних ракет. Паралельно я помічаю, що вони виводять кораблі, які запускатимуть ракет Калібр. Тобто вони займаються своєю повсякденною бойовою діяльністю.

Але треба визнавати, що для Севастополя вже є загроза протикорабельних ракет Нептун.

— Ви маєте на увазі, що вже українська сторона має можливість Нептунами дістати до Севастополя і там підбити якийсь із кораблів.

— Так, ця можливість є.

— Одеська військова адміністрація повідомила, що Україні вдалося підбити російський корабель Всеволод Бобров. Імовірно, він мав доставити засоби ППО на Зміїний. Наскільки велике це досягнення для нас?

— Те, що ви взагалі можете здійснювати блокаду Зміїного, — це вже для вас досягнення. Плюс, якщо ви його пошкодили, це таке пошкодження, яке корабель [робить] небоєздатним на тривалий час. Звісно, це досягнення.

Мета російської армії — на Зміїному встановити систему ППО для того, щоб убезпечити свої війська на Херсонському напрямку, а також встановити парасольку протиповітряної оборони над частиною Одеської області. Тому цей острів важливий для них. Але ви не дозволяєте їм контролювати, захоплювати цей острів.

— Видання The Washington Post повідомило, що США обмежили передачу Україні розвідданих. Повідомляється, що таке рішення було ухвалено, щоб уникнути подальшого загострення відносин між Вашингтоном та Москвою. Заява з’явилася на тлі витоку інформації. Подейкували, що американська розвідка допомагала нам знищувати російських генералів. Як ви вважаєте, наскільки це сильна втрата для нас? Чи це для відведення для очей, щоб заспокоїти Росію?

— Можуть бути різні сценарії. Америка не бере участі у війні, але смерть генералів на полі бою не вітається. Росія могла б надсилати сигнали, що «у Сирії ми ваших генералів не чіпали». Країни, які не воюють один з одним, вони, як правило, не чіпають [генералів]. У цьому сенсі вони могли б поставити блок на ці розвіддані, щоб не підставляти своїх генералів у різних місцях.

Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *