Місцеві пам`ятають В`ячеслава Хурсенка і як студента Ковельського медичного училища,де майбутній композитор і музикант здобував професію фельдшера. 1 червня цього року В`ячеславу Хурсенку виповнилося б 50 років,- йдеться у сюжеті “Телевізійного Центру Ковель”.
Приміське село Вербка під Ковелем. Саме тут по вулиці Партизанській проживали дідусь та бабуся В`ячеслава Хурсенка,яких він обожнював. На місці сільської церкви тоді був клуб. І саме на його сцені,стверджують місцеві,майбутній артист і композитор вперше заспівав на публіку.
“Був день Радянської армії… То він заспівав якусь таку військову пісню. Ну а потім ми часто зустрічалися,розмовляли. Про вірші,про все… Потім Славік почав свої поезії писати. А оця сама енергетика Славіка вже відчувалася. От ми співали,дуже любили Висоцького — я його просив підібрати акорди. І ввечері часом кричали тут на Вербці..”,- розповідає друг дитинства Федір Савлук.
Тематичний вечір пам`яті в сільській бібліотеці — перший крок на шляху повернення В`ячеслава Хурсенка на малу батьківщину,де минуло його дитинство. В планах сільської громади — організувати пісенний фестиваль пам`яті видатного композитора,поета та співака.
“Ми сьогодні вшановуємо пам`ять нашого земляка В`ячеслава Хурсенка. Частину свого молодого життя він прожив у нас на Вербці. Спілкувався зі своїми однолітками — хлопцями,дівчатами. Ходили на дискотеки,рибалили тут на річці – в нас гарна річка… І хлопці не думали тоді,що В`ячеслав буде возвеличувати нашу державу,наше село,нашу Волинь. І ви бачите і чули сьогодні зі слів ведучих,що стільки багато його пісень заслуговують уваги…”,- говорить Дубівський сільський голова Павло Безека.
Серед тих,хто ділився спогадами про В`ячеслава Хурсенка,був і куратор групи студентів Ковельського медичного училища,де навчався майбутній артист і музикант,Віталій Лихобицький. Фельдшером В`ячеслав так і не став: шальки терезів схилилися на бік музики.
“От одного разу,бесідуючи про успішність,я його запитав: “Чому ви краще не вчитеся?” А він мені відповів:” Я закінчу училище. Але,скажу вам по секрету,медиком я не буду. Тоді я поцікавився,чого ж ти зайняв чуже місце,адже замість тебе міг вчитися хтось інший. А він відповів: “Я вступав не за покликом серця. Так хотіла мама. І я виконав її бажання. Вона все життя хотіла бачити мене медиком. І додав ще: “Якщо мені повезе,то ви про мене ще почуєте…”,- пригадує колишній викладач Ковельського медичного училища Віталій Лихобицький.
І згодом В`ячеслава Хурсенка дійсно почула вся Україна. Бо у його музики є душа. В текстах — Поезія. А оксамитовий баритон співака додавав його пісням особливого шарму та мелодійності.
“Із початковою музичною освітою у Волинській філармонії,крім В`ячеслава,мабуть,нікого більше не було. А його прийняли. Ну і звичайно — в нього був природній талант. Тому що його товариші — скажімо Валерій Ленартович — мені повідомив: В`ячеслав не писав мелодій нотами. Він за своєю природою ідеального слуху наспівував на плівку чи на диск мелодію,а потім вже підбирав тексти,бо мав великий поетичний хист.. І я підтримую тих,хто наголошує: у В`ячеслава зі 100 пісень — 99 шлягери. Тобто — це пісні,які будуть завжди нам до серця і до душі…”,- каже заслужений працівник культури України Іван Сидорук.
Окрім спогадів зі сцени звучала й пісня. Вечір пам`яті В`ячеслава Хурсенка відбувся за підтримки Дубівської сільради,районної державної адміністрації та благодійного фонду Степана Івахіва “Патріоти Волині”.
“Вечір дуже гарний. Все вдалося. Ми виросли з Славіком. Це мій сусід в принципі. Знаю його ще з часів медучилища. Був він гарний і порядний в ту пору хлопець. Гарний мужчина. Шкода,що рано пішов… От я була в Моршині,там виступав Петро Чорний і при всіх згадував Славіка. Просто — дивишся і не віриться,що його вже немає…”,- розповідають жителі села Вербка Надія Олексюк та Галина Царик.
Його земний шлях обірвався на 43-му році життя. Але пам`ять про В`ячеслава Хурсенка жива. У його щирих піснях про головне: віру,надію і любов…