«Монополія» – гра олігархів: чи пройде комбінація Коломойського – Палиці

Показати всі

«Монополія» – гра олігархів: чи пройде комбінація Коломойського – Палиці

Президент маневрує у непростих стосунках з олігархом Ігорем Коломойським, на Банковій пахне серйозними кадровими змінами, а в Україні – дочасними виборами у Верховну Раду. «Волинь.Правда» провела власний експрес-аналіз основних політичних процесів в державі.

Якось у гумористичному проєкті «Ліга сміху» про Ігоря Коломойського вдало пожартували: «Поки всі діти у дворі грали у футбол, Ігор Валерійович грав у «Монополію». І виграв». Україна давно нагадує поле для гри у «Монополію», за яким сидять такі гравці, як Ігор Коломойський, Рінат Ахметов, Віктор Пінчук та інші відомі олігархи. У кожного – свої сфери інтересів, свої «сектори», які вони збирають до купи і нарощують їхню вартість, аби кожен «гравець», «фішка» якого потрапить на зайняте ними «ігрове поле», платив по повній програмі. Лізти в чужу «монополію» – не прийнято, але і допускати посягання на власну – ознака слабкості.

«ПРИВАТБАНК» В ОБМІН НА БОРГИ «УКРНАФТИ»

Кілька років тому «гральні кості» випали не на користь Ігоря Валерійовича і такий важливий «сектор» як «Приватбанк» вибили з його рук. На думку олігарха, його опоненти зіграли не за правилами, відтак він вимагає або повернути «сектор», або ж провести фінансову компенсацію. Оскільки без великої політики грати у «Монополію» не виходить – Ігор Коломойський підтримав Володимира Зеленського на президентських, а згодом і на парламентських виборах. Взамін очікувалося, що нова влада поверне олігарху відібрані іншим гравцем активи. Проте, експерти попереджали, що такий різкий маневр неминуче призведе до дефолту, а це означатиме – остаточне згортання співпраці з МВФ, круте піке курсу гривні, інфляція, скорочення, еміграція, крах рейтингів політичної команди президента. На такий крок ніхто піти не наважився, втім, домовитися з олігархом таки вдалося.

Зокрема, 7 лютого стало відомо, що НАК «Нафтогаз» та «Укрнафта», 42% акцій якої контролює Ігор Коломойський, врегулювали конфлікт на понад 30 мільярдів гривень. Відповідну угоду уклали ще 22 січня. Нагадаємо, мова йде про газ, який добула «Укрнафта» з 2006 по 2012 роки і передала в газотранспортну систему України. Проблема виникла тому, що «Нафтогаз» використовував цей газ для потреб населення, тому платив за нього по зниженим цінам, в той час як «Укрнафта» наполягала на повній вартості. Паралельно «Укрнафта» накопичувала податкові борги. Нині структури домовилися: «Нафтогаз» заплатить «Укрнафті» по повній вартості за газ, а «Укрнафта», у свою чергу, сплатить всі податки, які не платилися із серпня 2014 року.

Виходить так: менеджмент «Укрнафти», який у 2014 році повністю контролювався Ігорем Коломойським, вирішив не платити податки до державного бюджету. Експерти порахували, що мова йде про 1 мільярд гривень щомісяця. Сьогодні ж держава в особі «Нафтогазу» фактично пропонує списати борг «Укрнафти» – ці гроші виплатять з державного бюджету за раніше добутий газ, і за той газ, який планують добути впродовж наступних чотирьох років. Разом з тим у Раді зареєстрували законопроєкт, який забороняє повертати «Приватбанк» попереднім власникам. Експерти припускають, що взамін на списання боргу «Укрнафти» у 30 мільярдів гривень Ігор Коломойський відмовиться від претензій на 2 мільярди доларів по «Приватбанку». Такий ось цікавий хід у нашій «Монополії», кінцевим платником якого в результаті опинився державний бюджет України, тобто, кожен з нас.

ПЕРЕСТАНОВКИ НА БАНКОВІЙ І ЗАГРОЗА РОЗПУСКУ ПАРЛАМЕНТУ

Подейкують, що олігарх розглядає виконавчого директора «Нафтогазу» Юрія Вітренка кандидатом на пост глави Уряду. Більше того – саме Ігоря Валерійовича підозрюють у причетності до «зливу» у мережу скандальних записів розмови на нараді у чинного очільника Кабінету Міністрів України Олексія Гончарука. Нагадаємо, СБУ встановила, що монтувалися записи на комп’ютерах журналістів телеканалу «1+1» Ігоря Коломойського, після чого на телеканалі провели обшуки. Зрозуміло, що без вказівки глави Служби Безпеки Івана Баканова, близького друга Володимира Зеленського, така спецоперація була би неможлива. Говорити про те, що президент встав на захист прем’єра не доводиться, адже Олексій Гончарук – явно член іншої політичної команди. Відтак «маски-шоу» на «плюсах» – це позитивний сигнал від президентської команди про те, що нікому не дозволяється негласно «писати» перших осіб держави, навіть «крутим» журналістам з каналу олігарха.

Складається враження, що Володимир Зеленський почав відмежовуватися від Ігоря Коломойського. Про те, що Андрій Богдан – людина Ігоря Коломойського відомо навіть школярам. І якщо в перші місяці після інавгурації він був неначе приклеєний до вуха гаранта, то останнім часом Богдан став зовсім не публічним. Це пояснюють нібито проблемами у особистому житті, мовляв, важко переживає розлучення з дівчиною. Втім, звучить це, м’яко кажучи, не дуже переконливо. Тим більше «Волинь.Правді» стало відомо, що на Банковій назрівають серйозні кадрові зміни. За наявною інформацією, місце Андрія Богдана займе Іван Баканов, а ось Службу Безпеки України очолить кадровий офіцер.

Втім, у 2020 році можуть відбутися кадрові зміни значно масштабніші, аніж ротації на посадах в окремих державних структурах. Адже дострокові вибори до Верховної Ради висять в повітрі, немов дамоклів меч над головами депутатів. Українці шоковані висловлюваннями деяких «слуг народу». Зокрема, не вщухає шквал критики 25-річного обранця Євгена Брагара, який запропонував пенсіонерці продати собаку, щоб заплатити за газ. Цинізм юного політика просто вражає. Можливо, спочатку хтось міг подумати, що це просто невдалий жарт, але ні, нардеп говорив на повному серйозі. Це означає, що такі, як Брагар, яких досить високий відсоток у новообраній Раді, взагалі неадекватно сприймають сучасні українські реалії, не мають жодних життєздатних ідей щодо вирішення соціально-економічних проблем населення, які вже межують із гуманітарною катастрофою. Адже мільйони українців залишаються за межею бідності і в прямому сенсі повинні вибирати – купити поїсти, чи заплатити за «комуналку». Без субсидії пенсіонерам на мінімальну пенсію просто не вижити, економічно активне населення масово продовжує виїжджати за кордон, в умовах, коли дефіцит пенсійного фонду перевищив 130 мільярдів гривень і ніхто не має плану його наповнення та лунають пропозиції взагалі скасувати пенсії, на жарти про «продати собаку» населення виправдано реагує, як бик на червону ганчірку.

На фоні Брагара з його собаками перли депутата-ресторатора Миколи Тищенка та фермера з «коломойського» району Володимир Тимофійчука виглядають безневинними жартами. Загалом же рівень професійної підготовки законотворців – нижче плінтуса. Українці жартують, що для таких депутатів лекції в Трускавці міг би читати навіть «козак» Михайло Гаврилюк, який став еталоном депутатської непрофесійності. Та справа не тільки у низькому професійному та етичному рівні нардепів правлячої партії, які своєю тотальною безграмотністю ганьблять свого політичного лідера Володимира Зеленського, а в поділу цієї партії на групи впливу. Ні для кого не секрет, і «Волинь.Правда» про це неодноразово писала, що окрім людей президента в «Зе-команді» можна чітко виокремити депутатів, наближених до Арсена Авакова та Ігоря Коломойського, структур Джорджа Сороса та Віктора Пінчука, пов’язаних з колишніми «регіоналами» тощо. В усіх їх свої інтереси, які далеко не завжди збігаються із державницькими поглядами українського лідера Володимира Зеленського. Поглиблення конфліктів між групами неминуче призведе до непрацездатності монобільшості, дефіциту голосів при ухваленні важливих рішень, парламентської кризи.

До літа розпустити парламент президент в будь-якому разі не має права, адже не минуло ще й року після парламентських виборів. Втім, коли така можливість виникне, цілком ймовірно, що Володимир Зеленський використає цей інструмент, аби перезавантажити Раду. Унікуми парламенту тягнуть до низу рейтинги й самого президента, і сьогодні очевидно вже для всіх, що з такою командою втілити реформи, які анонсувалися в передвиборчий період не вийде. Здається, український парламентаризм вперше стикнувся з таким критичним дефіцитом якісних кадрів. Ряди парламентарів необхідно ретельно чистити і більш відповідально ставитися до формування списків, ввести якусь внутрішню люстрацію. Тим не менше вже не викликає сумнівів, що «Слуга народу», навіть після істотного перезавантаження вже не повторить того рекордного результату, що був, відтак президентській партії доведеться шукати союзників серед інших для формування нової більшості у парламенті. А оскільки загроза реваншу проросійських сил доволі висока – доведеться закрити очі на ряд розбіжностей і шукати спільну мову серед партій відносно проукраїнського і проєвропейського напрямку.

До слова, домовлятися «слуги народу» вчаться по ходу діла. Так, зокрема, найбільшим каменем спотикання лишається земельна реформа. І якщо Володимир Зеленський та наближені до нього депутати зі «Слуги народу» налаштовані голосувати «За», то представники так званої групи «Приват», в унісон з «Батьківщиною» та ОПЗЖ, виступають проти. Про неприпустимість відкриття ринку землі заявляє на ефірах і під час виступів у Раді й фактичний лідер депутатської групи «За майбутнє» Ігор Палиця. Проте, в ЗМІ вже просочилася інформація, що Ігор Коломойський пообіцяв Володимиру Зеленському голоси наближених до нього депутатів за земельну реформу в обмін на списання боргів «Укрнафти». Дуже цікаво, чи зміниться після таких домовленостей, якщо вони справді мали місце, риторика нардепів з Волині, які донедавна заявляли, що ляжуть кістьми, але не допустять відкриття ринку землі у тому вигляді, у якому пропонується президентським законопроєктом.

ЛУЦЬК – ЛАСИЙ ШМАТОЧОК ДЛЯ ГРИ НА ОБЛАСНОМУ РІВНІ

Якщо дочасні парламентські вибори хоч і цілком можливі, але все ж не гарантовані, то місцеві вибори у 2020 році – неминучі, адже має закінчитися процес створення громад, і Луцьк, який вже декілька років лишається без голови, стане досить цікавим полем битви для місцевих груп і кланів. Безумовно, Ігорю Палиці, який не просто обраний нардепом по луцькому округу №22, а є однією із ключових політичних фігур на Волині, стратегічно необхідно втримати позиції у Луцькій ОТГ і залишити при владі у місті свою команду. Проте, з урахуванням того, яку помилку допустили тимчасові менеджери міста, перемогу можуть в них і відібрати.

Мова йде про брутальний демонтаж торгівельних павільйонів на Старому ринку. Безумовно, ринок у такому жахливому стані існувати далі не міг, значна частина лучан виступає за його перенесення. Однак нічний погром грейдерами з кровопролиттям і «тітушками» засудили не тільки самі торговці та місцева опозиція, а навіть ті лучани, які підтримують перенесення ринку. Більше того, навіть керівник поліції Петро Шпига заявив, що мав місце не демонтаж, а умисне знищення майна громадян, і пообіцяв захищати права підприємців. Міська рада допустила помилку, втім, і не збирається цього визнавати. Там вирішили показати характер, піти ні принцип і довести почате до кінця будь-якою ціною. Таким чином до невдоволених перевізників, забудовників і «цукровиків» додаються ще й торговці. І якщо всім невдоволеним політикою нинішньої влади у Луцьку вдасться висунути спільного кандидата на посаду голови громади – на виборах матимемо чималу інтригу.

Вже зараз можна виокремити щонайменше дві структури, здатні сплутати карти. Перша з них – «Патріоти Волині» Володимира Бондаря, яка розпочалася з Волинської обласної ради, та до якої увійшли переважно представники колишнього Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Ця команда робитиме ставку на досвід, адже в депутатське об’єднання увійшли деякі депутати Волиньради, які розпочинали свою кар’єру із її першого скликання. У інтерв’ю «Волинь.Правді» Володимир Бондар припустив, що, ймовірно, таке ж об’єднання вдасться створити і у міській раді.

У свою чергу ставку на молодість можуть зробити інші опозиційні сили у міській раді, такі, зокрема, як «Народний контроль», очолюваний у міськраді активним молодим депутатом Павлом Данильчуком, та «Самопоміч», до складу фракції якої входять  сильні, як для обласного центру політики, наприклад,  Алла Надточій, Юлія Вусенко, Микола Собуцький тощо. Ментально близькі до цього табору «свободівці», які, втім, на разі не мають на Волині сильних лідерів і навряд можуть претендувати на роль першої скрипки на прийдешніх виборах. Також досить активними є функціонери проєкту «Свідомі» Андрія Покровського, який має і амбіції і відповідні можливості позмагатися за крісло міського голови Луцька. А якщо «Слуга народу» вирішить йти на місцеві вибори під прапором своєї політичної сили, то, ймовірно, на цих виборах у Луцьку виникне ще пара-трійка яскравих молодих політиків. Таким чином, перемога команди, яка нині при владі у Луцькраді може опинитися від великим питанням.

Василь Онищук

 

Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вибір редакції