Тема лісу в Україні з багатьох сторін проблемна. Галузь і справді потребує реформи – грамотної, де б чітко було прописано пункти про організацію заходів з охорони від незаконної вирубки лісу, його якісного відновлення, зловживань на ринку деревини. Поки, на жаль, державна галузь досі фактично кинута на призволяще. І саме в час, коли питання мляво чи й зовсім не вирішується на рівні найвищої влади, за болючі для людей теми «беруться» ті, в кого є власні інтереси.

Фрази на зразок «ріжуть безбожно», «треба врятувати наш ліс» насправді зробили  рейтинги вже не одному політику та громадському активісту. А на Волині взагалі склалася парадоксальна ситуація, яку важко навіть логічно пояснити – «рятувати ліс» останнім часом найактивніше взялися… крупні деревообробники! Мало того, як уже не раз дослідили журналісти, з чималими кримінальними хвостами у цій сфері. Виходить класична приказка: «Тримайте злодія!» голосніше за всіх кричить сам злодій.

«Волинь.Правда» неодноразово писала про так званих активістів, які поставили на конвеєр свої блоги і так звані «розслідування», які, фактично, в результаті виявляються нічим необґрунтованими, а подекуди – справжніми фейками. Адже якби порушення, про які вони кричать, справді мали б місце – їх би зафіксував цілий ряд контролюючих органів. Та якщо раніше, ще декілька років тому, окремі так звані «активісти» бралися виконувати те чи інше замовлення щодо дискредитації лісової галузі, отримували за це свої «дивіденди» і на довгий час зникли з ефіру до чергового замовлення, то із серпня минулого року ситуація в інформаційному полі дещо змінилася. Адже з’явився «професійний» блогер на заробітній платі, який днями тільки тим і займається, що агресивно просуває у Фейсбуці своє бачення реформи лісової галузі. І все б нічого, якби цей блогер і «борець за справедливість» у лісовій галузі не представляв прямі інтереси деревообробників Волині. І, скажімо прямо, далеко не найчесніших деревообробників.

Про Олександра Місюру – представника ТзОВ «Верба-ВВ» стало відомо із соцмереж у серпні 2020 року, відколи він офіційно працевлаштувався. Судячи з його ж дописів у Фейсбуці, начебто інтелігентний і правильний гравець на ринку деревини щиро взявся відстоювати позиції цього бізнесу загалом, не забуваючи використовувати при цьому «робочі» фрази на зразок «наведу порядок в галузі і таким чином врятую народні ліси». При цьому у своїх фейсбушних дописах аж із двох одразу аккаунтів Олександр Місюра тегав всі можливі структури – від обласного рівня до Президента США Джо Байдена. Писав і листи з власними дослідженнями щодо роботи державних лісгоспів Волині. Відповідно, привернув до себе і своєї фірми увагу журналістів. І, як виявилося пізніше, не на свою користь.

Нещодавно житомирський активіст і журналіст Олександр Громов чітко і доступно розклав справжні мотиви Олександра Місюри у власному розслідуванні. Громову пощастило знайти дуже балакучого «бізнес-партнера» Місюри, який багато чого розповів про стандартні схеми «Верби-ВВ», що «кришуються» родинними зв’язками. Це і закупівля деревини сумнівного походження, і ряд схем ухилення від сплати податків, і навіть контрабанда сигарет. Активіст зазначив, що всі матеріали передав у відповідні правоохоронні органи, тому варто почекати кінцевих висновків.

Поки правоохоронці роблять свої висновки, ми робимо свої. І нашу увагу привернула ще одна інформація, отримана з власних джерел, – щодо об’ємів придбання деревини ТОВ «Верба-ВВ». Нагадаємо, ця структура закуповує чи не найбільше деревини серед усіх деревообробників Волині, однак, найбільш голосно волає про несправедливий, на їхню думку, розподіл лісових ресурсів.

Наприклад, за 2020-й рік підприємство фактично придбало сировини в загальному обсязі 115, 9 тис. м³. З них хвойні лісоматеріали – 108,8 тис. м³. На експорт «Верба-ВВ» відправила 49,9 тис м³ пилопродукції – на це використали  99,8 тис. м³ сировини хвойних порід.

Крім цього, підприємство експортує ще 629 тис. штук піддонів, а це 23,3 тис. м³, на що витратили 46,6 тис. м³лісопродукції. Тобто, всього на експортовану продукцію «Верба-ВВ» витратила 146,4 тис. м³лісосировини (99,8 + 46,6 тис. м³). Виходить, що 37,6 тис. м³ (146,4 – 108,8 тис. м³) – це деревина, яка не підтверджується жодними документами! Простіше кажучи – крадена. Маючи такі «колоди» у своєму оці, «Верба-ВВ» намагається розповідати про «скалки» в чиємусь.  У грошовому еквіваленті це в межах 36 мільйонів гривень. Ось вам і відповідь, звідки і чому в Олександра Місюри та «Верби-ВВ» насправді виник конфлікт із лісівниками.

Проте, зовсім інші взаємини складаються із колегою з Камінь-Каширщини – таким собі Віктором Семенюком. Він же – представник деревообробного бізнесу, він же – депутат Сошичненської територіальної громади, він же тепер, як і його колега по бізнесу,– «рятує» ліс.

Віктор Семенюк добре відомий у місцевій громаді бізнесмен. Як і десятки інших на Камінь-Каширщині, вкритій лісом на 60%, статки заробив на деревині. Наскільки легально заробив – питання риторичне.

«2012 року я заснував ТзОВ «Еко-тара» (виготовлення дерев’яних ящиків). Через трохи розширився і став продавати деревину. Шість-сім років тому в нас з’явилося фермерське господарство: сіємо зернові і трошки маємо лохини. Ще тримаю невеличкий зоопарк: олені, різні породи свиней, птиця. Але поки що це більше хобі, ніж бізнес», – розповідає про себе журналістам в одному з передвиборчих інтерв’ю Віктор Семенюк.

Розпочинав Віктор спільно з братом Павлом – нині власником ВКПП «Агропромтехцентр». І бізнес спочатку був спільним, проте гроші з одного джерела на двох не діляться. А заробляли брати у різні часи різними методами, не гребуючи способами. Не одного «колегу» перехитрили. Чим заробили собі й «добру репутацію» у місцевих – та таку, що свого часу горіли і приміщення фірми, і автомобілі Семенюків.

Як дуже часто працює український бізнес: фірма, підфірми, фірмочки та філії, які малоприбуткові або збиткові, без офіційно найманих працівників, які надають одна одній послуги або й дублюють. У братів Семенюків це, наприклад, ТОВ «Притані» та ТОВ «Наша тара».

Але найголовніше кільце цього ланцюга – відносно дешева (тому, що по факту вкрадена) сировина, яка через фірми-прокладки згодом продасться за ринковими цінами. Саме тому для таких деревопереробників питання, де взяти дешевий ліс та ще й у великій кількості, – найважливіше. І конкуренція – недоречна. Відтак державні лісгоспи, які почали займатися своєю переробкою, та ще й аукціонна система продажу деревини створюють для них серйозні проблеми, адже проливають світло на ці темні теми. Тому саме ці теми і потрапили у найбільшу хвилю критики деревообробників-захисників лісу.

Конкуренція стимулює до зайвих затрат. Звісно, ніхто не відміняв системи позаринкової закупівлі – за домовленістю з лісокрадами чи нечесними на руку лісівниками і правоохоронцями. Але все це з кожними роком стає набагато важче: лісівники посилили охорону, патрулювання цілодобові, про що видно навіть зі ЗМІ. Ліси громад та військових, які перебувають під меншим контролем, не безкінечні. Та й вирізати сорокарічні сосни під виглядом розчищення ділянки для сільського господарства – справа не настільки вигідна, як працювати зі стиглою якісною деревиною. Словом, у Віктора Семенюка явно пішов збій у «загальній робочій системі координат», тому й вирішив натиснути на місцеве керівництво лісгоспу та очільника галузі, домовитися з якими, очевидно, не вийшло.

Тому деревообробник пішов перевіреним методом: зняв на відео ділянку після лісозаготівлі, наробив галасу у Фейсбуці та на телеканалі. Але розрахунок не справдився. Правоохоронці відразу взялися за перевірку, однак, її результати, схоже, розчарували пана Семенюка. Рубка виявилася цілком законною, є всі необхідні документи, навіть погодження тієї громади, інтереси якої Віктор Семенюк «взявся відстоювати».

Як кажуть, ворог мого ворога – мій друг. Схоже, за таким принципом і зародився тандем Місюра-Семенюк. Таке собі – ситуативне партнерство. Правда, в цьому випадку воно також ризикує перерости в конфлікт, тому що крупним переробникам лісу працювати на одній території ой як непросто, та й нема достатньо ресурсу для постійного «поділу».

Тут ще натупають на п’ятки і десятки малих пилорам, і лісова охорона з поліцією. От лише днями була інформація «Ковельські патрульні спільно з групою оперативного реагування ДП “Городоцьке ЛГ” на автодорозі М-07 (Київ — Ковель — Ягодин) виявили вантажівку Volvo з напівпричепом Schmitz, який перевозив лісосировину. Поліцейські зупинили транспортний засіб. Під час перевірки документів, які надав 39-річний водій, інспектори встановили товарно-транспортна накладна не була занесена в базу, окрім того, у ній виявили розбіжності у діаметрах деревини».

Та це ще дрібниці. В середу, 17 березня, поліція та лісова охорона влаштувала погоню за лісовозом, який без супровідних документів віз деревину на «Вербу-ВВ». Водій не зупинився на законну вимогу поліцейських, тож його наздогнали за два кілометра від посту. Правоохоронці виявили порушення, які «тягнуть» на кримінал, це зафіксували в присутності понятих і журналістів.

Тож очевидно, що структури Семенюка і Місюри далеко не чисті на руку. Ми перевірили їхні фірми в реєстрах, і встановили, що вони є фігурантами більш як 10 кримінальних проваджень, переважна їх кількість пов’язані з махінаціями у документах.

«Ми віримо в Бога. Ходимо до церкви. Любимо людей. Стараємося жити так, як того навчає Біблія», – каже у тому ж інтерв’ю Віктор Семенюк, відповідаючи на запитання про сімейні цінності. А от у роботі, очевидно, ці правила для нього не завжди актуальні. Сьогодні в Україні популярно говорити, і це дійсно правда, що держава, її бюджет, тримається виключно на плечах бізнесу – підприємців, які сплачують податки. Однак, до цієї когорти структури Місюр і Семенюків можна віднести ну з дуууже великою натяжкою, адже вони роблять все можливе для того, аби платити якомога менше податків – махінації в експортних документах, використання роботи не оформлених працівників, різноманітні способи фіктивного збільшення офіційних видатків або збільшити розмір відшкодування ПДВ тощо. Тому такі структури важко назвати «донорами» української економіки, швидше навпаки – це «п’явки», які намагаються вижати з економіки, ослабленою війною та пандемією коронавірусу, останні соки. При цьому не гребуючи брудними технологіями дискредитації держави в особі держлісгоспів, правоохоронних органів та цілих міністерств, на що мають окремий чималий бюджет, який вдалося зібрати, «заощадивши» завдяки ухиленню від сплати податків та інших непрозорих схемах.

Більше того, Олександр Місюра, який вже й так сам себе загнав «під ковпак» – пильне око правоохоронців, незалежних журналістів і справжніх еко-активістів, обрав агресивну тактику по принципу «Кращий захист – це напад». Він вирішив не виправдовуватися за зухвалі «перегони» на лісовозах, які, окрім економічних злочинів, могли призвести до більш трагічних наслідків  – смертей на дорозі. Навпаки, він опублікував блог про те, що «лісова охорона «кошмарить» деревообробників Волині». На Волині сотні деревообробників, а, нібито, «кошмарять» чомусь тільки його одного. Що тут додати? Щоб не «кошмарили» – спробуйте працювати чесно. Кажуть – допомагає…

Василь Онищук